Ухвала

від 10.05.2017 по справі 820/4898/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 р.Справа № 820/4898/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2017р. по справі № 820/4898/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горільчаний завод -плюс"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський лікеро-горільчаний завод-плюс , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081411 від 02.08.2016 року на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23 880,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5 970,00 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423 768,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105 942,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Акту № 138/20-40-14-03-08/32500414 від 28.03.2016 року Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року , відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23 880,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5 970,00 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем П-К на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423 768,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105 942,00 грн. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року по справі № 820/4898/16 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 02.08.2016 року № 0000081411 на суму збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 23 880,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 5 970,00 грн. та від 02.08.2016 року № 0000071411 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за податковими зобов'язаннями на 423 768,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на 105 942,00 грн. винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, підлягають скасуванню, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно висновків відповідача, викладених в Акті № 138/20-40-14-03-08/32500414 від 28.03.2016 року Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року , позивачем завищено витрати за 2013 рік на суму 2 230 356,00 грн. за рахунок того, що підприємством віднесено до загальновиробничих витрат витрати стосовно нарахованої заробітної плати та нарахованих на неї податків, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства ТОВ ХЛГЗ - плюс у сумі 2 230 356,00 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 2 230 356,00 грн., чим порушено п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що позивач згідно зі штатним розкладом на 2013 рік для здійснення робочого процесу мало наступні відділи та відповідних працівників і адміністрація, служба охорони праці, бухгалтерія, фінансово-економічний відділ, господарський відділ, транспортний відділ, ремонтно-будівельний відділ та інші) у кількості 150 чоловік. Крім того, згідно зі штатним розкладом на 2013 рік у м. Бахчисарай рахувались наступні відділи та працівники: адміністрація м. Бахчисарай, механічна служба м. Бахчисарай, енергетична служба м. Бахчисарай, господарський відділ м. Бахчисарай, цех виноматеріалів м. Бахчисарай, коньячний цех м. Бахчисарай, купажний цех м. Бахчисарай, цех розливу горілки м. Бахчисарай, цех готової продукції м. Бахчисарай, комерційний відділ м. Бахчисарай та інше (штатний розпис ТОВ ХЛГЗ - плюс наведено у додатку 6 до акта перевірки).

Відповіднло до розрахунково-платіжних відомостей за вищезазначені періоди (січень-грудень 2013 року) на ТОВ ХЛГЗ - плюс рахувались та отримували заробітну плату працівники за кваліфікацією - оброблювач виноматеріалів та вина, купажник, укладальник-пакувальник, оброблювач технологічних місткостей і тари, менеджер із продажу сировини для -промислової переробки та інші, при тому, що ТОВ ХЛГЗ - плюс не здійснювало виробництво виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів, тощо.

В період січень-грудень 2013 року ТОВ ХЛГЗ - плюс було нараховано заробітної плати працівникам, яки рахувались у м. Бахчисарай, на загальну суму 1 625 860,60 грн. (розрахунково-платіжна відомість, наведена у додатку 7 до акта перевірки).

Як свідчать матеріали перевірки підставою для вище зазначених висновків слугувало посилання відповідача, що ТОВ ХЛГЗ - плюс не було надано до перевірки пояснення та документальне підтвердження (табель робочого часу, накази на відрядження та інше) та чим займались працівники за кваліфікаціями - оброблювачі виноматеріалів та вина, купажники, укладальники-пакувальники, оброблювачі технологічних місткостей і тари, менеджер із продажу сировини для промислової переробки та інші, при тому, що підприємство не здійснювало виробництво виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів, тощо. Крім того, до перевірки не надано первинні документи щодо наявності дозвільних документів на право провадження діяльності із виробництва виноматеріалів, вина та лікеро-горілчаних виробів.

На підставі вищезазначеного, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ ХЛГЗ -плюс не надано доказів стосовно нарахованої заробітної плати та нарахованих на неї податків, як пов'язаної з господарською діяльністю позивача.

Вказані висновки відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як було встановлено судом на підставі договору про надання послуг за № 31.05 від 31.05.2012 року між ТОВ ХЛГЗ-плюс та Приватним акціонерним товариством Кримський винно-коньячний завод Бахчисарай (код ЄДРПОУ 00411855) м. Бахчисарай, АР Крим у 2013 році працівниками ТОВ ХЛГЗ-плюс виконувалися роботи з надання послуг (вантажно-розвантажувальні роботи та ремонтно-налагоджувальні роботи обладнання). Кожного місяця за результатами виконаних робіт між підприємствами оформлювалися акти виконаних робіт, згідно умов договору.

Зазначений договір був наданий до перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що нарахована заробітна плата та відрахування на заробітну плату, а також доходи від надання послуг відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, відповідачем не вірно була розрахована сума витрат по заробітній платі та податкам, так як в розрахунково - платіжній відомості в нарахованій заробітній платі також нараховані лікарняні, які компенсуються за рахунок Фонду з тимчасової втрати працездатності та не відносяться до статей витрат підприємства. Податок на ФОП по працівникам розраховується по різним ставкам (інваліди - 8,41%, лікарняні - 33,2%, основні - 37,18%), а не всі 37,18%.

Також встановлено, що доход отриманий позивачем від надання послуг ПАТ КВКЗ Бахчисарай згідно договору № 31.05 від 31.05.2012 року становить 2 213 662,58 грн. без ПДВ (2 656 395,09 грн. з ПДВ), а витрати 2 183 958,17 грн. Чистий дохід становить 19 704,41 грн. Дані суми відображені в доходах та витратах в декларації по прибутку підприємства за 2013 рік та щомісячно реєструвалися податкові накладні в Єдиному держаному реєстрі з ПДВ.

Як визначено ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошевій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Як вбачається зі змісту п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (п.п. 83.1.1); податкова інформація пп.(п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за -дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Згідно з п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним . чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення , страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абз. 2 і 3 п. 142.2 ст. 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

є) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абз. 2 і 3 п. 142.2 ст. 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу загальновиробничих витрат, витрати на оплату праці та податки в сумі 2 183 958,17 грн., а не 2 213 662,58 грн. як відображено в акті, так як підприємством був отриманий дохід від надання послуг, а отже підприємством не порушувались норми п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.8.5, п. 138.8, ст. 138 Податкового кодексу України, а висновки щодо порушення підприємством чинного законодавства є помилковими.

Що стосується посилань відповідача, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ ПРОМАВТО (код ЄДРПОУ 32924488) за 2012-2013 роки(на загальну суму ПДВ 76 168,00 грн.) допущено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено склад податкового кредиту на загальну суму 77 668,00 грн., колегія суддів зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті перевірки на той факт, що звіркою встановлено відсутність у ТОВ ПРОМАВТО об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, при придбанні та продажу товарів (послуг) по ланцюгу постачання ТОВ ЮНІТЕК - ТОВ ПРОМАВТО - ТОВ ХЛГЗ - плюс за період з 01.05.2012 року по 30.11.2012 року.

Отже, податкові накладні, отримані від ТОВ ПРОМАВТО , не є підставою для віднесення до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ ТОВ ХЛГЗ - плюс .

Як встановлено, між ТОВ ПРОМАВТО та ТОВ ХЛГЗ - плюс було укладено низка договорів про постачання запасних частин для ліній розливу, а саме договір № 19/03-2010 від 19.03.2010 року та договір № 04/01-1 від 04.01.2013 року.

На виконання умов якого ТОВ ПРОМАВТО виписано видаткові накладні та податкові накладні (детальний перелік наведено в акті перевірки) на поставку продукції ТОВ ХЛГЗ - плюс на загальну суму 322 728,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 788,00 грн. Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ ПРОМАВТО включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним податкової декларації з ПДВ за травень-листопад 2012 року.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувався факт отримання вище зазначеного товару від ТОВ ПРОМАВТО , оплату за нього та використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши наведене, слід зазначити, що відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.2. ст.200 вказаного Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів встановила, що укладені правочини між позивачем та ТОВ ПРОМАВТО є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Колегія суддів зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Колегія суддів відмічає, що ст. 1 розд. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, як це встановлено п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Слід звернути особливу увагу на те, що аналогічною є практика Верховного Суду України за результатом перегляду судових рішень. У своєму рішенні від 01.09.2009 року у справі № 21-1258во09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добриня і К до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Верховний Суд України зазначив: закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування… .

Крім того, судова практика Європейського суду з прав людини при розгляді спорів між платниками податків із державою (її податковими органами) чітко дотримується тієї позиції, яка викладена вище. Так, у п. 71 Рішенні від 22.01.2009 року ЄСПЛ по справі Булвес АД проти Болгарії дійшов до наступного висновку: … Суд вважає, що Позивач-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для Позивача-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейського суду з прав людини повторно підтвердив у Рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного Рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку що висновки відповідача, щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) щодо взаємовідносин з ТОВ ПРОМАВТО за 2012-2013 роки (на загальну суму ПДВ 76 168,00 грн.) внаслідок чого завищено склад податкового кредиту на загальну суму 77 668,00 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, перевіркою встановлено розбіжності на загальну суму 1 500,00 грн., у т.ч.: між сумами податкового кредиту з ПДВ ТОВ ХЛГЗ - плюс та сумами податкових зобов'язань ТОВ Троя за лютий 2014 року на загальну суму ПДВ - 1 500,00 грн. за рахунок подвійного включення до складу податкового кредиту (податкова накладна від 28.02.2013 року № 2 на суму ПДВ - 1 500,00 грн., згідно з реєстром отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ включено до складу податкового кредиту за лютий 2013 року та повторно за лютий 2014 року).

Перевіркою встановлено, що ТОВ ХЛГЗ - плюс до декларації за вищезазначені періоди не було надано заяву із скаргою на вищеперерахованих постачальників, що передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, ненадання заяви із скаргою до декларації за відповідні періоди не надає право ТОВ ХЛГЗ - плюс на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на суму 77 668,00 грн. На підставі зазначеного, в акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ ХЛГЗ - плюс п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 77 668,00 грн.

Враховуючи вищезазначені порушення, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року зменшено ТОВ ХЛГЗ - плюс від'ємне значення ПДВ за липень 2012 року на суму 15 636,00 грн. та встановлено заниження ПДВ на загальну суму 164 299,00 грн.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ці розбіжності виникли за рахунок того, що в реєстр за лютий 2014 року була включена податкова накладна від 28.02.2014 року № 2 на суму ПДВ - 1 500,00 грн. (підприємством не вірно вказано період складання податкової накладної у дод. 5 декларації з ПДВ - уточнюючий розрахунок з виправленням періоду надано до Чугуївської ОДПІ 14.04.2016 року не під час проведення перевірки, а після неї), а податкова накладна від 28.02.2013 року № 2 на суму ПДВ - 1 500,00 грн. - в реєстр за лютий 2013 року. Зазначена розбіжність на момент розгляду справи відсутня.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошевій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за -дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Як визначено п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Підпунктом 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні ' заходи, визначені ст. 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення , страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абз. 2 і 3 п. 142.2 ст. 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

є) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абз. 2 і 3 п. 142.2 статті цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового 114 кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як визначено п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, враховуючи той факт, що як було встановлено, розбіжності виникли за рахунок того, що в реєстр за лютий 2014 року була включена податкова накладна від 28.02.2014 року № 2 на суму ПДВ - 1 500,00 грн. (підприємством не вірно вказано період складання податкової накладної у дод. 5 декларації з ПДВ - уточнюючий розрахунок з виправленням періоду надано до Чугуївської ОДПІ 14.04.2016 року не під час проведення перевірки, а після неї), а податкова накладна від 28.02.2013 року № 2 на суму ПДВ - 1 500,00 грн. - в реєстр за лютий 2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено на підставі податкових накладних від ТОВ Троя до складу податкового кредиту суми ПДВ, що виключає порушення підприємством приписів законодавства, а саме п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року по справі № 820/4898/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2017р. по справі № 820/4898/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2017 р.