Постанова

від 26.01.2017 по справі 910/18371/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/18371/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача : Ловас В.О.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016

у справі № 910/18371/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

про стягнення 44 905,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Арбітражний керуючий Ловас Василь Олексійович до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 44 905,12 грн. заборгованості по сплаті грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2016 по справі № 5010/278/2012-Б-26/12, у відповідача виникла заборгованість щодо оплати грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан" у розмірі 44 905,12 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/18371/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича 44 905,12 грн. заборгованості по сплаті грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк" у справі № 910/13671/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І.та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2017.

04.01.2017 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні а рішення суду першої інстанції залишити без змін, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 26.01.2017, позивача надав пояснення по суті спору, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 26.01.2017, повноважні представники відповідача не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2012 постановою Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 5010/278/2012-Б-26/12 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовісан", визнано банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича.

Арбітражним керуючим Ловасом Василем Олексійовичем на затвердження Господарського суду Івано-Франківської області було передано звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан" за період з 03.07.2012 по грудень 2015 року на загальну суму 100 623,80 грн. по справі № 5010/278/2012-Б-26/12.

Відповідно до протоколу № 18, на засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан", 11.01.2016 серед всього іншого було затверджено звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди на загальну суму 100 623,80 грн. та понесених витрат на загальну суму 7 677,41 грн. за підсумками ліквідаційної процедури. Прийнято рішення відшкодування понесених витрат здійснити за рахунок коштів отриманих від реалізації активів банкрута, а сплату грошової винагороди ліквідатора, у зв'язку з відсутністю коштів одержаних від продажу майна боржника, здійснити за рахунок кредиторів пропорційно сумі грошових вимог кредиторів у наступному розмірі: за рахунок ОСОБА_5 - 51 269,25 грн.; за рахунок УПФУ в м. Калуш і Калуському районі - 581,07 грн.; за рахунок Калуської ОДПІ Івано-Франківської області Державної податкової служби - 1 541,69 грн.; за рахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- 44 905,12 грн.; за рахунок ТОВ "Хілал Алюмініум Юкрейн" - 2 326,67 грн.

28.01.2016 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 5010/278/2012-Б-26/12 затверджено звіт арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат за виконання обов'язків по ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан" на суму 100 623,80 грн., та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан".

З наявної в матеріалах справи заяви № 1-34/12/116 від 13.04.2016 вбачається, що позивач звертався до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" з вимогою про оплату грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан" у розмірі 44 905,12 грн. проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 10 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на дату порушення справи про банкрутство) оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частиною 12 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється комітетом кредиторів з наступним затвердженням судом.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно із ч. 14 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Тобто саме кредитор (кредитори) чи боржник, зобовязані оплатити послуги та відшкодувати витрати арбітражного керуючого згідно із затвердженим судом відповідним звітом арбітражного керуючого.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора завершує провадження у справі про банкрутство, є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, на визначених законом підставах, а саме на підставі судового рішення - ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2016 по справі № 5010/278/2012-Б-26/12 у Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" виникло зобов'язання сплатити позивачу суму оплати послуг арбітражного керуючого в розмірі 44 905,12 грн. у визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 ГК України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати грошової винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство, встановленого звітом арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат за виконання обов'язків по ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовісан" на суму 100 623,80 грн., що затверджений ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2016 по справі № 5010/278/2012-Б-26/12, та факту наявності заборгованості у розмірі 44 905 грн 12 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 44 905,00 грн.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/18371/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18371/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська