Постанова

від 24.01.2017 по справі 914/2261/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 914/2261/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)

від відповідача - ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, м.Старий Самбір Львівської області від 02.12.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2016р. (головуючий суддя Ю.Сухович)

у справі №914/2261/16

за позовом Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, м.Старий Самбір Львівської області

до відповідача ОСОБА_4 сільської ради, м.Хащів Турківського району Львівської області

про стягнення 105 766,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2016р. у справі №914/2261/16 в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Старосамбірського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1586,49 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що необхідною умовою виникнення матеріальної відповідальності підприємств, організацій і окремих осіб є видача недостовірних або несвоєчасне оформлення, саме пенсійних документів. Довідка від 07.06.2006 року № 1014 про визначення стажу ОСОБА_5 не є пенсійним документом, що унеможливлює покладення матеріальної відповідальності на підприємства, організації через видачу таких довідок, навіть якщо останні містять недостовірні дані. Не можуть слугувати доказами внесення недостовірних даних до пенсійних документів рішення виконкому Львівської обл. ради, Турківської районної ради, бюджети сільських рад, кошториси, тощо, оскільки на підставі цих документів будь-які відомості до пенсійних документів не вносяться, оскільки стаж працівника обраховується виключно на підставі відомостей, що наявні в трудовій книжці. Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі не довело факт зловживань з боку відповідача - ОСОБА_4 сільської ради і не надано суду належних доказів на підтвердження цього. В ОСОБА_5 наявний достатній стаж для призначення пенсії державного службовця на момент призначення їй такого роду пенсії. Оскільки суд при розгляді позову дійшов висновку про його безпідставність, то позовна давність в даному випадку не застосовується,

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю, мотивуючи це тим, що довідка від 07.06.2006 року № 1014, видана Хащіською сільською радою про підтвердження стажу державної служби, яка була подана для обчислення пенсії, є пенсійним документом. Управлінням ПФУ в Турківському районі проведено перевірку спеціального стажу роботи ОСОБА_5 на посаді бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, однак встановлено, що гр. ОСОБА_5П, фактично працювала бухгалтером в централізованій бухгалтерії при ОСОБА_4 сільській раді. Централізовані бухгалтерії не мали статусу органу місцевого самоврядування і відповідно стаж роботи в них до стажу роботу в органах місцевого самоврядування не зараховувався. Зважаючи на наведене, видана відповідачем довідка є недостовірною, та призвела до переплати пенсії гр.. ОСОБА_5

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що спірна довідка не віднесена чинним законодавством до пенсійних документів. У зазначену довідку занесені дані та відомості, які взяті з трудової книжки гр. ОСОБА_5 записи у трудовій книжці гр.. ОСОБА_5 є чинними, не скасованими у судовому порядку, та не визнані підробленими. У матеріалах справи відсутні докази про те, що гр. ОСОБА_5 була прийнята чи переводилась на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянці ОСОБА_5 на підставі особистої заяви від 07.06.2006р. згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області від 16.06.2006р. № 125614 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ.

Відповідно до розпорядження сільського голови ОСОБА_4 сільської ради від 05.06.2006р. № 4 ОСОБА_5 на день виходу на пенсію продовжувала працювати на посаді головного бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради (а.с.11).

Для розрахунку пенсії гр.ОСОБА_5 подала довідку про стаж та заробіток від 07.06.2006р. № 1014, видану ОСОБА_4 сільською радою, згідно якої стаж державної служби становив 30 років 05 місяців 6 днів (ас..12).

Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі здійснювались також перерахунки пенсії ОСОБА_5 відповідно до наданих довідок від 12.09.2007р. № 765, 09.04.2008р. № 509 та 27.04.2010р. № 217.

На виконання вимог Головного управління ПФУ у Львівській області та з метою посилання контролю за призначенням пенсій бухгалтерам сільських, селищних рад, Управлінням ПФУ в Турківському районі проведено перевірку документів про стаж, наданих для призначення пенсій, як посадовим особам місцевого самоврядування. Управлінням ПФУ в Турківському районі в період з 11.05.2012р. по 22.05.2012р. проведено зустрічну перевірку спеціального стажу роботи ОСОБА_5 на посаді бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, про що складено акт перевірки від 22.05.2012р. Зокрема, перевіркою встановлено, що при ОСОБА_4 сільській раді функціонувала централізована бухгалтерія, рішеннями райвиконкому затверджувались суми граничних асигнувань на утримання централізованої бухгалтерії, а ОСОБА_5 фактично працювала бухгалтером в централізованій бухгалтерії.

Як зазначає позивач, до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апаратів виконкомів. Відповідно до Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних рад народних депутатів, затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 22.12.1980р. № 655 централізовані бухгалтерії були самостійними бюджетними установами, які обслуговували школи, дитячі садки, бібліотеки, лікарні і до органів виконавчої влади не належали, тому періоди роботи у централізованих бухгалтеріях при виконкомах сільських, селищних рад народних депутатів не можуть бути зараховані до стажу служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби централізовані бухгалтерії не мали статусу органу місцевого самоврядування і відповідно період роботи в централізованих бухгалтеріях до стажу роботи в органах місцевого самоврядування не зараховується.

Позивач вважає, що зарахування виконкомом стажу роботи ОСОБА_5 за період з 01.01.1976 по 07.06.2006р. до стажу роботи в органах місцевого самоврядування було безпідставним і права на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_5 не мала.

23.05.2012р. ОСОБА_4 сільська рада надала довідку за № 357 про відкликання довідки від 07.06.2006р. № 1014, як підставу для обчислення пенсії та від 12.09.2007р. № 675, 09.04.2008р. № 509, 27.04.2010р. № 217, як підстав для проведення перерахунків пенсій.

Управлінням ПФУ в Турківському районі було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_5 згідно із Законом України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» відповідно до розпорядження від 05.06.2012р. № 125614 і встановлено, що подання недостовірних даних ОСОБА_4 сільською радою призвело до виникнення переплати пенсії за період з 07.06.2006р. по 30.06.2012р. на загальну суму 111 397,78 грн.

22.05.2012р. ОСОБА_5 з"явилась в Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі та подала заяву про утримання особисто з неї переплати пенсії, яка виникла за період з 07.06.2006р. до 30.06.2012р. в розмірі 20% до повного погашення, про що Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі було прийнято відповідне рішення від 19.06.2012р.

28.04.2014р. ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-СГ № 341560.

До моменту смерті ОСОБА_5, з неї було стягнуто переплату пенсії на загальну суму 5631,24 грн. Сума, яка залишилась невідшкодованою склала 105 766,54 грн.

Відтак, враховуючи наведене та у зв»язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_5 Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі на адресу ОСОБА_4 сільської ради скеровувались запити щодо вирішення питання про відшкодування переплати пенсії від 18.06.2014р. № 3050/03-13 та від 05.08.2014р. № 3878/03-13, оскільки подання недостовірних даних ОСОБА_4 сільською радою призвели до переплати пенсії ОСОБА_5 за період з 07.06.2006р. по 30.06.2012р.

Відтак, предметом позову є вимога про стягнення залишку/заборгованості невідшкодованої переплаченої пенсії в сумі 105 766,54 грн.

Нормативна підстава позову - ст. 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування, що мають не менше 10 років стажу в органах місцевого самоврядування та/або державної служби, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, тобто на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на одержання пенсій державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок - не менше 20 років, у тому числі державної служби 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. Пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на якінараховувались страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалася на 1 відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно статті 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється чинність цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до Закону України «Про державну службу» , Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишньої УРСР та інших республік колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_6 депутатів трудящих, ОСОБА_6 народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах, а також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» , та на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 (із змінами та доповненнями) документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

З дослідженої в судах копії трудової книжки ОСОБА_5 (а.с. 46-47) вбачається, що остання 01.01.1976р. прийнята на роботу на посаду бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, що підтверджується відповідним записом, а також поданням на призначення пенсії, протоколом виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів від 15.01.1976р. Вказану обставину жодним чином не оспорює позивач, який в тому числі в акті перевірки спеціального стажу роботи ОСОБА_5 на посаді бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів від 15.01.1976р. № 1 ОСОБА_5 була прийнята на посаду бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради з 01.01.1976р.

Жодних даних про те, що ОСОБА_5 в подальшому переводилась із займаної нею посади на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії записи в трудовій книжці не містять. В матеріалах справи не має жодних доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу бухгалтером централізованої бухгалтерії.

З урахуванням наведеного, при обчисленні стажу державної служби ОСОБА_5 у довідці від 07.06.2006р. № 1014, відповідач був позбавлений можливості брати до уваги будь-які інші відомості, окрім тих, які зазначені в трудовій книжці працівника, яка є основним первинним документом установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного і спеціального трудового стажу.

Відповідно до п.37 ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005р. № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 38 ОСОБА_6 № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження; видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 43 ОСОБА_6 № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Діючим законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених коштів з одержувача.

Так, відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п.2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим ОСОБА_6 правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно п.3 даного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Водночас, судами не встановлено зловживань з боку відповідача щодо надання недостовірних даних до Пенсійного фонду про стаж роботи для призначення пенсії.

Внесені до трудової книжки ОСОБА_5 відомості про роботу вважаються судами достовірними, оскільки протилежного не доведено.

Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, необхідною умовою виникнення матеріальної відповідальності підприємств, організацій і окремих осіб є видача недостовірних або несвоєчасне оформлення, саме пенсійних документів.

Пенсійними документами слід вважати ті, на підставі яких здійснюється призначення пенсії у порядку встановленому законом.

Проте, довідка від 07.06.2006 року № 1014 про визначення стажу ОСОБА_5 не є пенсійним документом, що унеможливлює покладення матеріальної відповідальності на підприємства, організації через видачу таких довідок. Така у даному випадку містить похідну інформацію саме з трудової книжки громадянки.

Слід також зазначити, що не можуть слугувати доказами внесення недостовірних даних до пенсійних документів рішення виконкому Львівської обласної ради, Турківської районної ради, бюджети сільських рад, кошториси, тощо, оскільки на підставі цих документів будь-які відомості до пенсійних документів не вносяться, оскільки стаж працівника обраховується виключно на підставі відомостей, що наявні в трудовій книжці.

Із матеріалів справи, зокрема, доданих до відзиву на позову заяву документів вбачається, що ОСОБА_5 працювала на посаді бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, зокрема розпорядження про надання чергових відпусток ОСОБА_5 бухгалтеру ОСОБА_4 сільської ради, розпорядження про преміювання ОСОБА_5 бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, розпорядження про присвоєння чергового рангу спеціаліста 2 категорії з питань бухгалтерського обліку ОСОБА_5, розпорядження про переведення на посаду головного бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, розпорядження про продовження терміну перебування на державній службі ОСОБА_5, розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з посади бухгалтера ОСОБА_4 сільської ради, почесні грамоти головному бухгалтеру ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5

З урахуванням наведеного, в діях відповідача відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та можливими наслідками заподіяння матеріальної шкоди позивачу та державі.

Слід також зазначити, що відповідно до Рішення виконкому Львівської обласної ради Депутатів трудящих від 21.03.1969р. №218 виконкомом Турківської районної ОСОБА_6 депутатів трудящих від 17.04.1969р. №130 прийнято рішення про утворення централізованих бухгалтерій при міській та сільських ОСОБА_6 депутатів трудящих, згідно ОСОБА_7

У вказаному додатку зазначаються відповідні сільські ради, при яких утворюються централізовані бухгалтерії. Вказаний додаток не містить відомостей про утворення централізованої бухгалтерії при ОСОБА_4 сільській раді, оскільки ОСОБА_4 сільська рада утворена в 1973 році - рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 06.04.1973 року.

З Рішення виконкому Турківської ради депутатів трудящих від 17.04.1969 року не вбачається створення централізованої бухгалтерії при ОСОБА_4 сільській раді Турківського району Львівської області.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що при ОСОБА_4 сільській раді утворювалась централізована бухгалтерія, а отже покликання позивача на ту обставину, що ОСОБА_5 перебувала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії є безпідставним.

Зважаючи на вищевикладене, факт відкликання відповідачем довідок від 07.06.2006р. № 1014, як підстави для обчислення пенсії та від 12.09.2007р. № 675, 09.04.2008р. № 509, 27.04.2010р. № 217 та часткове повернення пенсії самою ОСОБА_5 не можуть бути підставою для задоволення позову.

Також слід зазначити, що ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 22 грудня 1980 року за №655, якою було затверджено Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) ОСОБА_6 народних депутатів визнана нечинною постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 20.07.1991 року №102 у зв'язку з прийняттям Закону УРСР «Про місцеві ОСОБА_6 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» , і саме з часу втрати чинності ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 22 грудня 1980 року №655 період роботи в централізованій бухгалтерії може бути зарахований до стажу державної служби.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі не довело факту зловживань з боку відповідача - ОСОБА_4 сільської ради і не надало суду належних доказів на підтвердження цього, а також позивач не довів факту недостовірності відомостей у спірній довідці, на підставі якої було нараховано пенсію гр. ОСОБА_5

Щодо застосування строків позовної давності слід зазначити наступне:

Предметом позову у даній справі є стягнення із відповідача грошових коштів, які були нараховані та виплачені ОСОБА_5, як пенсія державному службовцю.

Позивач покликається на протиправні дії посадових осіб ОСОБА_4 сільської ради щодо подання недостовірних даних, які стали підставою для призначення пенсії ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та виникнення, у зв'язку з цим, переплати пенсії.

Про такі обставини, позивачу стало відомо, ще під час перевірки спеціального стажу роботи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була оформлена, згідно акту № 25 від 22.05.2012 року, що підписаний посадовою особою позивача.

Відтак, саме з цього моменту (з 22.05.2012р.) у позивача виникло право на пред"явлення даного позову. Однак, позивач звернувся із позовом до суду 26.08.2016р., тобто по спливу трьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, фактично сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише коли про її застосування заявлено стороною у спорі і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Враховуючи, що суди при розгляді позову дійшли висновку про його безпідставність та необґрунтованість, то, відтак позовна давність в даному випадку не застосовується.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає. Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у завдоленні позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за апеляційне провадження на тій підставі, що бюджетом Пенсійного Фонду України на 2016 рік, який затверджений ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України від 10.03.2016 року, не передбачені кошти на сплату судового збору; Управління не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Згідно ст. 5 Закону України Про судовий збір (у редакції від 06.12.2016 року) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України (п.18).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року скаржнику було відстрочено сплату судового збору в розмірі 1745,15 грн. до прийняття рішення у справі.

Апеляційний суд, враховуючи вищенаведене, вважає за доцільне задоволити клопотання скаржника - Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, про звільнення його від сплати судового збору за подання та розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Звільнити Старосамбірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, м.Старий Самбір, Львівської області, від сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у справі №914/2261/16.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2016р. у справі №914/2261/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, м.Старий Самбір Львівської області від 02.12.2016 року - без задоволення.

3. ОСОБА_6 набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 25.01.2017р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1