Ухвала

від 24.01.2017 по справі 803/1410/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 876/8736/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наумчик Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

з

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 15.09.2016 № 133-ДС ,,Про накладення дисциплінарного стягнення" та наказ Волинської митниці ДФС від 15.09.2016 № 785-о ,,Про оголошення наказу ДФС від 15.09.2016 № 133-ДС ,,Про накладення дисциплінарного стягнення", поновити його на державній службі на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС та стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою від 11 жовтня 2016 року з урахуванням ухвали від 18 жовтня 2016 року про виправлення описки Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував накази Державної фіскальної служби України від 15 вересня 2016 року № 133-ДС та Волинської митниці ДФС від 15 вересня 2016 року № 785-о. Поновив ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС з 15 вересня 2016 року та стягнув з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4531 гривні 52 копійки.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4531 гривні 52 копійки суд звернув до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України та Волинська митниця ДФС подали апеляційну скаргу, оскільки вважають постанову безпідставною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дії позивача повинні кваліфікуватись за нормами за Закону України ,,Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а процедура застосування дисциплінарного стягнення повинна здійснюватись за нормами нового Закону України ,,Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII.

При цьому суд залишив поза увагою ті обставини, що відповідальність за порушення Присяги державного службовця у вигляді звільнення передбачена як Законом №3723 так і Законом №889.

Оскільки факт порушення позивачем Присяги мав місце під час дії Закону №3723, а виявлений був вже після набрання законної сили Законом №889, застосування норм Закону №3723 було неможливим, у зв'язку з втратою ним чинності.

Тому відповідачі вважають правомірним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у відповідності до норм Закону №889, яким за порушення Присяги державного службовця передбачено лише один винятковий вид дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення з посади державної служби.

Підставою для звільнення позивача за порушення Присяги стали його дії, які виразились у неналежній організації роботи Управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС, що призвело до незаконного переміщення 02.03.2016 року через митний пост ,,Волинь-центральний" Волинської митниці ДФС ,,бурштину" з приховуванням від митного контролю. Зазначені дії ОСОБА_3 вказують на невиконання ним обов'язків, визначених Положенням №59, Положенням №45, наказу №560, а також п.6, 7, 8 ст.8 Закону №889, що є порушенням Присяги.

За таких обставин відповідачі просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник митного органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 15.09.2010 перебував на службі в митних органах та органах державної фіскальної служби на різних посадах. 15.09.2010 позивач прийняв Присягу державного службовця, що підтверджується записами у його трудовій книжці (а. с. 7-11), текстом Присяги (а. с. 78). Наказом ДФС від 15.09.2015 року за № 2941-о ОСОБА_3 призначений на посаду заступника начальника Волинської митниці ДФС.

Відповідно до наказу Волинської митниці ДФС за № 560 від 30.09.2015 року ,,Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Волинської митниця ДФС" за ОСОБА_3 закріплено керівництво роботою відділу чергових та управління аналізу ризиків митного контролю та оформлення, яке наказом Волинської митниці від 08.02.2016 року № 45 реорганізоване в управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС.

На виконання розпорядження ДФС України від 23.03.2016 № 74-р ,,Про проведення службового розслідування" комісія у складі посадових осіб управління організаційного забезпечення службових розслідувань та перевірок ГУВБ ДЖФС, управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДФС у Волинській області, Департаменту боротьби з митними правопорушеннями ДФС України у період з 25.03.2016 року по 19.05.2016 року провела службове розслідування стосовно заступників начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Розслідування призначене та проведене з метою встановлення причин та умов, що призвели до можливих порушень вимог чинного законодавства з боку службових осіб Волинської митниці ДФС під час митного оформлення товару ,,деревні гранули (деревні палети)" вагою 22100 кг у режимі ,,експорт", який 02.03.2016 року переміщувався на адресу суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_13 (АДРЕСА_1), а також за фактом неналежної організації роботи у підпорядкованих структурних підрозділах, що призвело до незаконного переміщення через митний кордон України товару ,,бурштин" вагою 1444 кг (а. с. 52).

В акті службового розслідування зафіксовано, що доповідною запискою від 03.03.2016 № 03-70-61/824/25 заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 1 митного поста ,,Волинь-ценральний" Волинської митниці ДФС ОСОБА_7 поінформував виконуючого обов'язки начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 про те, що 02.03.2016 в телефонному режимі отримана інформація від керівництва митного відділу в Дорохуську (Республіка Польща) про виявлення митними органами товару ,,бурштин" вагою 1444 кг, який переміщувався транспортним засобом з р.н. НОМЕР_2 з приховуванням від митного контролю.

Відповідно до інформації, внесеної до АСМО ,,Інспектор", транспортний засіб з р.н. НОМЕР_2 , який згідно з митною декларацією № 125130009/2016/501194 переміщував у митному режимі ,,експорт" товар ,,деревні гранули (деревні пелети) " вагою 22110 кг, в'їхав у зону митного контролю пункту пропуску ,,Ягодин" для автомобільного сполучення о 19:39 год. 02.03.2016 року, виїхав о 20:46 год. 02.03.2016 року. Відправником товару є ТзОВ ,,Теплоальт" (код 39929772, 04210, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Лебединська, буд. 2), отримувачем і одночасно перевізником є ОСОБА_13 (АДРЕСА_1). Водієм вказаного транспортного засобу є громадянин Польщі ОСОБА_14(НОМЕР_1). Товар ,,деревні гранули (деревні пелети)" переміщувався без митного забезпечення митниці відправлення.

Згідно з ЄАІС Держмитслужби, пропуск за межі митної території України вантажу ,,деревні гранули (деревні пелети)", що переміщувався згідно з митною декларацією № 125130009/2016/501194 транспортним засобом з р. н. НОМЕР_2 , провів державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста ,,Волинь-центральний" Волинської митниці ДФС Бондаренко І.Г..

За наслідками службового розслідування комісія дійшла висновку, що факт безперешкодного перетину митного кордону 02.03.2016 транспортним засобом з р.н. НОМЕР_2 вказує на те, що ОСОБА_3 на неналежному рівні організував роботу та здійснював керівництво у закріпленому за ним структурному підрозділі Волинської митниці ДФС, самоусунувся від належного виконання своїх обов'язків та взагалі не вживав конкретних, дієвих заходів, спрямованих на результативне попередження незаконному перетину митного кордону транспортним засобом р. н. НОМЕР_2.

Комісія також зазначила, що заступник начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2, 3, 4.4, 4.8, 4.27, 4.39, 5.6, 11.2 Положення про Волинську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 21.08.2014 року № 59, пункту 1.5 Положення про Управління боротьби з митними порушеннями Волинської митниці ДФС від 08.02.2016 року № 45, а також вимоги наказу Волинської митниці ДФС від 30.09.2015 року № 560 ,,Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Волинської митниці ДФС" по керівництву роботою в підпорядкованих йому структурних підрозділах.

На підставі висновків службового розслідування та подання голови Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС від 05.08.2016 року в.о. голови ДФС України видав наказ від 15.09.2016 року № 133-ДС ,,Про накладення дисциплінарного стягнення", яким на підставі статей 64-69 Закону № 889 за порушення Присяги державного службовця звільнено з посади державної служби заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 (а. с. 74-75).

Підставами для звільнення в наказі зазначено, що заступник начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 неналежно організував роботу управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС, що призвело до незаконного переміщення 02.03.2016 року через митний пост ,,Волинь-Центральний" Волинської митниці ДФС товару ,,бурштин" транспортним засобом р. н. НОМЕР_2 з приховуванням від митного контролю. ОСОБА_3 вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як представника влади, що призвело до погіршення авторитету Волинської митниці ДФС та ДФС України в цілому.

Наказом Волинської митниці ДФС від 15.09.2016 року № 785-о оголошено наказ ДФС України від 15.09.2016 року № 133-ДС ,,Про накладення дисциплінарного стягнення" щодо звільнення з посади державної служби заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 на підставі статей 64-69 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ ,,Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця (а. с. 76).

Згідно табеля обліку робочого часу за вересень 2016 року останнім робочим днем заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 перед його звільненням було 15 вересня 2016 року (а. с. 169).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели правомірності звільнення позивача із займаної посади, не навели достатніх законних підстав для звільнення та допустили при цьому порушення вимог законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчими підставами для звільнення позивача в оскаржених наказах зазначені статті 64-69 Закону України ,,Про державну службу" № 889.

Згідно ст. 65 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII ,,Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1). Дисциплінарними проступками є, зокрема: 1) порушення Присяги державного службовця (частина2).

Стаття 66 Закону № 889-VIII передбачає, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина 1).

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина 5).

Статтею 67 Закону № 889-VIII визначені обставини, що пом'якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність, статтею 68 визначені суб'єкти, уповноважені ініціювати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення, а статтею 69 передбачений порядок здійснення дисциплінарного провадження.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що Закон № 889-VIII набрав законної сили 01 травня 2016 року, а тому притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення дій (бездіяльності), які мали місце до 02.03.2016 року, на підставі норм вказаного Закону є протиправним. При цьому суд зазначив, що норми Закону № 889-VIII можуть бути застосовані лише до процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, яке мало місце після 01 травня 2016 року.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що після 01.05.2016 року процедура притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності має проводитись за приписами Закону № 889-VIII, а дисциплінарні проступки, вчинені до 01.05.2016 року, мають кваліфікуватись за нормами Закону України ,,Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин. Дисциплінарні стягнення за такі проступки також мають накладатись саме такі, які були передбачені Законом № 3723-XII, який був чинним на час вчинення цих дисциплінарних порушень.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону № 3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до ст. 30 Закону № 3723-XII крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема. у разі: 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: ,,Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Верховний Суд України в постанові від 9 липня 2013 року зазначив, що аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недотримання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Частиною другою статті 14 Закону № 3723-XII передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Проаналізувавши загальні та спеціальні норми законодавства, які регулюють порядок притягнення посадових осіб митниці до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд України дійшов висновку, що як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недотримання державним службовцем правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та інша дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення іншого дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Суд першої інстанції ретельно перевірив матеріали службового розслідування та дійшов обґрунтованого висновку, що вчинене позивачем діяння (бездіяльність) не відповідає критеріям порушення Присяги.

Зокрема, суд першої інстанції аргументовано зазначив, що ні комісія, яка проводила службове розслідування, ні дисциплінарна комісія, яка приймала рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, ні в.о. голови ДФС, який видав наказ про звільнення позивача не вказали які саме приписи посадових інструкцій порушив ОСОБА_3, та які саме дії (бездіяльність) останнього як заступника начальника митниці перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з незаконним переміщенням товару ,,бурштин" вагою 1444 кг .

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 як заступник начальника Волинської митниці згідно наказу Волинської митниці ДФС від 30.09.2015 року № 560 та пункту 1.5 розділу 1 Положення про Управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС, затвердженого наказом Волинської митниці ДФС від 08.02.2016 № 45, мав обов'язком спрямовувати і координувати роботу зазначеного Управління.

При цьому згідно Положення загальне керівництво діяльністю та організація роботи вказаного Управління покладена на начальника Управління, який несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на Управління основних завдань і функцій згідно з чинним законодавством.

На виконання своїх обов'язків щодо спрямування і координування роботи Управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_3 в межах своєї компетенції з метою посилення заходів, спрямованих на недопущення переміщення незаконним шляхом через митний кордон України будь-яких товарів особисто проводив робочі зустрічі, наради з особовим складом та з правоохоронними органами, що підтверджується відповідними протоколами.

В зазначеному акті службового розслідування вказано, що протягом 2015 - 2016 років Волинською митницею ДФС проведено 5 нарад та 3 робочі зустрічі, з яких ОСОБА_3 особисто взяв участь лише в одній нараді від 22.02.2016 року та в одній робочій зустрічі від 09.02.2016 року, на якій, серед інших питань, було вирішено посилити контроль за переміщенням бурштину з приховуванням від митного контролю та забезпечити відображення результатів митного контролю документально (протоколи опитування тощо). Разом з тим, на думку комісії, ОСОБА_3 не надав жодних пояснень про те, яким чином протоколи відповідних нарад та зустрічей доводяться до його підлеглих та інших працівників митниці.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що за таких обставин застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з посади не відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Так, відповідач жодним чином не конкретизував, які саме дії в силу своїх посадових обов'язків зобов'язаний був вчинити ОСОБА_3, однак, не вчинив. Які саме протиправні дії позивача свідчать про скоєння ним проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов'язків. Також не вказав відповідач який саме наявний причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) позивача та порушенням митних правил (контрабандою), яке мало місце 02.03.2016 року.

Замість конкретизації протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_3 відповідач обмежився лише загальною констатацією факту неналежної організації ним роботи Управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС, що призвело до незаконного переміщення 02.03.2016 через митний пост ,,Волинь-Центральний" Волинської митниці ДФС товару ,,бурштин" з приховуванням від митного контролю.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції справедливо відзначив, що за висновками комісії, яка проводила службове розслідування, заступник начальника Волинської митниці ОСОБА_6, до посадових обов'язків якого входило спрямування та організація роботи митного поста ,,Волинь-Центральний", а також заступник начальника управління - начальника відділу протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС ОСОБА_11, який безпосередньо несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на управління основних завдань і функцій згідно з чинним законодавством, заслуговують на застосування до них дисциплінарного стягнення у виді догани.

Також суд першої інстанції аргументовано мотивував протиправність звільнення позивача тим фактом, що в день незаконного переміщення через митний пост ,,Волинь-Центральний" ДФС товару ,,бурштин" ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні ( а.с. 18), а тому жодним чином не міг вплинути на зазначене порушення митних правил.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про порушення відповідачами вимог законодавства під час звільнення позивача, оскільки вони не навели жодного доказу на підтвердження порушення позивачем Присяги державного службовця, які могли би стати підставою для застосування крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з посади.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 803/1410/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 30 січня 2017 року.