Ухвала

від 25.01.2017 по справі 753/17875/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 25 січня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Універсал банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від

22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 квітня

2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство Універсал Банк (далі - ПАТ Універсал Банк ) звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24 квітня 2008 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю Партнерінвестбуд (далі - ТОВ Партнерінвестбуд ) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 3811, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 207 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 01 квітня 2028 року, а також додаткову угоду № BL 3811/KL+ до генерального договору (індивідуальна угода - кредитна лінія плюс), згідно умов якої кредитний ліміт становив 1 000 000 грн, процентна ставка -

18,50 % річних, строк повернення - не пізніше 31 березня 2009 року.

24 квітня 2009 року між банком та ТОВ Партнерінвестбуд було укладено додаткову угоду №1 до генерального договору, згідно умов якої розмір процентної ставки за період з 26 серпня 2008 року по 23 квітня

2009 року встановлювався у розмірі 25,50 % річних, з 24 квітня 2009 року - 18,50 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором,

24 квітня 2008 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL 3711-П, а 24 квітня 2009 року - додаткову угоду №1 до договору поруки, згідно умов якої погоджена зміна розміру плати за користування кредитом.

Позивач зазначав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2014 року з ТОВ Партнерінвестбуд та ОСОБА_3 було стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка станом на 24 жовтня 2013 року становила 274 872 грн 47 коп.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не погашена ПАТ Універсал Банк просив стягнути в солідарному порядку з ТОВ Партнерінвестбуд та ОСОБА_3 заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором, яка за період з 24 жовтня 2013 року по 16 березня 2015 року складала 52 965 грн 20 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ Універсал Банк задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ Партнерінвестбуд та ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 3811 від 24 квітня 2008 року, додатковою угодою № BL 3811/KL+ від 24 квітня 2008 року за нарахованими відсотками за період з 24 жовтня 2013 року по 16 березня 2015 року, яка складала 52 965 грн 20 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня

2015 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня

2015 року провадження у даній справі в частині вимоги до ТОВ Партнерінвестбуд закрито.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня

2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від

07 квітня 2016 року, позов ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг

№ BL 3811 від 24 квітня 2008 року, додатковою угодою № BL 3811/KL від

24 квітня 2008 року за нарахованими відсотками за період з 24 жовтня

2013 року по 16 березня 2015 року, яка складає 52 965 грн 20 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня

2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року, провадження у справі закрити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів ВССУ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2014 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором, не виконано, зобов'язання за даним договором не припинились, а тому кредитор має право на отримання процентів.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що 24 квітня 2008 року між ВАТ Універсал Банк , правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , та ТОВ Партнерінвестбуд було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 3811, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 207 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 01 квітня 2028 року.

Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах генерального договору оформлювалось додатковою угодою до генерального договору, що є невід'ємною частиною генерального договору (п. 1.1.1 генерального договору).

24 квітня 2008 року між ВАТ Універсал Банк , правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , та ТОВ Партнерінвестбуд було укладено додаткову угоду № BL 3811/KL+ (індивідуальна угода - кредитна лінія плюс), згідно умов якої кредитний ліміт становив 1 000 000 грн, процентна ставка - 18,50 % річних, строк повернення - не пізніше 31 березня 2009 року.

24 квітня 2009 року між банком та ТОВ Партнерінвестбуд було укладено додаткову угоду №1 до генерального договору, згідно умов якої розмір процентної ставки за період з 26 серпня 2008 року по 23 квітня

2009 року встановлювався у розмірі 25,50 % річних, з 24 квітня 2009 року - 18,50 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором,

24 квітня 2008 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL 3711-П, а 24 квітня 2009 року - додаткову угоду №1 до договору поруки, згідно умов якої погоджена зміна розміру плати за користування кредитом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня

2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від

07 грудня 2015 року, стягнуто солідарно з ТОВ Партнерінвестбуд та ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором, яка станом на 24 жовтня 2013 року становила

274 872 грн 47 коп.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16.

Враховуючи, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від

04 липня 2014 року, яке набрало законної сили та яким було стягнуто суму неповернутого кредиту і нарахованих відсотків станом на 24 жовтня

2013 року, не виконане боржниками, правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності у ПАТ Універсал Банк права на стягнення процентів за період користування кредитними коштами, а саме з 24 жовтня 2013 року по 16 березня 2015 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди ОСОБА_3 із висновками судів щодо їх оцінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та на зміст оскаржуваних рішень не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді: І.М. Завгородня

Л.М. Мазур

Т.О. Писана

О.В. Попович