Рішення

від 30.01.2017 по справі 212/7265/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7265/16-ц

2/212/647/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу в складі;

Головуючого судді; Т.І. Тимошенко

за участі секретаря судового засідання; І.О. Мариненко

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу за участю представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, позовну заяву,- ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка , Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійнорятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В ;

Позивачка ОСОБА_8 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка , Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійнорятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_8 у своїй позовній заяві суду зазначила, що її чоловік, ОСОБА_11, у період з 29 березня 1956 року по 02 грудня 1957 року працював підземним лопаточником, підземним помічником машиніста вантажної машини, підземним люковим - проважатим у шахті "Центральна" РУ ім.Фрунзе треста 'Ленінруда" та з 10 вересня 1960 року по 01 жовтня 1968 року - підземним люковим - проважатим, підземним скреперистом, підземним скреперистом з веденням вибухових робіт у шахті ім.Фрунзе РУ ім.Фрунзе треста "Ленінруда" (нині Приватне акціонерне товариство Євраз Суха Балка ); з 03 жовтня 1968 року по 05 квітня 1988 року - пробонабирачем в шахті у Ленінському воєнізованому гірничорятувальному загоні (нині Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійпо-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

В результаті тривалої роботи в підземних умовах у її чоловіка виник хронічний бронхіт, який був визнаний професійним захворюванням.

05 вересня 1994 року був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння). Згідно виписки із акта ЛТЕК від 12 жовтня 1994 року, виданим профпатологічною МСЕК, ОСОБА_11 було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково по пиловому бронхіту 1 ст.

В Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 1994 року вказано вину керівництва шахти ім.Фрунзе рудника Суха Балка (нині Приватне акціонерне товариство Євраз Суха Балка ) та Тернівського воєнізованого гірничорятувального загону (нині Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій) у виникненні у ОСОБА_13 професійного захворювання.

На фоні хронічного пилового бронхіту в наступні роки у її чоловіка розвинувся рак верхньої частини правої легені.

Довідкою МСЕК від 08 січня 2004 року її чоловіку було встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік ОСОБА_11 помер.

Згідно Акту посмертної медичної експертизи по встановленню причинного зв'язку між смертю та профзахворюванням від 18 червня 2004 року, виданого МСЕК № 2. встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_11 з професійним захворюванням пиловим бронхітом.

Смертю її чоловіка, ОСОБА_11, їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину, яку дуже любила і поважала. За життя її чоловік постійно піклувався про неї, підтримував у складних життєвих ситуаціях. Після його смерті, в 2004 році в неї стався мікроінфаркт, так як її серце не витримало таких переживань. Смерть її чоловіка призвела до того, що вона постійно перебуває у пригніченому моральному стані, адже думки про його смерть не залишають її навіть до теперішнього часу.

Чинним законодавством України не встановлено критерії визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, не встановлено як мінімального, так і максимального розміру моральної шкоди. Завдану їй моральну шкоду смертю чоловіка в результаті професійного захворювання яке виникло з вини відповідачів вона оцінює у розмірі 200 мінімальних заробітних плат із кожного відповідача окремо, що становить: 200 х 1378,00 грн. = 275600 гривень 00 копійок

Тому вона просила суд постановити рішення яким стягнути з Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, суму у розмірі 275600 гривень 00 копійок без утримання податків та зборів, та стягнути з Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, суму у розмірі 275600 гривень 00 копійок без утримання податків та зборів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі посилаючись на зазначені вище факти.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка , у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі, та суду вказала, що діючим законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди за викладених вище обставин, оскільки правовідносини виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом по відшкодуванню моральної шкоди. Оскільки позивачка звернулась до суду з приводу відшкодування їй моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка внаслідок професійного захворювання що було встановлено її батьку у 1994 році.

Тому представник відповідача просила суд ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка у повному обсязі.

Представники Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійнорятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій позов не визнали у повному обсязі, та суду зазначили що, Тернівський воєнізований гірничорятувальний загін було ліквідовано на підставі наказу Міністерства з надзвичайних ситуацій від 24 жовтня 2001 року № 178 з 01 листопада 2001 року, а структурні одиниці (оперативний, перший, другий взводи, газоаналітичну лабораторію та інші служби) передано Криворізькому воєнізованому гірничорятувальному загону (код ЄДРПОУ- 00190851).

Криворізький воєнізований гірничорятувальний загін (код ЄДРПОУ- 00190851) було створено в 1999 році та ліквідовано в 2004 році, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 12271120001000526. Правонаступник Криворізького ВГРЗ - Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ- 26475829)..

Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства України з надзвичайних ситуацій була ліквідована, про що 05 жовтня 2015 року державний реєстратор вніс запис за № 10741170007004276. Дані про правонаступників - відсутні.

Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ( код ЄДРПОУ 33873405) було створено відповідно до наказу Міністерства України з надзвичайних ситуацій № 3 від 22 листопада 2005 року, зареєстровано 01 вересня 2006 року, номер запису - 12271120002004532.

Новостворений Криворізький ВГРЗ не був правонаступником прав та обов'язків будь-якого загону.

Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (код ЄДРПОУ 33873405) було перейменовано в ДЕРЖАВНИЙ ВОЄНІЗОВАНИЙ ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНИЙ (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГІН ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ згідно з Наказом ДСНС України № 215 від 13 травня 2013 року.

Щодо посилання Позивача на сайт Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійнорятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у якості доказу правонаступництва представники суду зазначили що, сайт ДВГРЗ ДСНС України було створено з метою надання інформації про послуги які надає Загін та надання контактної інформації . Сайт не містить офіційної інформації, довідково-енциклопедичної або будь-якої інформації яка передбачена ЗУ Про інформацію . Як не містить і жодних документів щодо правонаступництва загону, а тільки довідкову інформацію про розвиток аварійно-рятувальної справи на Криворіжжі. Таким чином, інформація з сайту Загону має інформаційний характер та не може слугувати доказом правонаступництва Загону або доказом виникнення прав та обов'язків Загону перед третіми особами. Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійнорятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій не є правонаступником будь-яких прав та обов'язків Тернівського воєнізованого гірничорятувального загону та Ленінського воєнізованого гірничорятувального загону, що були ліквідовані за рішенням засновника.

Позивач безпідставно вважає що Тернівський воєнізований гірничорятувальний загін та Ленінський воєнізований гірничорятувальний загін нині є Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій, тому представники відповідача просили суд ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійнорятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у повному обсязі.

Судом в судовому засіданні встановлено що чоловік позивачки ОСОБА_11, у період з 29 березня 1956 року по 02 грудня 1957 року працював підземним лопаточником, підземним помічником машиніста вантажної машини, підземним люковим - проважатим у шахті "Центральна" РУ ім.Фрунзе треста 'Ленінруда" та з 10 вересня 1960 року по 01 жовтня 1968 року - підземним люковим - проважатим, підземним скреперистом, підземним скреперистом з веденням вибухових робіт у шахті ім.Фрунзе РУ ім.Фрунзе треста "Ленінруда" яке є структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка ); з 03 жовтня 1968 року по 05 квітня 1988 року - пробонабирачем в шахті у Ленінському воєнізованому гірничорятувальному загоні.

В результаті тривалої роботи в підземних умовах у ОСОБА_11 виник хронічний бронхіт, який був визнаний професійним захворюванням, про що, 05 вересня 1994 року був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання. Згідно виписки із акта ЛТЕК від 12 жовтня 1994 року, виданої профпатологічною МСЕК, ОСОБА_11 було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково по пиловому бронхіту 1 ст.

Згідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 1994 року вказано вину керівництва шахти ім.Фрунзе рудника Суха Балка (нині Приватне акціонерне товариство Євраз Суха Балка ) та Тернівського воєнізованого гірничорятувального загону у виникненні у ОСОБА_13 професійного захворювання.

На фоні хронічного пилового бронхіту у ОСОБА_13 розвинувся рак верхньої частини правої легені. Довідкою МСЕК від 08 січня 2004 року ОСОБА_13 було встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 5).

Згідно Акту посмертної медичної експертизи по встановленню причинного зв'язку між смертю та профзахворюванням від 18 червня 2004 року, виданого МСЕК № 2. встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_11 з професійним захворюванням пиловим бронхітом.

У зв'язку із смертю ОСОБА_11, позивачці заподіяні тяжкі моральні страждання. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь позивачки моральна шкода не відшкодовувалась.

Суд заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає, що позов повинен бути задоволений частково згідно ст. 1168 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Згідно вказаної норми закону моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювана.

Таким чином, правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи регулюються статтею 1167, частиною другою статті 1168 ЦК України, оскільки моральна шкода дружині померлого заподіяна за умови, що в трудових відносинах із відповідачем знаходився її чоловік, а для неї таке заподіяння шкоди є позадоговірним правовідношенням.

Суд вважає, що саме ця норма закону дає право суду стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка на користь позивачки моральну шкоду яка спричинена йому смертю близької для нього людини.

Згідно до наданої у якості доказу трудової книжки ОСОБА_11 останній працював з 03 жовтня 1968 року по 05 квітня 1988 року - пробонабирачем в шахті у Ленінському воєнізованому гірничорятувальному загоні та був звільнений у зв'язку із виходом на пенсію за віком.

Як вбачається з наданих суду письмових доказів Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійнорятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій було засновано 13 травня 2013 року.

Відповідно до Статуту Загін є правонаступником Криворізького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України, Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України, Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України, та не є правонаступником прав та обов'язків Ленінського воєнізованого гірничорятувального загону.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичні особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно до Акту про нещасний випадок № 37 нещасний випадок з ОСОБА_13 стався 12 березня 1962 року, тобто за чотири роки до того, як ОСОБА_13 прийшов на роботу в Ленінський воєнізований гірничорятувальний загін.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 1994 року вина за професійне захворювання потерпілого покладена на керівництво шахти ім.Фрунзе РУ Суха Балка та Тернівський ВГСО.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано суду в підтвердження того що, Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійнорятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій є правонаступником будь-яких прав та обов'язків Тернівського воєнізованого гірничорятувального загону та Ленінського воєнізованого гірничорятувального загону, що були ліквідовані за рішенням засновника, на підставі чого судом не встановлено причинного зв'язку із заподіянням моральної шкоди позивачці спричиненої смертю її чоловіка в результаті виникнення у останнього професійного захворювання, та винними діями відповідача Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійнорятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тому суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, суми у розмірі 275600 гривень 00 копійок без утримання податків та зборів, такими що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, суми у розмірі 275600 гривень 00 копійок без утримання податків та зборів підтверджені наступними письмовими доказами копією свідоцтва про укладення шлюбу між позивачкою та ОСОБА_11 НОМЕР_2 (а.с. 4), свідоцтвом про смерть ОСОБА_11, НОМЕР_1 (а.с. 5), актом посмертного огляду по встановленню причинного зв'язку між смертю та профзахворювання № від 15 червня 2004 року та довідкою МСЕК про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Довідкою про причинний зв'язок смерті ОСОБА_11 з професійним захворюванням № 02/21-0797 від 29 квітня 2011 року, та іншими матеріалами справи. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, але сума, яку вона вимагає до відшкодування є на думку суду завищеною, у повному обсязі не обґрунтованою та не доведеною. Тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у зазначеній частині частково, стягнувши з відповідача Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка на користь позивачки в справі у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, - 60000 гривень 00 копійок

На підставі викладеного і у відповідності зі ст. 1168 Цивільного Кодексу України, ст. 10,11,60, 212-214 ЦПК України, - суд,

В И Р І Ш И В ;

Позов ОСОБА_8 задовольнити частково та стягнути з Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Балка у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 - 60000 гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Євраз Суха Бал на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ; Т.І. Тимошенко