Рішення

від 25.01.2017 по справі 908/3336/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 Справа № 908/3336/16

за позовною заявою: Виробничо-будівельного кооперативу «Ритм» , 69006, АДРЕСА_1

до відповідача: Служба автомобільних доріг у Запорізькій області, 69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50

про стягнення 158 254,41 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.12.16 № 1

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 09.09.16 № 17/16

СУТЬ СПОРУ:

13.12.16 до господарського суду Запорізької області звернувся виробничо-будівельний кооператив «Ритм» (надалі - ВБК «Ритм» ) з позовною заявою про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (далі - Служба автомобільних доріг) заборгованості за виконані ремонтні роботи за договором від 09.11.12 № 442М-12 в сумі 158 254,41 грн., з яких: 78 530,16 грн. - сума основного боргу, 6 377,08 грн. - 3% річних та 73 347,17 грн. - втрати від інфляції.

13.12.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.12.16 судом порушено провадження у справі № 908/3336/16, якій присвоєно № провадження 17/155/16. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 25.01.17.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 25.01.17, на підставі ст.ст. 82№, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 13.12.16 та у наданих до початку судового засідання письмових поясненнях (вх. № 08-06/2591 від 25.01.17).

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України та умови кладеного між сторонами договору № 442М-12 від 09.11.2012 р. на надання послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Новопрокопівка на автомобільній дорозі Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак в Токмацькому районі, км 154+296 (ліворуч). Вказує, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе за Договором зобов'язання з поточного середнього ремонту, проте відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 78 530,16 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати вартості виконаних робіт є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій (ст. 625 ЦК України). Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за вих. від 25.01.17 № 09/3336 підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед позивачем в сумі 78 530,16 грн. При цьому, вказує, що за умовами Договору передбачено, що розрахунки по ньому здійснюються при умові отримання коштів від головного розпорядника. За період з 25.01.14 по 31.12.16, бюджетні асигнування для розрахунків по договору № 442-12 від 09.11.12 відповідачу не надходили. На думку відповідача, враховуючи, що сторони договору № 442М-12 встановили розрахунки при умові надходження коштів від головного розпорядника, строк оплати було встановлено протягом п'яти банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування, та виходячи з того, що грошові кошти не надходили з державного бюджету від головного розпорядника коштів, відповідач вважає, що період настання заборгованості позивачем з 31.03.14 визначено необґрунтовано, тому нарахування 3% річних та втрат від інфляції є неправомірним. Відзначає, що на запит Служби автомобільних доріг в Запорізькій області (відповідача) від 12.12.16 №15/1962 Управлінням Держаної казначейської служби України у Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області повідомлено: за період з 01.06.14 по 05.01.16 на рахунок 35220301016972 фонду 03 по КПКВК 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування" кошти не надходили, на сплату по договору № 442М-12 від 09.11.12 грошові кошти виділені не були. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив викладені у відзиві обставини.

Позивач з доводами відповідача не погодився, свої заперечення виклав у письмовому поясненні. Зокрема, зазначив, що посилання відповідача на ненадходження відповідних коштів як на підставу невиконання зобов'язання, є необґрунтованим. Для нарахування втрат від інфляції та 3% річних не потрібно встановлення наявності вини боржника. Спростовуючи доводи відповідача, посилається на судову практику та висновки рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.12 між Службою автомобільних доріг у Запорізькій області (Замовником, відповідачем у справі) та Виробничо-будівельним кооперативом Ритм (Підрядником, позивачем у справі) укладено договір № 442М-12 на надання послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Новопокрівка на автомобільній дорозі Т-04-08 Павлоград-Василівка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак в Токмацькому районі, км 151+296 (ліворуч) (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується надати визначені Замовником обсяги послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Новопокрівка на автомобільній дорозі Т-04-08 Павлоград-Василівка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак в Токмацькому районі, км 151+296 (ліворуч) у відповідності до діючих норм і стандартів та здати їх в обумовлені строки Замовнику(п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна послуг динамічна та визначена відповідно до державних будівельних норм і складає 78,55176 тис. грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору кінцеві розрахунки за надані послуги з Підрядником здійснюються після підписання акту здавання об'єкту в експлуатацію та отримання коштів від головного розпорядника.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що Замовник зобов'язується сплачувати надані послуги по усіх складових вартості послуг згідно з вимогами ДБН; сплачувати загально-виробничі, адміністративні витрати та кошторисний прибуток в розмірі згідно з чинним законодавством та відповідно до погодженої договірної ціни.

Відповідно до п. 3.5 Договору розрахунки за надані по цьому договору послуги здійснюються на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3) згідно з вимогами чинного законодавства, протягом 30 календарних днів після підписання акту та при умові отримання коштів від головного розпорядника.

Згідно із п. 3.6 Договору у разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування Замовник письмово повідомляє про це Підрядника, який зобов'язаний негайно призупинити надання послуг з моменту отримання повідомлення.

Згідно з п. 3.7 Договору бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетний асигнувань та оплачуються фінансові зобов'язання за надані послуги на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3) в межах виділених коштів (реального фінансування).

Підпунктом 7.1.1 Договору визначено, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Згідно з підпунктом 7.4.1 Договору Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Пунктом 10.2 Договору визначено, що термін дії договору: початок - 09.11.12; закінчення - 31.12.12.

Додатковими угодами від 28.12.12 № 1 ДУ/442М-12, від 27.06.13 № 2 ДУ/442М-12, від 05.12.13 № 3 ДУ/442М-12, від 31.12.13 № 4 ДУ/442М-12, від 27.01.14 № 5 ДУ/442М-12, від 31.12.14 № 6 ДУ/442М-12, від 21.10.15 № 7 ДУ/442М-12, від 30.12.15 № 7 ДУ/442М-12, від 29.12.16 № 9 ДУ/442М-12, у зв'язку з відсутністю фінансування у 2013 р., 2014 р., 2015р., у 2016 р. термін дії договору подовжувався до 31.12.13, до 31.12.14, до 31.12.15, до 31.12.16 та до 31.12.17, відповідно.

Додатковою угодою від 21.10.15 № 7 ДУ/442М-12 до договору внесено зміни до пункту 2.1 договору від 09.11.12 № 442М-12, а саме п. 2.1. викладено в наступній редакції: Договірна ціна послуг динамічна та визначена відповідно до державних будівельних норм і складає 78,55176 тис. грн. з ПДВ. Фінансування послуг здійснюється за рахунок Спеціального фонду Державного бюджету .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з поточного середнього ремонту автопавільйону Новопокрівка на автомобільній дорозі Т-04-08 Павлоград-Василівка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак в Токмацькому районі, км 151+296 (ліворуч) на загальну суму 78 530,16 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (примірна форма № КБ-3) та Актом приймання виконаних будівельних робіт № РТМ-8 за грудень 2013 р. (примірна форма № КБ-2в) на загальну суму 78 530,16 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи), відповідно до яких роботи Замовником прийняті 28.02.14.

Позовні вимоги про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області суми 78 530,16 грн. основного боргу, суми 6 377,08 грн. - 3% річних та суми 73 347,17 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 4 статті 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що розрахунки за надані по цьому договору послуги здійснюються на підставі «Акту приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3), згідно з вимогами чинного законодавства, протягом 30 календарних днів після підписання акту та при умові отримання коштів від головного розпорядника.

У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це підрядника, який зобов'язаний негайно призупинити надання послуг з моменту отримання повідомлення (п.3.6 Договору).

Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетний асигнувань та оплачуються фінансові зобов'язання за надані послуги на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3) в межах виділених коштів (реального фінансування) (п. 3.7 Договору).

Враховуючи підписання Замовником 28.02.14 Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3), роботи на суму 78 530,16 грн. вважаються прийнятими. Таким чином, у позивача виникло до відповідача право вимоги оплати за виконані ним роботи.

Виконання позивачем робіт на суму 78 530,16 грн. за договором № 442М-12 від 09.11.12 відповідачем не заперечується.

Вказане також підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірення від 25.01.17, який підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, а також скріплений печатками сторін.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Щодо наданої представником відповідача копії додаткової угоди до Договору від 29.12.16 № 9 ДУ/442М-12, згідно з якою термін дії договору продовжено сторонами до 31.12.17, суд відзначає, що зазначене не спростовує наявність у відповідача обов'язку по оплаті прийнятих за відповідним Актом форми КБ-2в робіт згідно з умовами Договору.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позивач, який належним чином виконав свої зобов'язання за договором, позбавлений способів захисту своїх законних прав, окрім судового.

Судом відхиляється посилання відповідача на відсутність бюджетного призначення на фінансування виконаних робіт, оскільки така обставина не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 3-28гс12 від 15.05.12 (додається) та рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.05) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.04).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобов'язань.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми 78 530,16 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних та інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано, виходячи з їх правової природи.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір, судом прийнято до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період. Суд також вважає обґрунтованим початок нарахування позивачем 3% річних з 31.03.14, оскільки це відповідає положенням пункту 3.5 договору, тобто через 30 календарних днів після підписання 28.02.14 Акту форми № КБ-2в.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявлених сумах, а саме: в сумі 6 377,03 грн. - 3% річних та в сумі 73 347,17 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне:

Стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних).

Як вже зазначалося вище, в силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань підтверджено матеріалами справи, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи приписи статей 611 та 625 Цивільного кодексу України, суд наголошує, що право кредитора вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, за змістом п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Отже, для нарахування втрат від інфляції та 3% річних не потрібно встановлення наявності вини боржника.

З огляду на вищевикладене, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 78 530,16 грн. основного боргу, суми 6 377,08 грн. 3% річних та суми 73347,17 грн. втрат від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача шляхом стягнення суми 2373,82 грн. на користь позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 1 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг в Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 25891336) на користь Виробничо-будівельного кооперативу Ритм (69006, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 20481579) - суму 78 530 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 16 коп. основного боргу, суму 6 377 (шість тисяч триста сімдесят сім) грн. 08 коп. 3% річних, суму 73 347 (сімдесят три тисячі триста сорок сім) грн. 17 коп. втрат від інфляції та суму 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.01.2017.

Суддя В.Л. Корсун