Рішення
від 23.01.2017 по справі 913/1356/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2017 року Справа № 913/1356/16

Провадження №6/913/1356/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаська Продуктова Компанія , м. Бахмут Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Стахановський завод технічного вуглецю , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 62 776 грн. 31 коп .

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №16 від 14.01.2013 в сумі 62 776 грн. 31 коп., в тому числі: основний борг в сумі 30 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 30 094 грн. 61 коп., 3% річних в сумі 2 681 грн. 70 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.12.2016).

Позивачем на електронну адресу суду надісланий лист №63 від 20.01.2017 з додатковими поясненнями щодо обґрунтування вимог за позовом та додатками.

Судом надані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористався.

Так, ПАТ Стахановський завод технічного вуглецю зареєстроване за адресою - Луганська область, м. Старорбільськ, вулиця Монастирська, буд. 71 а .

В ухвалах суду від 09.12.2016, 22.12.2016 р. явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою. При цьому, відповідачем вказані ухвала були отримані 24.12.2016 та 14.01.2017 відповідно, про що в тому числі свідчить і відмітка органу поштового зв'язку на повідомленнях про вручення поштових відправлень. Разом з цим, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виходячи з наведеного, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 14.01.2013 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 16, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товар - молоко, а останній зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити відповідний товар.

Згідно п. 2.1 договору вартість одиниці товару (пакет молока 0,5л) становить 2,80 грн. Додатковими угодами сторони змінювали вартість одиницю товару в сторону збільшення.

Згідно акту звірення взаємних розрахунком №91 від 03.10.2013 заборгованість відповідача станом на 01.09.2013 становила 24473,18 грн. Згідно зазначеного акту звірення за період з 02.09.2013 по 30.09.2013 позивачем було постановлено відповідачу товар на загальну суму 16 235,14 грн. У зв'язку із частковим погашенням відповідної заборгованості станом на 30.09.2013 за відповідачем станом на 30.09.2013 рахувався борг в сумі 13 258,87 грн.

В подальшому, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято в період з 02.10.2013 по 30.10.2013 товару на загальну сумум 4176,90 грн. Відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не була, у зв'язку з чим, станом на 31.12.2013, утворилась заборгованість в сумі 31 094,21, що також підтверджується актом звірення розрахунків станом на 05.11.2013.

В той же час, в період з 04.11.2013 по 25.11.2013 позивачем поставлявся товар відповідачу на загальну суму 1990,80.

Відповідачем була здійснена часткова оплата раніше поставленого товару на загальну суму 14 932,21 грн.

Таким чином, на момент подачі позову 18.06.2014 заборгованість за поставлений товар була здійснена в сумі 1673,34 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється в місяці наступному за місяцем поставки до 20 числа.

В порушення умов договору, передбачених п.п. 4.1, 4.2 відповідачем оплата здійснювалася частково та з порушенням встановлених договором строків.

З метою отримання заборгованості за поставлений товар 23.12.2013 відповідачу була вручена претензія №223 від 19.12.2013, яка відповідачем залишена без задоволення.

Оскільки відповідачем оплата за отриманий товар була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути борг в сумі 30 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 681 грн. 70 коп., інфляційні нарахування в сумі 30 094 грн. 61 коп.

В обґрунтування вимог за позовом позивач посилається на умови договору №16 від 14.01.2013 р., ст.ст. 525, 526, 611, 625, 692 ЦК України та інші.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

14.01.2013 між ПАТ Стахановський завод технічного вуглецю (постачальник, позивач у справі) та ТОВ Донбаська продуктова компанія (покупець, відповідач у справі) був укладений договір № 16, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача відповідний товар - молоко. Відповідач як покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2 поставка товару здійснюється окремими узгодженими партіями.

Згідно п. 2.1 договору товар поставляється за ціною 2,80 грн. за 0,5. В випадку зміни ціни на товар підписується додаткова угода.

Згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2013 сторони змінили ціну за 0,5 л молока на 2,90 грн., додатковою угодою №2 від 01.03.2013 - на 3,00 грн., додатковою угодою №3 від 29.03.2013 - на 3,15 грн.

Згідно п. 2.2 договору загальна сума договору становить 200 000,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору поставка здійснюється транспортом постачальника.

Згідно п. 4.1 договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем в місяці наступному за місяцем поставки до 20 числа.

Згідно п. 7.1 договору він діє до 31.12.2013р.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку, коли жодна зі сторін за 10 календарних днів до закінчення строку його дії не надасть письмове повідомлення про його припинення, договір вважається пролонгованим на наступний рік до 31 грудня.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається та не оспорено відповідачем, що за період вересень - листопад 2013 року, позивачем на виконання умов договору поставлявся відповідачу певний товар, передбачений умовами договору, який останнім приймався але в повному обсязі та своєчасно не оплачувався.

Так, згідно розрахунку позивача (доданого до заяви про збільшення позовних вимог) вбачається, що за період жовтень - листопад 2013 року за відповідними накладними відповідачу було поставлено товару на загальну суму 31 673,34 грн., який останнім оплачений частково, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 30 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.

Разом з цим, з урахуванням норм винного законодавства, відступ однією із сторін договору від визначених та погоджених його умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, без достатніх правових підстав, може мати наслідком порушення прав та інтересів іншої сторони такого договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період листопад 2013 року - листопад 2016 року та 3% річних за період з 20.11.2013 р. по 22.11.2016 р. в сумі 2 681,70 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

Тобто, зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача виникло з моменту прийняття цього товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В даному випадку, позивач поставив відповідачу певний товар, який останній отримав, але в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 30 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від

того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 1 7 .12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство суд прийшов до наступного:

розрахунок інфляційних повинен бути здійснений наступним чином:

-на суму 1146,60 грн. за період грудень 2013 року - січень 2014 року - 8,04 грн.

-на суму 1111,96 грн. за період грудень 2013 року - 5,56 грн.,

-на суму 585,22 грн. за період січень 2013 року - листопад 2016 року - 581,02 грн.,

-на суму 765,46 грн. за період листопад 2013 року - листопад 2016 року - 767,59 грн.,

-на суму 1108,80 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 1111,89грн.,

-на суму 2091,60 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 2097,43 грн.,

-на суму 705,60 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 707,57 грн.,

-на суму 1647,46 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 1652,05 грн.,

-на суму 1575,00 грн. за період грудень 2013 року -листопад 2016 року - 1579,39грн.,

-на суму 1464,76 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 1468,84 грн.,

-на суму 2041,20 грн. зав період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 2046,89грн.,

-на суму 4176,90 грн. за період грудень 2013 року - листопад 2016 року - 4188,53 грн.,

-на суму 658,36 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 653,63 грн.,

-на суму 2164,06 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 2148,52 грн.,

-на суму 1956,16 грн. зав період січень 2014 року - листопад 2016 року - 1942,12 грн.,

-на суму 2497,96 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 2480,03 грн.,

-на суму 1694,70 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 1682,53 грн.,

-на суму 2875,96 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 2885,31 грн.,

-на суму 19090,80 грн. за період січень 2014 року - листопад 2016 року - 1976,51 грн.

А всього 29 983,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних слід задовольнити частково та стягнути 29 983,45 грн., в решті відмовити.

Розрахунок 3% річних повинен бути здійснений за загальний період з 20.11.2013 по 22.11.2016 наступним чином:

-на суму боргу 1146,60 грн. - 5,28 грн.,

-на суму боргу 1111,96 грн. за період з 20.11.2013-14.01.2014 - 5,03 грн.,

-на суму боргу 585,22 грн. за період 16.01.2014-22.11.16 - 50,03 грн.,

-на суму боргу 765,46 грн. - 69,00 грн.,

-на суму боргу 1108,80 грн. - 99,98 грн.,

-на суму 2091,60 грн. - 188,61 грн.,

-на суму боргу 705,60 грн. - 63,63 грн.,

-на суму боргу 1647,46 грн. - 148,56 грн.,

-на суму боргу 1575,00 грн. - 142,00 грн.,

-на суму боргу 1464,76 грн. - 132,00 грн.,

-на суму боргу 2041,20 грн. - 184,00 грн.,

-на суму боргу 4176,90 грн. - 376,64 грн.,

-на суму боргу 658,36 грн. - 57,74 грн.,

-на суму боргу 2164,06 грн. - 189,80 грн.,

-на суму боргу 1956,16 грн. - 171,57 грн.,

-на суму боргу 2497,96 грн. - 219,00 грн.,

-на суму боргу 1694,70 грн. - 148,64 грн.,

-на суму боргу 2875,96 грн. - 252,00 грн.

-на суму 1990,80 грн. - 174,61 грн.

А всього 2 678,12 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково в сумі 2 678,39 грн. , в решті вимог відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 30 000,00 грн., 3% річних в сумі 2 678,12 грн., інфляційні нарахування в сумі 29 983,45 грн., (всього 62 661,57 грн.) В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в розмірір мінімального судового збору за подачу позову майнового характеру 1378,00 грн.

Надмірно сплачений за платіжним дорученням № 955 від 23.06.2014 судовий збір в розмірі 449,00 грн. слід повернути позивачу у випадку подачі відповідної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Стахановський завод технічного вуглецю , м. Старобільськ Луганської області, вул. Монастирська, буд. 71 а , код ЄДР 05389959, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаська Продуктова Компанія , м. Бахмут Донецької області, вул. Чайковського, буд. 79, корд ЄДР 38214961 (адреса для листування м. Бахмут Донецької області, вул. Незалежності, буд. 36, к. 51), борг в сумі 30 000 грн., 00 коп., 3% річних в сумі 2 678 грн. 12 коп., інфляційні нарахування в сумі 29 983 грн. 45 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 30.01.2017

Суддя Т.А. Василенко

СудГосподарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення23.01.2017
Оприлюднено02.02.2017
Номер документу64369219
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/1356/16

Ухвала від 08.02.2017

Господарське

Господарський суд Луганської області

Василенко Т.А.

Рішення від 23.01.2017

Господарське

Господарський суд Луганської області

Василенко Т.А.

Ухвала від 22.12.2016

Господарське

Господарський суд Луганської області

Василенко Т.А.

Ухвала від 09.12.2016

Господарське

Господарський суд Луганської області

Василенко Т.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні