Постанова

від 28.03.2017 по справі 910/23114/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа№ 910/23114/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Разіної Т.І.

За участю представників:

від позивача: Григор'єв І.В. - за дов.

від відповідача: Мамігонов К.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017

у справі №910/23114/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб

про стягнення 80 412,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі, позивач або Укрзалізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб (далі, відповідач або ТОВ Київпромснаб ) про стягнення 80 412,42 грн. штрафних санкцій, з яких 33 111,00 грн. - пеня та 47 301,42 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/23114/16 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 33 111,00 грн. пені, 47 301,42 грн. штрафу та 1 378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності у відповідача обов'язку зі сплати позивачу штрафу та пені у заявленому позивачем розмірі належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Київпромснаб звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/23114/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неуважно дослідив наявну у матеріалах справи заявку на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105, на якій ґрунтуються позовні вимоги Укрзалізниці.

На думку скаржника, отримана відповідачем під особистий підпис письмова вимога на поставку товару від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 не може вважатись виконаною необхідною умовою поставки товару, оскільки суми в ній не відповідають сумам, зазначеним у договорі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 28.03.2017.

Представник позивача 10.03.2017 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.2017 подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання мотивоване тим, що непоставка товару згідно Договору виникла не з вини відповідача, а з вини позивача, оскільки лист від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 не міг вважатися таким, що відповідає вимогам пункту 5.1.2. Договору та не міг вважатися виконаною необхідною умовою поставки товару. Також, апелянт зазначив, що не отримав ніякого доходу та прибутку, а присуджені судом першої інстанції до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 80 412,42 грн. можуть негативно відобразитися на фінансовому стані відповідача та на його господарській діяльності.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання відповідача заперечував.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.08.2016 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця (далі, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київпромснаб (далі, постачальник) було укладено Договір поставки №П/НХ-161244/НЮ.

У подальшому, Додатковою угодою №1 від 21.09.2016 сторонами було внесено зміни до Договору поставки № П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016 (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору (із урахуванням внесених Додатковою угодою №1 змін) постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації №3,4,9,10 (Додаток №3,4,9,10), розмірній специфікації № 5,6,7,8 (Додаток №5,6,7,8), які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Відповідно пункту 1.2. Договору найменування товару: Код ДК 021:2015:18130 - спеціальний робочий одяг - зимовий спеціальний чоловічий.

Асортимент товару передбачається у Специфікації № 3, 4, 9, 10 (Додаток №3, 4, 9, 10), розмірній специфікації № 5, 6, 7, 8 (Додаток № 5, 6, 7, 8), які додаються до даного договору (пункт 1.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1).

Згідно з пунктом 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 21.09.2016, ціна цього Договору становить 675 734,70 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 5.1.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2А або м. Полтава вул. Красноградське шоссе 7А). Митне очищення товару здійснює постачальник в кінцевому пункті отримання товару (згідно Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 7 календарних днів з дня отримання письмової вимоги.

Необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання (пункт 5.1.2 Договору).

Згідно з пунктом 5.1.4 Договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.

Пунктом 6.3.1. Договору встановлений обов'язок учасника забезпечувати поставку товарів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до пункту 7.2. Договору постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору між сторонами було підписано Додатки №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - специфікації, у яких сторони погодили найменування, марку, кількість та ціну товару, розмірні показники товару.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до пункту 5.1. Договору позивач направив, а відповідач отримав заявку на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 (том 1, а.с. 31). Зазначена заявка отримана відповідачем 10.10.2016, що підтверджується відміткою директора відповідача на заявці.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що поставка товару станом на 05.12.2016 відповідачем здійснена не була, а тому позивачем заявлені до стягнення з останнього штрафні санкції за прострочення терміну поставки товару у розмірі 80 412,42 грн., з яких 33 111,00 грн. - пеня та 47 301,42 грн. - штраф.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Укрзалізниці в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, сторонами у пункті 5.1.1. Договору було погоджено строк поставки товарів - 7 днів від дати письмової заявки замовника.

Як уже зазначалося, у відповідності з пунктом 5.1. Договору позивач направив, а відповідач отримав заявку на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 (том 1, а.с. 31), що підтверджується відміткою директора відповідача на ній.

Отже, оскільки заявка на постачання була отримана відповідачем 10.10.2016, враховуючи умови пункту 5.1.1. Договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар не пізніше 17.10.2016.

Однак, у порушення умов Договору, відповідач у встановлені Договором строки, товар позивачу не поставив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти позову, відповідач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що заявка позивача на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 не може вважатись виконаною необхідною умовою поставки товару, оскільки зазначені в ній суми не відповідають сумам, вказаним у Договорі.

За твердженнями апелянта, ним 11.10.2016 до позивача був надісланий лист №1110/01 (копія додана до апеляційної скарги) з проханням уточнити виявлені у заявці від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 розбіжності, шляхом направлення рекомендованим листом на адресу ТОВ Київпромснаб нового листа-вимоги, в якому усі розраховані суми відповідатимуть реальним та тим, які вказані у Договорі №П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016 з його додатками (специфікаціями) та додатковими угодами, та повідомленням, що ТОВ Київпромснаб готове до виконання поставки за Договором №П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016 у повному обсязі, як тільки отримає від покупця уточнений лист-вимогу.

Відправка цього листа, як зазначає відповідач, відбулась 11.10.2016 засобами факсимільного зв'язку. Факт відправки скаржником листа №1110/01 від 11.10.2016 до позивача щодо невідповідності та уточнення сум у заявці, підтверджується, як зазначає відповідач, записом у Журналі вхідної та вихідної кореспонденції скаржника від 11.10.2016.

Жодних відповідей, уточнень, чи нових листів-заявок на постачання товару згідно Договору, від позивача до відповідача, як зазначає останній, не надходило, що свідчить про невиконання покупцем вимог пункту 5.1.2. Договору та відсутність у постачальника обов'язку виконувати заявку позивача на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105.

Вказані доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 21.09.2016, ціна цього Договору становить 675 734,70 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 21.09.2016, постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 3, 4, 9, 10 (Додаток № 3, 4, 9, 10).

Відповідно до специфікації №9 відповідач зобов'язався поставити куртки чоловічі для захисту від знижених температур ватяні у кількості 1362 штук за ціною 168,49 грн. за одиницю без ПДВ всього на суму 229 483,38 грн. без ПДВ.

Згідно специфікації №10 відповідач зобов'язався поставити штани чоловічі для захисту від знижених температур ватяні у кількості 839 штук за ціною 123,33грн. без ПДВ всього на суму 103 473,87 грн. без ПДВ.

Відповідно до специфікації №3 відповідач зобов'язався поставити куртки чоловічі для захисту від знижених температур ватяні у кількості 1000 штук за ціною 168,49 грн. за одиницю без ПДВ всього на суму 168 490,00 грн. без ПДВ.

Згідно специфікації №4 відповідач зобов'язався поставити штани чоловічі для захисту від знижених температур ватяні у кількості 500 штук за ціною 123,33грн. без ПДВ всього на суму 61 665,00 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що в заявці на постачання від 10.10.2016 №НХ07/13-1105 позивачем зазначена кількість та вартість товару на поставку у відповідності до вищенаведених специфікацій № 3, 4, 9, 10.

Водночас, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що у вказаній заявці є друкарська помилка, оскільки добуток 1362 шт. товару на 168,49 грн. за одиницю товару (специфікація №9) дійсно складає 229 483,38 грн. та не може складати 229 483,80 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що кількість та вартість за одиницю, як вбачається із заявки №НХ07/13-1105 від 10.10.2016, повністю співпадають із специфікацією № 9. Пеня та штраф, у свою чергу, нараховуються позивачем, як вбачається із матеріалів справи, на суму Договору, а саме 675 734,70 грн.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, умови пункту 5.1.2. Договору були належним чином виконані позивачем, а відповідач згідно умов Договору був зобов'язаний поставити товар не пізніше 17.10.2016.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист ТОВ Київпромснаб від 11.10.2016 №1110/01 є необґрунтованими та не спростовують факту належного виконання позивачем пункту 5.1.2. Договору та направлення відповідачу відповідної письмової вимоги про поставку товару. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження направлення листа від 11.10.2016 №1110/01 на адресу позивача. Зазначений номер вихідної кореспонденції та копія витягу із журналу вихідної документації відповідача підтверджують лише факт реєстрації листа у вказаному журналі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка у розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 4 статті 230 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2. Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на зазначений пункт Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33 111,00 грн. за період з 18.10.2016 по 05.12.2016 та штраф в сумі 47 301,42 грн.

Колегією суддів встановлено, що відповідач своє зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином, порушивши строк поставки товару, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій в порядку, передбаченому пунктом 7.2. Договору.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

Відтак, колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшла висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору. Висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі є обґрунтованими.

Доводи скаржника з приводу незастосування позивачем обов'язкового досудового порядку врегулювання спорів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його

використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Зазначене підтверджується рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів). Тобто, ненаправлення позивачем відповідачу претензії у порядку досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права безпосередньо звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

З приводу заявленого відповідачем у суді апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач посилається, зокрема, на те, що несвоєчасна поставка товару за Договором сталася внаслідок вини покупця (позивача), а присуджені судом першої інстанції до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 80 412,42 грн. можуть негативно відобразитися на фінансовому стані відповідача та на його господарській діяльності.

Доводи відповідача з приводу необхідності зменшення розміру штрафних санкцій не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014 та від 29.04.2014 Вищого господарського суду України у справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вбачається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши обставини, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку, що останні не є винятковими у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів дійсної наявності вказаних у клопотанні обставин.

Посилання скаржника на те, що несвоєчасна поставка товару за Договором сталася внаслідок вини покупця спростовуються матеріалами справи.

Як уже зазначалося, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідачем шляхом вільного волевиявлення був підписаний Договір поставки №П/НХ-161244/НЮ від 29.08.2016, умови якого передбачали відповідальність за несвоєчасну поставку товару (пункт 7.2. Договору).

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київпромснаб на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/23114/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/23114/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/23114/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

Т.І. Разіна