Рішення

від 26.01.2017 по справі 910/19694/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017Справа №910/19694/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/19694/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест";

до Київської міської ради;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації);

2) Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації

зелених насаджень Київзеленбуд ;

3) ОСОБА_1;

4) ОСОБА_2;

5) ОСОБА_3;

про визнання протиправним та скасування рішення № 759/1623 від 23.07.2015р.;

визнання права оренди на земельну ділянку.

Представники сторін:

від позивача: Манжай М.С., довіреність б/н від 10.01.2017р.;

від відповідача: Безносик А.О., довіреність №225-КМР-20 від 10.01.2017р.;

від третьої особи-1: Хоменко А.Г., довіреність №05703-21484 від 17.11.2016р.;

від третьої особи-2: Завалішина Г.С., довіреність № 54 від 15.12.2016р.;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: ОСОБА_8, довіреність № 2-584 від 10.-7.2015р.

від третьої особи-5: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 15.09.2000р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" (далі - позивач) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 759/1623 від 23.07.2015р., а також визнання права оренди на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на невідповідність оспорюваного рішення Київської міської ради від 23.07.2015р. №759/1623 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006 нормам чинного законодавства України, а також положенням Договору № 79-6-00448 від 09.11.2006 оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем на підставі рішення суду.

Крім того, позивач просить визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867, оскільки оспорюваним рішенням відповідачем таке право оренди не визнається.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/19694/16, розгляд справи призначений на 24.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016р. за клопотанням відповідача залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд", розгляд справи відкладений на 08.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3; розгляд справи відкладено на 12.01.2017р., у зв'язку із залученням третіх осіб та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 12.01.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав витребувані судом пояснення і частково докази.

Представники відповідача та третьої особи-1 виклали свої заперечення по суті заявлених вимог.

Представник третьої особи-4 заявив усне клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Національну академію наук України, як землекористувача спірної земельної ділянки.

Представник позивача заперечив щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Національну академію наук України.

Представник відповідача залишив розгляд клопотання представника третьої особи-4 на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи-4 про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Національну академію наук України, оскільки в матеріалах справи наявний лист Національної академії наук України від 10.01.2006р., в якому остання повідомила про свою згоду щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, представник третьої особи-4 подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи-4 про призначення колегіального розгляду справи, оскільки суд не вбачає будь-яких складнощів у даній справі.

Також, представник третьої особи-4 подав заперечення на позовну заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні треті особи-3,4,5 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника третьої особи-2 та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

26.01.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника третьої особи-4 надійшли додаткові заперечення по справі.

Присутній у судовому засіданні 26.01.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, який було подано в судовому засіданні.

Треті особи заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2006 року у справі №2/536 задоволено позов ТОВ Будконсалтинг-інвест до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); визнано за ним право на оренду земельної ділянки. Визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили договір оренди, а земельну ділянку - такою, що передана в оренду з моменту набрання чинності судовим рішенням. Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки у встановленому порядку.

Вказане судове рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим договір оренди зареєстровано за №79-6-00448 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Отже, між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розміщену за адресою: АДРЕСА_1, розмір 10649 кв.м, цільове призначення: для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Згідно з п. 3.1 договору оренди, його укладено на десять років.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09 листопада 2006 року за №79-6-00448 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2006 року у справі №2/536 Київською міською радою в апеляційному й касаційному порядку не оскаржувалось та є чинним на день розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 17 Закону України Про оренду землі , право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, з моменту державної реєстрації договору оренди, якою є 09 листопада 2006 року, позивач є законним користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, розміром 10649 кв.м, цільове призначення: для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою, кадастровий номер: НОМЕР_2.

23.07.2015р. Київською міською радою було прийнято рішення №759/1623 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006 . Підставою прийняття вказаного рішення стало невиконання пункту 8.4. договору оренди в частині не вирішення питання майнових відносин в установленому порядку до закінчення оформлення дозвільної документації на будівництво виключно за рахунок ТОВ Будконсалтинг-інвест , несплатою орендної плати.

При цьому, рішенням №759/1623 від 23.07.2015р. Київська міська рада вирішила:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006.

2. Надати земельній ділянці площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 статусу сквера.

3. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, а саме: додати сквер згідно з пунктом 1 цього рішення до переліку скверів Голосіївського району.

4. Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд здійснити відповідні організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1.

5. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

5.1 Вчинити відповідні дії для зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки площею1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006.

5.2. Проінформувати ТОВ Будконсалтинг-інвест про прийняття цього рішення.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань екологічної політики та на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, оскільки останнє порушує права позивача, як орендаря спірної земельної ділянки та переважне право на поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (ст.5 Закону України Про оренду землі ).

Як вказувалось вище, у ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) зазначено, що до відання міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

За приписами ст. 3 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів ).

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, товариство з обмеженою відповідальністю Будконсалтинг-інвест посилалось на невідповідність оспорюваного рішення нормам чинного законодавства України та порушення відповідачем договірних зобов'язань за Дговором оренди земельної ділянки № 79-6-00448 від 09.11.2006р.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.5 договору оренди, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, договір оренди може бути розірвано у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати. Разове порушення умов договору щодо зазначеного не є підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Під час розгляду справи встановлено та відповідачем не спростовано факт своєчасної та повної сплати позивачем орендної плати з моменту отримання в оренду спірної земельної ділянки, що підтверджуються копіями відповідних платіжних документів, залученими до матеріалів справи.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність порушення умов договору оренди земельної ділянки № 79-6-00448 від 09.11.2006р. та приписів Закону України Про оренду землі в частині внесення орендної плати.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач продовжував платити орендну плату навіть після того, як відповідачем було розірвано договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку оскаржуваним рішенням. Однак, відповідач не повідомив позивача про те, що ним орендна плата сплачується вже після розірвання договору оренди. При цьому, як передбачено п. 5.2 оскаржуваного рішення, позивача повинно було бути проінформовано про розірвання договору оренди.

Стосовно порушення п. 8.4 договору оренди земельної ділянки слід зазначити, що будь-яких зауважень з цього приводу або звернень позивачу від відповідача не надходило. Відповідачем протилежного не доведено та не спростовано вказаних доводів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що станом на день розгляду справи доказів забудови спірної земельної ділянки позивачем матеріали справи не містять, як і не містять доказів порушення права власності мешканців будинку по АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 11.4, п. 11.5 договору оренди, договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку), не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п.п. 5.1, 8.4 договору.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання в односторонньому порядку вищезазначеного договору оренди, спірній земельній ділянці надано статус скверу.

Згідно зі ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі , орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Як було зазначено вище, у Договорі № 79-6-00448 від 09.11.2006р. визначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннямми та підземною автостоянкою.

Також положеннями п. 8.2. договору оренди визначено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Аналогічний припис міститься у ст. 24 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч вищенаведеним нормативним приписам законодавства та умовам договору оренди, Київською міською радою оскаржуваними рішенням було змінено в односторонньому порядку цільове призначення орендованої позивачем земельної ділянки, тоді як остання за умовами договору оренди була передана в користування позивачу безпосередньо для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннямми та підземною автостоянкою.

Таким чином, прийняття Київською міською радою рішення від 23.07.2015р. №759/1623 щодо надання статусу скверу земельній ділянці площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача.

Також, господарський суд звертає увагу, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням встановленого законом порядку оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася без проекту землеустрою щодо її відведення.

Згідно з ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому порядку.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини визначають Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.

Пунктом 2.1 Правил №105, передбачено, що озеленені території - ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва). Сквер - упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.

Згідно п. 4 рішення Київської міської ради Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста відповідно до функціонально-просторових характеристик озеленені території загального та обмеженого користування рекреаційного призначення типологічно визначаються таким чином: сквер - упорядкована озеленена територія рекреаційного призначення площею до 2,0 га.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

При цьому, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Водночас, частиною першої ст. 91 та частини першої ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані: зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Проте, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про надання спірній земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача та віднесена за цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови, статусу скверу, чим відповідно змінено цільове призначення земельної ділянки, та яка тепер, у відповідності до статті 38 Земельного кодексу України, відносяться до земель рекреаційного призначення.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення встановленого законом порядку, за відсутності відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, прийнято рішення, яким змінено категорію цільового призначення спірної земельної ділянки, а саме із земель житлової та громадської забудови до земель рекреаційного призначення, внаслідок чого позивача фактично позбавлено передбачених законом прав землекористувача (орендаря), у відповідності до умов Договору оренди земельної ділянки № 79-6-00448 від 09.11.2006р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Київською міською радою було прийнято рішення №759/1623 від 23.07.2015р. з порушенням передбаченого чинним законодавством порядку та всупереч норм цивільного і земельного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері оренди землі, а також з порушенням умов чинного на момент прийняття рішення Договору оренди, що в свою чергу порушує права та інтереси позивача.

Суд також звертає увагу на те, що приписами ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), відтак розірвання договору оренди земельної ділянки з безпідставним посиланням на порушення умов договору оренди безпосередньо впливає на переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Необхідно зазначити, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ст. 19 Конституції України).

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. (ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст. 10 цього ж Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. (ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. (ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Варто також зазначити, що Конституційний суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 (пункт 5) вказав про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність не тільки перед фізичними особами, а й перед юридичними особами (стаття 74 Закону).

Нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення №759/1623 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006 прийнято Київською міською радою з порушенням норм чинного законодавства, а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, позовні вимоги в частині визнання за позивачем права оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги суперечат зазначеним вище положенням Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про оренду землі , якими закріплено виключне право органів місцевого самоврядування вирішувати питання надання земельних ділянок комунальної власності в орендне користування юридичним особам.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.07.2015р. №759/1623 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ Будконсалтинг-інвест , № 79-6-00448 від 09.11.2006 .

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141,) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 33155928) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.01.2017р.

Суддя А.І. Привалов