Рішення

від 25.01.2017 по справі 910/23054/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/23054/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Трейн "

До Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

Про стягнення 901 552,88 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Антощук Е.І. (дов. від 10.11.2016)

від відповідача: Турбуєва А.О. (дов. від 25.10.2016)

В судовому засіданні 25.01.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Трейн" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення 901 552,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23054/16, розгляд справи призначено на 18.01.2017.

26.12.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 18.01.2017.

18.01.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2017.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник позивача з'явився та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник відповідача з'явився та заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ :

29.12.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Трейн" (далі - Позивач, Постачальник) та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № ПЗ/НХ-152018/ню (надалі - Договір-1) та Договір поставки № ПЗ/НХ-152019/ню (надалі - Договір-2)

Відповідно до п. 1.1 Договорів у відповідності з цим договором Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до Специфікації № 1, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Даного Договору.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договорів, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 5 180 248,08 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.2 Договорів визначено, що Покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідачем було сплачено отриманий товар на загальну суму 5 180 248, 08 грн. лише 13.09.2016, тобто с порушенням строку передбаченого 4.2. Договорів.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 555 137,22 грн. пеню нараховану в період з 16.02.2016 по 13.09.2016 встановлену п.7.2. Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору Покупець у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 36 058,30 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок позивача, та приходить до висновку, що позивач здійснив вірний розрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 555 137,22 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 207 875,50 грн. інфляційних втрат та 89 412 грн. 3 відсотків річних нарахованих в період з 16.02.2016 по 13.09.2016.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Розглянувши в судовому засіданні 25.01.2017 року подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України , п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2011 у справі №5005/4542/2011.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що розмір санкцій становить надмірно велику суму, те, що відповідачем виконано зобов'язання за Договором, нарахована сума пені надмірно велика і стягнення з відповідача у повному обсязі може негативно позначитися на його подальшій господарській діяльності, призвести до банкрутства, використовуючи своє право, наданест. 233 ГК України та відповідно до п. 3 ч.1. ст. 83 ГПК України , суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 50 % тобто у сумі 277 568,61 грн. .

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача, понесені позивачем збитки у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами в сумі 46 501,20 грн. - нарахування 20 % штрафу за несвоєчасну сплату податку ДФС України.

Згідно підпункту а) статті 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше тобто дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню.

Статтею 137.3. Податкового кодексу України визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1і статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Також Позивач не може посилатись на норми ст. 225 Господарського кодексу України, адже відповідальність за сплату податків на прибуток є прямим обов'язком ТОВ Транс-Трейн , а застосовані штрафні санкції до Позивача ДФІ виникли у зв'язку із невиконанням свої обов'язків перед державою. Так згідно норм ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Трейн" (03194, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 91; ідентифікаційний код 39477722) 89 412 грн. 00 коп. - 3 % річних, 277 568 грн. 61 коп. - пені, 207 875 грн. 50 коп. - інфляційні втрати, та 12 786 грн. 77 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. В частині позовних вимог, щодо битків у зв'язку із нарахуванням штрафу за несвоєчасну сплату податку ДФС України в сумі 46 501 грн. 20 коп. - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.01.2017

Суддя М.О. Лиськов