Рішення

від 29.07.2010 по справі 18/182/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10 Справа № 18/182/10

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТКОМПЛЕКТ» (01011, м. Київ, вул.Панаса Мирного, 16/13, літ. «А» )

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7)

про стягнення 90 359,12 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, наказ № 1-к -директор, паспорт серія СО 673478 від 10.07.2001 р., ОСОБА_2, довіреність № 1 від 09.07.2010 р., паспорт серія СО 741891 від 28.10.2001 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 25.06.2010 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТКОМПЛЕКТ» з позовною заявою до відповідача -відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» про стягнення 90 359,12 грн., а саме: 77 949,84 грн. основного боргу, 12 409,28 грн. пені, на підставі договору № 232 від 23.05.2008 р., ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Ухвалою суду від 30.06.2010 року порушено провадження у справі № 18/182/10, судове засідання призначено на 15.07.2010 р. Ухвалою суду від 15.07.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 29.07.2010 р. У судовому засіданні 29.07.2010 р. представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити; надали витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. В судовому засіданні 29.07.2010 р. розгляд справи був закінчений, за згодою представників позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином. Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/182/10 від 30.06.2010 р. була направлена на адресу відповідача, яка зазначена у позові, отримана уповноваженим представником ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» , що підтверджується повідомленням про вручення 05.07.2010 р. поштового рекомендованого відправлення № 7429134. Таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТКОМПЛЕКТ» (надалі -постачальник, позивач) та відкрите акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» (надалі -покупець, відповідач) уклали договір № 232 (надалі договір).

Постачальник зобов'язується систематично постачати, а покупець -приймати та своєчасно оплачувати гофроящик в асортименті (товар). Найменування, асортимент та загальна кількість товару, який підлягає поставці, визначається сторонами в специфікації (додаток № 1 до договору), які є невід'ємними частинами даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Сторони у договорі визначили, що пункт поставки: DDU м. Запоріжжя, вул. Чапаєва 14, ОСОБА_2, 7 (згідно Інкотерсм 2000). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно специфікаціям. Строк поставки товару протягом 4-х днів від дати підписання специфікації. Оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 % на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору).

Даний договір вступає у силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009 р. (п. 8.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 р.).

Так, на виконання умов договору сторони визначили товар, який підлягає поставці і підписали відповідні специфікації, які є невід'ємними частинами договору, а саме: специфікація № 1 від 23.05.2008 р., специфікація № 2 від 04.06.2008 р., специфікація № 3 від 01.07.2008 р., специфікація № 4 від 09.07.2008 р., специфікація № 5 від 19.08.2008 р., специфікація № 6 від 21.08.2008 р., специфікація № 7 від 30.09.2008 р., специфікація № 8 від 12.12.2008 р., специфікація № 9 від 25.03.2009 р., специфікація № 10 від 29.04.2009 р. та специфікація № 11 від 08.09.2009 р.

Позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 133 449,96 грн., що підтверджується накладною № 116 від 01.04.2009 р. на суму 45 503,33 грн., накладною № 167 від 30.04.2009 р. на суму 43 489,22 грн. та накладною № 372 від 12.09.2009 р. на суму 44 457,41 грн., відповідач прийняв товар від позивача, згідно вказаних накладних. Уповноваженими особами відповідача на отримання цінностей від позивача, згідно листа вих. № 01/10-09 від 05.01.2009 р. та листа вих. № 01/10-4444 від 01.04.2008 р. є гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4

Відповідач за поставлений товар сплати лише 41 740,28 грн., і позивач, щоб зменшити суму боргу відповідача, придбав у ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» кондитерську продукцію на суму 13 759,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 110039 від 08.12.2009 р. та актом заліку взаємних однорідних вимог від 31.12.2009 р. на суму 13 759,84 грн.

Таким чином, відповідач розрахувався із позивачем, із врахуванням придбаної продукції на 13 759,84 грн., на загальну суму 55 500,12 грн. Однак, 77 949,84 грн. за поставлений позивачем товар, відповідач не сплатив; позивач направив відповідачу претензію № 01 від 01.03.2010 р. на загальну суму 89 385,32 грн. (77 949,84 грн. основний борг та 11 435,48 грн. пеня), із вимогою у десятиденний термін сплатити 89 385,32 грн., відповідач вказану претензію залишив без реагування та задоволення, суму боргу не сплатив, що стало приводом для звернення позивача із позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, на момент розгляду справи у суді основний борг у розмірі 77949,84 грн. є несплаченим з боку відповідача.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 77 949,84 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму...

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором належним чином та не сплатив вартість отриманого товару, то вимога позивача про стягнення з відповідача 77949,84 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, до того ж, 05.01.2010 р. та 15.07.2010 р. сторони підписали акти звірки взаємних розрахунків на 77949,84 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 12 409,28 грн. пені за період часу з 01.05.2009 р. по 09.04.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони в п. 5.2. договору обумовили, що в разі несвоєчасної оплати покупцем товару по даному договору, постачальник нараховує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 12 409,28 грн. за період часу з 01.05.2009 р. по 09.04.2010 р. є невірним, а вимога позивач про стягнення із відповідача 12 409,28 грн. пені такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки:

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 визначають загальний порядок обчислення строків, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

Позивач направив позов до суду 24.06.2010 р., що підтверджується відповідним написом у графі: дата на полі відправника, згідно накладної (експедиторської розписки PONY EXPRESS) № 10-9763-4351.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив: за накладною № 116 від 01.04.2009 р., позивач зазначив період нарахування пені з 01.05.2009 р. по 27.10.2009 р., однак вказаний період є невірним, вірним періодом нарахування суми пені, враховуючи приписи вказаних вище норм права, є період з 02.05.2009 р. по 02.11.2009 р., суд, згідно розрахунку позивача, розрахував пеню починаючи з 24.06.2009 р. (враховуючи строк позовної давності) по 27.10.2009 р. (враховуючи, що саме цей день є кінцевим у розрахунку позивача); за накладною № 167 від 30.04.2009 р. позивач також допустив помилки щодо терміну нарахування пені (зазначив період нарахування пені з 30.05.2009 р. по 25.11.2009 р.), вірний термін нарахування пені є з 31.05.2009 р. по 30.11.2009 р., суд, згідно розрахунку позивача, розрахував пеню починаючи з 24.06.2009 р. (враховуючи строк позовної давності) по 25.11.2009 р. (враховуючи, що саме цей день є кінцевим у розрахунку позивача); за накладною № 372 від 12.09.2010 р. період нарахування пені починається з 13.10.2009 р., а не з 12.10.2009 р., як то зазначено позивачем (позивачем невірно визначено день, з якого відповідач порушив взяте на себе грошове зобов'язання перед позивачем). Таким чином, обґрунтовано нарахованою є сума пені у розмірі 10097,63 грн. за період часу з 24.06.2009 р. по 09.04.2010 р., у задоволенні 2 311,65 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову.

З огляду на вище зазначене, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду документальних доказів, які б спростували позицію позивача.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р 26008031460001 в АКБ «Індустріалібанк» , МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТКОМПЛЕКТ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літ. «А» , код ЄДРПОУ 32826684, р/р 260034919 в ВАТ «УПБ» м. Київ, МФО 300205, р/р 26005000165615 в Подільському відділенні ПуАТ «СЕБ БАНК» , МФО 300175) 77 949,84 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 84 коп. основного боргу, 10 097,63 (десять тисяч дев'яносто сім) грн. 63 коп. пені, 880,47 (вісімсот вісімдесят) грн. 47 коп. державного мита та 229,96 (двісті двадцять дев'ять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ .

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 05.08.2010 р.