Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/23114/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/23114/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВПРОМСНАБ"

про стягнення 80 412,42 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Григор'єв І.В. (довіреність №2271 від 28.10.2016)

від відповідача: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВПРОМСНАБ" (відповідач) 80 412,42 грн. штрафних санкцій за непоставлений товар за договором поставки № П/НХ-161244/НЮ від 29 серпня 2016, з яких 33 111,00 грн. - пеня та 47 301,42 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № П/НХ-161244/НЮ від 29 серпня 2016 в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 порушено провадження по справі № 910/23114/16 та призначено справу до розгляду на 24.01.2017.

В судове засідання 24.01.2017 з'явився представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи та надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених у позові, просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2017 не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі надсилалась на юридичну адресу відповідачу (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040466952, а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Судом також встановлено, що 30.12.2016 відповідач змінив місцезнаходження юридичної особи на: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 8/18 (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, на момент прийняття справи до провадження та порушення провадження у справі №910/23114/16, остання була підсудна Господарському суду міста Києва.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2016 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВПРОМСНАБ" (далі - постачальник) укладено договір поставки № П/НХ-161244/НЮ (далі - Договір).

В подальшому, додатковою угодою №1 від 21.09.2016, сторонами внесено зміни до договору поставки № П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації №3,4,9,10 (Додаток №3,4,9,10), розмірній специфікації № 5,6,7,8 (Додаток №5,6,7,8), які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору .

Відповідно п 1.2 Договору, найменування товару: Код ДК 021:2015:18130 - спеціальний робочий одяг - зимовий спеціальний чоловічий.

Згідно з п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 21.09.2016, ціна цього Договору становить 675 734,70 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2А або м. Полтава вул. Красноградське шоссе 7А). Митне очищення товару здійснює постачальник в кінцевому пункті отримання товару ( згідно Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 7 календарних днів з дня отримання письмової вимоги.

Необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачаня (п. 5.1.2 Договору).

Згідно з п. 5.1.4 Договору, датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.

Пунктом 6.3.1 Договору встановлений обов'язок учасника забезпечувати поставку товарів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору, постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору між сторонами було підписано Додатки №3,4,5,6,7,8,9,10 - специфікації, у яких сторони погодили найменування, марку, кількість та ціну товару, розмірні показники товару.

У відповідності до п. 5.1 Договору, позивач направив, а відповідач отримав заявку на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105. Зазначена заявка отримана відповідачем 10.10.2016, що підтверджується відміткою директора відповідача на заявці.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що поставка товару станом на 05.12.2016 не була здійснена, а тому позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення терміну поставки у розмірі 80 412,42 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом Договору встановлено, що строк поставки товарів - 7 днів від дати письмової заявки замовника.

Оскільки заявка на постачання була отримана відповідачем 10.10.2016, то відповідач був зобов'язаний поставити товар не пізніше 17.10.2016.

В порушення умов Договору відповідач у строки, встановлені Договором, товар не поставив.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 4 ст. 230 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дії відповідача є порушенням прийнятих на себе за Договором зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2 Договору, за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості;

З огляду на зазначений пункт Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33111,00 грн. за період з 18.10.2016 по 05.12.2016 та штраф в сумі 47301,42 грн. нараховані на суму, на яку мала бути здійснена поставка (675734,70 грн.).

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він є вірним, а тому вимоги підлягають задоволенню повністю.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, факт прострочення відповідачем терміну поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не спростований, то суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВПРОМСНАБ" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, будинок 8/18, код 39205221) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конарєва, будинок 7, код 40081216) 33111,00 грн. пені, 47301,42 грн. штрафу та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017.

Суддя С.О. Турчин