Постанова

від 25.01.2017 по справі 924/656/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа № 924/656/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у справі № 924/656/16 (суддя Магера В.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

до відповідачів: 1) товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницька трикотажна фабрика"; 2) спільного малого підприємства "Юпітер"

про стягнення збитків у розмірі 367 484 грн 84 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності від 02 березня 2016 року;

відповідача 1- ОСОБА_2, представник згідно довіреності від 25 липня 2016 року;

відповідача 2- ОСОБА_3, представник згідно довіреності від 26 вересня 2016 року.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення із товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницька трикотажна фабрика" (надалі - Відповідач 1) 367 484 грн 84 коп. збитків за порушення законодавства про приватизацію об'єктів державної власності.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевим господарським судом залучено в якості Відповідача 2 по справі - спільне мале підприємство "Юпітер" (надалі- Відповідач 2) (незважаючи на те, що безпосередньо до даної юридичної особи відсутні позовні вимоги).

Рішенням господарського суду Хмельницької області в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішенням місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Також в даній апеляційній скарзі Позивач просив суд відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою суду від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, відстрочено сплату судового збору до 25 січня 2017 року та зобов'язано скаржника надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 15 грудня 2016 року, на поштову адресу суду від Позивача надійшов лист із оригіналом платіжного доручення № 801 від 16 грудня 2016 року (том 2, а.с. 121-124).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 15 грудня 2016 року на електронну та поштову адреси суду Відповідачем 1 надіслано відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 128-137), в якому з підстав, висвітлених в ньому Відповідач 1 просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні від 25 січня 2017 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим представник подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 17 січня 2017 року № 12-6082-0210 із додатками, в якому зазначено, що згідно інформації, яка наявна у відділі інформації та кадастрів Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, рішенням виконавчого комітету міської ради від 10 серпня 2000 року №596 Відповідачу 1 було припинено право користування на земельну ділянку площею 0,85 га по вул. Трудовій 25, яка передана в запас міста.

В судовому засіданні від 25 січня 2017 року. представники Відповідача 1 та Відповідача 2 заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні, а рішенням місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до наказу Позивача від 21 червня 1999 року №1164 „Про перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації» до переліку об'єктів незавершеного будівництва об'єктів, які перебувають у державній власності та підлягали приватизації, було включено Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території (державна частка власності) по вул. Трудова,25 м. Хмельницький, що належить Відповідачу 1.

Згідно наказу Позивача від 16 жовтня 2006 року №528 було вирішено: приватизувати об'єкт незавершеного будівництва - „Модуль» №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі - державна частка» , м. Хмельницький, вул. Трудова,25, який перебуває на балансі Відповідача 1 шляхом продажу на аукціоні; здійснити інвентаризацію придбаних для об'єкта незавершеного будівництв матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва та придбаного для об'єкта незавершеного будівництва устаткування; призначити дату оцінки вартості об'єкта незавершеного будівництва станом на 31 жовтня 2006 року.

12 січня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача 1 із листом за вих. №11-05-00119, відповідно до якого просив у зв'язку із виготовленням технічної документації із землеустрою, на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва "Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території", надати копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку під об'єктом та дозвіл на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, 07 квітня 2011 року Відповідач 1 листом №24 надав відповідь про те, що документація на будівництво об'єкта „Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території» втрачено.

18 серпня 2011 року Позивач звернувся до прокуратури м. Хмельницький із листом за вих.№10-05-01925, повідомивши про те, що при виїзді представників Позивача на місце розташування об'єкта приватизації по вул. Трудовій, 25, наявності об'єкта не виявлено.

Водночас, Позивач з цього приводу звертався до Хмельницького міського відділу УМВС України.

02 березня 2012 року, Хмельницький міський відділ УМВС повідомив Позивача листом №2708, що перевіркою встановлено відсутність первинних документів, необхідних для реєстрації права власності на незавершене будівництво "Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі"( том 2, а.с.78).

Листами від 08 травня 2012 року №11-05-01150, від 17 вересня 2012 року №11-05-02278, від 05 листопада 2012 року №11-05-02780 та від 12 грудня 2012 року №11-05-03170 Позивач звернувся до Відповідача 1 із вимогою підтвердити наявність майна, в якому присутня частка державної власності та про надання документів, необхідних для приватизації об'єкта.

Водночас, листом від 14 січня 2013 року за вих.№10-05-00112 (том 2, а.с. 79) Позивач звернувся до прокуратури міста Хмельницький, вказавши про те, що Позивачем не виявлено державне майно та з метою проведення органами прокуратури відповідної перевірки.

Під час проведення органами прокуратури перевірки, з залученням органів УМВС, Позивач звертався до даних органів та при цих зверненнях просив повідомити про розгляд даного питання, що зокрема, підтверджується і листами Позивача (том 2, а.с. 81-89).

Зокрема, останнім листом від 29 січня 2014 року №10-05-0232 Позивач звертався до прокуратури м. Хмельницький із ще одним проханням щодо перевірки можливої втрати державного майна, оскільки при виїзді на місце розташування об'єкта представниками регіонального відділення фактичної наявності об'єкта не виявлено.

За наслідком даної перевірки, проведеної за дорученням прокуратури, Хмельницьким міським відділом УМВС України у Хмельницькій області встановлено, що на балансі Відповідача 1 перебуває даний об'єкт. Балансова вартість його становить 18,4 тис. грн. Проте документи у останнього відсутні, в зв'язку з чим орган прокуратури констатував, що місцерозташування приміщення не встановлено (лист від 04 лютого 2014 року № 1567 вих-14; том 2, а.с. 90).

В свою чергу, 21 липня 2015 року Позивач звернувся листом за №11-05-02138 до „Хмельницького бюро технічної інвентаризації» щодо виготовлення технічної документації.

У відповідь на звернення Позивача (лист від 23 вересня 2015 року №4347/01-18) Хмельницьке БТІ зазначило, що виготовити паспорт на даний об'єкт не має можливості, оскільки у Відповідача 1 відсутня проектна документація, тому неможливо визначити відсоток готовності.

08 квітня 2015 року, згідно наказу Позивача №202, вирішено створити комісію по визначенню розмірів збитків що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі Позивача.

22 жовтня 2015 року Позивачем було направлено Відповідачу 1 претензію №11-08-03288 із вимогою відшкодувати завдані державі збитки в сумі 333 283 грн 76 коп. станом на 16 жовтня 2015 року.

У відповідь на претензію від 27 листопада 2015 року №24 Відповідач 1 повідомив, що дана вимога не може бути задоволена.

15 квітня 2016 року Відповідач 1 звернувся до прокуратури Хмельницької області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо захисту прав держави та заявника.

19 квітня 2016 року прокуратура Хмельницької області своїм листом повідомила, що матеріали звернення Відповідача 1 направлено до Хмельницької місцевої прокуратури для проведення перевірки та за наявності підстав слід вжити заходів прокурорського реагування.

22 квітня 2016 року Хмельницька місцева прокуратура своїм листом поінформувала, про те, що матеріали звернення Відповідача 1 направлено до Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області для проведення досудового розслідування.

04 травня 2016 року Хмельницький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області повідомив, що матеріали звернення Відповідача 1 направлено до Управління захисту економіки в Хмельницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України для проведення досудового розслідування.

29 липня 2016 року Відповідач 1 направив на адресу слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області листа з проханням повідомити про відкриття кримінального провадження на підставі поданого товариством повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, 11 липня 2016 року наказом Позивача було затверджено розмір збитків об'єкта незавершеного будівництва за актом оцінки нерухомого майна станом на 01 червня 2016 року у розмірі 367 484 грн 84 коп..

Оскільки Відповідачем 1 було відмовлено Позивачу у відшкодуванні збитків, Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що статтею 92 Конституції України визначено, зокрема, що організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, як визначено статтею 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Приписами частини 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про Фонду державного майна України", Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна виступає суб'єктом управління об'єктами державної власності, аналогічне положення міститься у статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Пунктом 2 статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що регіональні відділення та представництва Фонду державного майна Україна є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного і своїм найменуванням.

Фонд, відповідно до основних завдань, здійснює контроль у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством. Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення, що становлять єдину систему державних органів приватизації.

Апеляційний господарський суд також звертає увагу на те, що відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68, управління об'єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до підпунктів 1.3, 1.4 пункту 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:

- забезпечення ефективності використання та збереження державного майна , здійснення заходів контролю;

- сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів;

- наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;

- пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Як встановлено судом, у 1993 році була здійснена приватизація орендного підприємства Відповідача 1.

Відповідно до акту перевірки достовірності розрахунків та поступлення коштів до бюджету за приватизоване орендне підприємство Відповідача 1, Контрольно-ревізійним управлінням у Хмельницькій області встановлено, що частина об'єктів та обладнання не включено до балансу Відповідача 1, матеріалів інвентаризації, акту оцінки цілісного майнового комплексу, в тому числі майно, що знаходилось на території старого аеродрому (об'єкт незавершеного будівництва), за адресою: вул. Трудова, 25, м. Хмельницький (том 1, а.с. 10-17).

На базі даних наданих Відповідачем 1 про витрати державних коштів на об'єкт незавершеного будівництва (по вул. Трудовій, 25, м. Хмельницький) та відповідно до наказу Позивача від 27 жовтня 1998 року № 669, проведено оцінку вартості об'єкта, відповідно до методики оцінки вартості об'єктів приватизації (том 1, а.с. 19).

Відповідно до наказу Позивача від 21 червня 1999 року № 1164 "Про перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації" до переліку об'єктів незавершеного будівництва державної власності, що підлягають приватизації включено Модуль 2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі" (державна частка Відповідача 1; том 1, а.с. 20).

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, згідно наказу Позивача від 16 жовтня 2006 року №528 було вирішено приватизувати об'єкт незавершеного будівництва - „Модуль» №2 з котельнею та частиною прилеглої огорожі - державна частка» та призначено дату оцінки вартості об'єкта незавершеного будівництва станом на 31 жовтня 2006 року.

В ході розгляду справи, апеляційним судом встановлено, що після неодноразових звернень Позивача до органів прокуратури та УМВС в останньому листі від 04 лютого 2014 року №1567-14 (том 2, а.с. 90) орган прокуратури повідомив, що у зв'язку із відсутністю у Відповідача 1 документів щодо даної споруди місце розташування приміщень не встановлено.

Апеляційний господарський суд вважає, що з даного моменту Позивачу остаточно стало відомо про втрату Відповідачем 1 майна держави, що було передано на збереження та про знищення останнім документів з цього приводу.

При цьому суд констатує, що приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства ; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи із змісту статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх нанесення винною особою.

Приписами статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної чи юридичної особи , а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі собою, яка її завдала.

Згідно статті 18 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року №1953-ІІІ передбачено, що до набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва відповідальність за його збереження несе в установленому порядку керівник підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває цей об'єкт приватизації.

В силу дії частини 3 статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06 березня 1992 року №2171-XII передбачено аналогічну норму про відповідальність за збереження об'єкта незавершеного будівництва, а саме: до набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт приватизації відповідальність за збереження зазначеного майна у встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об'єкт приватизації.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює висновки місцевого господарського суду, що вищевказані норми вказують на відповідальність за збереження об'єкта приватизації (незавершеного будівництва) лише після придбання вказаного майна покупцем, до набуття ним права власності за проданий об'єкт приватизації, адже вищевказані норми не містять таких вказівок і не визначають початок такої відповідальності, а визначають лише її кінець.

З огляду на це, на переконання колегії суду дане (в сукупності з усім вищевказаним у даній постанові в розрізі діючого законодавства) вказує на те, що така відповідальність розпочинається з моменту отримання майна на баланс і аж до моменту передачі даного державного майна новому власнику (що придбаває це майно у держави Україна) за актом приймання-передачі.

Апріорі, усе вищевказане вказує на те, що за втрату майна держави (в даному випадку об'єкта незавершеного будівництва) несе відповідальність Відповідач (оскільки дане незавершене будівництво державної форми власності перебувало на його балансі) та його керівник. Тому абсурдно вважати, що особи які це вчинили не повинні нести відповідальність, передбачену не лише законодавством в галузі цивільних та господарських відносин, але й в інших.

Що ж до визначення розміру частки державного майна (та визначення розміру збитків), то колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України "Про Державну програму приватизації на 1999 рік" від 24 лютого 1999 року (який діяв на момент приватизації у даній справі), орган приватизації прийняв рішення, що об'єкт незавершеного будівництва є державним майном, серед іншого виявленого майна підприємства, що приватизовувалось, як об'єкт групи Д, а не об'єкт групи Е (акції, частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств, цінні папери, паї, інше майно, що не підлягало включенню до статутного фонду відповідно до чинного законодавства під час проведення оцінки вартості майна об'єкта приватизації та не увійшло до його статутного фонду.

Відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, яка діяла на момент включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації), орган приватизації приймає рішення про приватизацію державного майна.

Як підтверджується матеріалами справи (акт перевірки достовірності розрахунків та поступлення коштів до бюджету за приватизоване орендне підприємство Відповідача 1; том 1, а.с.10-17) під час приватизації орендного підприємства не враховано в матеріалах інвентаризації, акті оцінки та не включено до балансу підприємства ряд об'єктів та обладнання.

В свою чергу, наказом Позивача від 21 червня 1999 року № 1164 до переліку об'єктів незавершеного будівництва об'єктів, які перебувають у державній власності та підлягали приватизації, було включено Модуль №2 з котельнею та частиною прилеглої території (державна частка власності) по вул. Трудова, 25 м. Хмельницький.

При розгляді даної справи, апеляційним судом встановлено, що балансова залишкова вартість майна, яка зазначена в акті оцінки збитків (том 1, а.с. 34), затвердженого наказом Позивача від 11 липня 2016 року №488 станом на 01 червня 2016 року складає 18 365 тис. грн, а розмір збитків складає 367 484 грн 84 коп..

Дана балансова вартість також опосередковано підтверджується і наявним в матеріалах справи листом прокуратури (том 1, ас. 31) та довідкою Відповідача від 24 жовтня 2016 року за №24, з яких вбачається, що на балансі Відповідача 1 на бухгалтерському рахунку "151 "Капітальне будівництво" обліковується майно, балансова вартість якого складає 18,4 тис. грн (з огляду на докази вказане заокруглено до десятих).

Водночас, суд критично ставиться до посилань сторони щодо визначення розміру збитків з розрахунку загальної частки держави в майні товариства, адже вона не стосується саме об'єкту незавершеного будівництва, котре за матеріалами наявними в справі на 100 % належить державі, при цьому доказів на спростування даного факту Відповідача 1 суду не надано.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення збитків в розмірі 367 484 грн 84 коп. є обгрунтованими і правомірними, та відповідно, такими що підлягають до задоволення.

Водночас, суд констатує, що Відповідачем 1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Оцінивши дане клопотання суд констатує наступне.

В силу дії статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено приписами статті 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною 1 статті 254 ЦК України визначено, що строк, який визначено роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Приписами частини 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено вище у даній судовій постанові, 18 серпня 2011 року Позивач звернувся до прокуратури м. Хмельницький із листом за вих. №10-05-01925, повідомивши про те, що при виїзді представників Позивача на місце розташування об'єкта приватизації по вул. Трудовій, 25, фактичної наявності об'єкта не виявлено та з проханням провести відповідну перевірку (листування Позивача з органами УМВС та прокуратури з цього питання описано вище у даній судовій постанові).

Однак суд констатує, що лише у листі від 04 лютого 2014 року №1567-14 прокуратура м. Хмельницького надала остаточну відповідь Позивачу щодо того, що місцерозташування приміщень не встановлено, оскільки документи, які підтверджують придбання або будівництво у Відповідача 1 відсутні.

Також у даному листі прокуратура м. Хмельницького повідомила, що за наслідками перевірки СДСБЕЗ Хмельницького УМВС України в Хмельницькій області від 02 березня 2012 року, прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Відтак, колегія апеляційного господарського суду констатує, що перебіг трирічного строку позовної давності за зобов'язаннями щодо відшкодування збитків, завданих Позивачу починається саме з дати остаточної відповіді органів прокуратури на звернення Позивача (з 04 лютого 2014 року).

З огляду на це суд констатує, що на момент подачі позову до суду трирічний строк позовної давності не сплив.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

Водночас, інші доводи апелянта є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, і відповідно, до уваги судом не приймаються.

З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем 1.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у справі №924/656/16 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у справі №924/656/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

4. Стягнути з ТДВ "Хмельницька трикотажна фабрика" (29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 11, код 00307491) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, код 02898152, р/р 31111115700002 одержувач УК у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529) 367 484 грн 84 коп. збитків.

5. Стягнути з ТДВ "Хмельницька трикотажна фабрика" (29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 11, код 00307491) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, код 02898152) 5 512 грн 28 коп. судового збору з розгляд позовної заяви та 6 063 грн 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу №924/656/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.