Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/20741/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа № 910/20741/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держав в особі Київської міської ради Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" проповернення нежитлового приміщення та стягнення 642 976 грн 64 коп. Представники: від прокуратури:Такташов О.Я. - представник за посвідченням від позивача-1: Костюк О.М. - представник за довіреністю від позивача-2: Коломієць Н.Г. - представник за довіреністю від позивача-3: Микитин С.С. - представник за довіреністю від відповідача: Шульга А.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держав в особі Київської міської ради, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" про повернення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Доброхотова, 11 у м. Києві та стягнення 649 093 грн 73 коп. заборгованості за договором оренди № 37 від 31.10.2008.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору та зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 649 093 грн 73 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20741/16 та справу призначено до розгляду на 05.12.2016.

28.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла довідка на виконання вимог ухвали суду.

28.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-3 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

05.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 16.01.2017, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

04.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

13.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 16.01.2017 оголошено перерву до 23.01.2017.

19.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-3 надійшли клопотання про зменшення суми позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи.

20.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору.

У судове засідання 23.01.2017 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представники прокуратури та позивачів в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просять суд стягнути з відповідача 642 976 грн 64 коп. заборгованості по орендній платі.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості та розглядає вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 про стягнення з відповідача 642 976 грн 64 коп. заборгованості.

Представник відповідача дав пояснення відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратур" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку встановлених законом.

Частиною 3 даної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини З статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

В силу того, що Київською міською радою та Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією належним чином не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 з орендної плати та витребування приміщення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер", у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору, Київською місцевою прокуратурою № 8 вирішено питання щодо представництва інтересів органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у сфері спірних правовідносин, в особі Київської міської ради та Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як орендодавця нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Доброхотова, 11, м. Київ.

31.10.2008 між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (орендодавець з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 37, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 2010 від 22.11.2007 та ордеру № 580/1 від 27.10.2008 зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 11 загальною площею 824,3 кв.м., для розміщення складу з орендною ставкою 15 % від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору.

У разі припинення дії даного договору приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 2.4 договору).

Згідно із пунктами 3.1-3.3 договору орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 1 від 31.10.2006 і складає 45 765,58 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 1 до договору). Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю: амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю; експлуатаційні витрати.

У відповідності до пункту 9.1 договору строк дії договору з 31.10.2008 до 31.10.2009.

Відповідно до пункту 9.6 договору оренди питання про надання згоди на продовження дії цього договору вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до голови райдержадміністрації, поданого за місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження дії договору оренди, орендар повинен звільнити приміщення по закінченню терміну дії договору оренди та передати орендодавцю приміщення по акту прийому-передачі.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 11 загальною площею 824,3 кв.м., що не заперечується сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

29.07.2009 між сторонами підписано угоду № 1 від 29.07.2009 про зміни та доповнення до договором оренди № 37 від 31.10.2008, відповідно до умов якої на підставі витягів з протоколів № 9 від 08.07.2009 та № 10 від 29.07.2009 засідання комісії з питань надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва та земельних ділянок, розташованих на території Святошинського району м. Києва було зменшено орендовані площі з 824,3 кв.м. на 637,2 кв.м., у зв'язку з відмовою орендаря від підвалу площею 187,1 кв.м.

01.02.2010 сторонами за договором оренди укладено Додаток № 3 до договору оренди, яким погодили розрахунок відшкодування витрат орендодавця, яка складається з відшкодування плати за землю в розмірі 1325,71 грн. з ПДВ та експлуатаційних витрат в розмірі 0 грн.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 в м. Києві ліквідовано територіальну районну громаду Святошинського району м. Києва та передано Комунальне майно до територіальної громади м. Києва, за відсутності прийнятого нового положення про оренду та відсутності повного складу робочої комісії з орендних питань, рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 402/5789 термін дії договору продовжено до 31.03.2012.

Додатковою угодою від 27.02.2015 до договору оренди нежитлового приміщення № 37, укладеною між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (підприємство), товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Тренажер" (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (балансоутримувач), на підставі рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014. "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва", яким створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 "Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" новоствореному підприємству житлового та нежитлового фонду, що раніше знаходилось на балансі комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", підприємство передало, а балансоутримувач прийняв на себе права та обов'язки як новий балансоутримувач орендованого нежитлового приміщення орендарем згідно з договором оренди.

Цією ж угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.04.2015.

Угодою № 1 до договору оренди від 31.10.2008 сторони погодили розмір відшкодування плати за землю, а також розмір експлуатаційних витрат балансоутримувача на 2015 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/27033/15, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 07.09.2016, визнано недійсною додаткову угоду від 27.02.2015 до договору оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008, визнано недійсною Угоду № 1 за 2015 рік про відшкодування витрат підприємства за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду за адресою: вул. Доброхотова, 11, загальною площею 637,20 кв.м. до договору №37 від 31.10.2008.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням та відсутності доказів звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" у порядку, встановленому умовами договору, до голови райдержадміністрації з проханням продовжити термін дії договору оренди, договір оренди № 37 від 31.10.2008 є таким, що припинив свою дію з 31.10.2009.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 9.6 договору оренди питання про надання згоди на продовження дії цього договору вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до голови райдержадміністрації, поданого за місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження дії договору оренди, орендар повинен звільнити приміщення по закінченню терміну дії договору оренди та передати орендодавцю приміщення по акту прийому-передачі.

У разі припинення дії даного договору приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 2.4 договору).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до листа Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" від 06.06.2016 № 192 та згідно акта обстеження нежитлового приміщення за адресою: вул. Доброхотова, 11 від 13.06.2016 та від 17.10.2016 приміщення за адресою: вул. Доброхотова, 11 у м. Києві, загальною площею - 637,2 кв.м. використовується відповідачем без згоди орендодавця (Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації) та укладання відповідного договору оренди.

Таким чином, з припиненням дії договору оренди № 37 від 31.10.2008 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3.9 договору у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованного приміщення згідно акту прийому-передачі.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням у період з березня 2016 року по жовтень 2016 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату та інші, передбачені умовами договору, платежі в розмірі 724375,07 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів , у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за договір оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 у розмірі 642 976 грн 64 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів за період користування з березня 2016 року по жовтень 2016 року на суму 642 976 грн 64 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та викладеними у рішенні обставинами.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі та обов'язку з оплати орендних платежів за період користування приміщенням з березня 2016 року по жовтень 2016 року на загальну суму 642 976 грн 64 коп. вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" 642 976 грн 64 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд. 11, ідентифікаційний код 22872605) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17, ідентифікаційний код 39607507) заборгованість у розмірі 642 976 (шістсот сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 64 коп.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд. 11, ідентифікаційний код 22872605) повернути Святошинської районній в місті Києві державній адміністрації (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 97, ідентифікаційний код 37395418) нежитлове приміщення, розташоване по вул. Доброхотова, 11 у м. Києві, шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд. 11, ідентифікаційний код 22872605) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 11 022 (одинадцять тисяч двадцять два) грн 65 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.01.2017

Суддя Н.Б. Плотницька