Рішення

від 26.01.2017 по справі 914/3035/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017р. Справа№ 914/3035/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., при секретарі Думин В.Я., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Пустомитівської міської ради Львівської області, м. Пустомити

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства

Транспортник , м. Пустомити

про стягнення 284 305, 33 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - дов. № 486 від 06.12.2016 р.

відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Пустомитівської міської ради Львівської області до Приватного виробничо-комерційного підприємства Транспортник про стягнення 284 305, 33 грн. Ухвалою від 01.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 49765/16 від 12.12.2016 р. від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в судове засідання 12.12.2016 року.

В судове засідання 12.12.2016 року представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, (докази містяться в матеріалах справи), вимоги ухвали суду від 01.12.2016 р. не виконав.

В судове засідання 12.12.2016 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справ), причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.12.2016 р. не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2016 року розгляд справи відкладено на 12.01.2017 року.

В судове засідання 12.01.2017 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 1095/17 від 12.01.2017 р. представник позивача подав письмові пояснення по справі № 914/3035/16, а також подано на виконання вимог ухвали суду довідку про те, що у проваджені господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, відсутні справи зі спору між Пустомитівською міською радою Львівської області до ПВКП Транспортник про стягнення 284 305, 33 грн.( вх. № 4094/17 від 12.01.2017 р.) Крім того, подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: деталізований розрахунок суми заборгованості ПВКП Транспортник з врахуванням 3% річних, інформацію про юридичну особу, акт звірки взаємних розрахунків( вх. № 1099/17 від 12.01.2017 р.)

В судове засідання 12.01.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву не подав.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 49765/16 від 10.01.2017 р. від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача в судове засідання 12.01.2017 року.

Представник позивача щодо клопотання про відкладення розгляду справи покликається на розсуд суду.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання вимог ухвали суду в повному обсязі, беручи до уваги клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2017 року розгляд справи відкладено на 23.01.2017 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2544/17 від 23.01.2017 р. представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірених квитанцій на загальну суму 21800, 00 грн. про погашення відповідачем боргу, а також просить відкласти розгляд справи для ознайомлення із матеріалами справи.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 2545/17 від 23.01.2017 р. представник позивача подав клопотання із долученим деталізованим розрахунком суми заборгованості РВКП Транспортник , копію виписок про сплату ПВКП Транспортник орендної плати.

В судове засідання 23.01.2017 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Позов підтримав надав суду пояснення і просить його задоволити.

В судове засідання 23.01.2017 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Позов не визнає. Одночасно пояснив, що відповідачем сплачено 21800, 00 грн. заборгованості про що подано докази. Просить відкласти розгляд справи із підстав, що вказані у його клопотанні (вх. № 2544/17 від 23.01.2017 р.)

Представник позивача не заперечує проти відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Львівської області від 23.01.2017 в судовому засіданні 23.01.2017 року оголошено перерву до 26.01.2017 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №260/17 від 23.01.2017 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із здійсненням деталізованого розрахунку суми заборгованості ПВКП Транспортник перед Пустомитівською міською радою з врахуванням арифметичних помилок при розрахунку 3 % річних, в якій Пустомитівська міська рада просить стягнути з відповідача на користь позивача 275 059,80 грн. з них: 207 525,11 грн. - основний борг, 58 597,61 грн. - інфляційні втрати та 8 937,08 грн. - 3% річних.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №3254/17 від 26.01.2017 р. представник позивача подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копії виписок - на 3-х арк. та копію заяви про зменшення позовних вимог - на 1 арк. Із підписом на ній представника відповідача ОСОБА_2 про отримання такої заяви від 23.01.2017 року.

На електронну адресу суду надійшло пояснення по справі від 25.01.2017 року від представника відповідача ОСОБА_2 за вх. №3248/17 від 26.01.2017 р., в якому зазначає, що ПВКП Транспортник з метою спростування суми боргу було надано суду квитанції про сплату коштів на рахунок Позивача. Просить врахувати дані квитанції при винесені судом рішення по суті. Зазначає також, що 25.01.2017 року представником відповідача було ознайомлено з матеріалами справи та сумами розрахунків.

В судове засідання 26.01.2017 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Просить прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду і задоволити позов повністю із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №4905/16 від 12.10.2016 року), із підстав викладених у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 26.01.2017 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про оголошення перерви в судовому засіданні 23.01.2017 року до 26.01.2017 року до 10:00 год. (докази містяться в матеріалах справ), вимоги ухвал суду виконав частково. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Згідно п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Суд вважає за доцільне прийняти до розгляду заяву позивача (вх. №260/17 від 23.01.2017 року) про зменшення позовних вимог, так як вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Таким чином розгляд справи проводиться в межах заяви про зменшення озовних вимог (вх. №260/17 від 23.01.2017 року).

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Однак, відповідач явки свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм правом захисту не скористався.

У зв'язку з тим, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою і наявні в справі матеріали є достатніми для прийняття судом рішення у справі, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, згідно ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 26.01.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

09 вересня 2013 року між Пустомитівською міською радою Львівської області (надалі - Позивач, Орендодавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством Транспортник (надалі - Відповідач, Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 364 (надалі - договір), який зареєстровано реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області 12.09.2013року.

Відповідно до п.1 Договору, Орендодавець на підставі рішення Пустомитівської міської ради №1010 від 23.07.2013 року передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 4623610100:01:009:0003) для обслуговування адміністративно-складських приміщень, будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Глинська, 52а.

Пунктом 2 Договору, визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9931 (гектарів).

Згідно п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: 0,2455 (гектарів), а також інші об'єкти інфраструктури: 0,7476 (гектарів).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2 342 027, 73 грн. (п. 5 Договору)

Відповідно до п. 8 Договору, Договір укладено на 5 років (у разі коли договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), з правом пролонгації.

Нормами ст.792 ЦК України передбачено, що за договором оренди земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно п.10. Договору, річна вартість орендної плати встановлена в трьохкратному розмірі діючих ставок земельного податку, згідно рішення Пустомитівської міської ради від 23.07.2013 року №1010. Що на 2013 рік становить 70260,83 грн. Розмір земельного податку за вказану земельну ділянку на 2013 рік становить 23 420,28 грн.

Орендна плата за землю вноситься щомісячно грошовими коштами, на 2013 рік у розмірі 5 855, 07 грн. на рахунок р/р 33210812700391, ЗКПО 38047883, МФО 825014, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Львівській області до 20-го числа місяця, наступного за звітним.(п. 12 Договору)

Згідно пункту 17 Договору, цільове призначення земельної ділянки є землі комерційного використання.

Статтею 96 ЗК України встановлено обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі , яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного

законодавства відображені і в Договорі оренди землі, а саме в п.28 Договору - Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної

плати .

Як вказує позивач, в порушення умов договору та вимог ст.526 ЦК України, Відповідач своє грошове зобов'язання не виконує та станом на 01.11.2016 року допустив заборгованість перед Позивачем за зобов'язаннями згідно умов Договору в сумі 207 525,11 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що несплата орендної плати не дозволяє Пустомитівській міській раді, як законному власникові землі використовувати кошти за цільовим призначенням, внаслідок чого завдається істотна шкода громаді міста.

Пустомитівська міська рада, у відповідності до вимог ст. 6 ГПК України, з

метою безпосереднього врегулювання спору, звернулася до ПВКП Транспортник з письмовою претензією вих. №02-08/608 від 07.05.2015р., яку останнім отримано 28.05.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія додається). Однак, як зазначає позивач ПВКП Транспортник в порядку та строк, передбачені ст.7 ГПК України, направлену претензію не розглянув та про результати розгляду претензії позивачу не повідомлено у письмовій формі.

Таким чином, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, станом на день подання позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі - 8937,08 грн. та інфляційні нарахування в сумі - 58 597,61 грн. (розрахунок додається), а всього 275059,80 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №260/17 від 23.01.2017 року).

Як встановлено судом, 23.01.2017 року представником відповідача за вх. №2544/17 долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії квитанцій про сплату за Договором від 09.09.2013 року відповідачем позивачу основної заборгованості в загальній сумі 21800,00 грн., а саме 11.01.2017 року - 1000,00 грн., 10.01.2017 року - 17000,00 грн. та 10.01.2017 року - 3800,00 грн.

Поступлення даних коштів позивачу не заперечується представником позивача в судовому засіданні 26.01.2017 року та долучено до матеріалів справи ним, як підтвердження отримання цих сум - копії банківських виписок на 3-х аркушах.

Таким чином на час прийняття рішення у даній справі залишились непогашеними 185 725,11 грн. - основної заборгованості, 58 597,61 грн. - інфляційних втрат та 8 937,08 грн. - 3 % річних, а всього 275 059,80 грн.

Доказів погашення цього боргу сторонами не подано. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, протилежного суду не довів. Позовних вимог не спростував належними і допустимими письмовими доказами.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Основним Законом України - Конституцією України, зокрема ст.67, передбачено обов'язок кожного сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах, встановлених законом.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Суб'єктом плати є власник земельної ділянки, земельної часки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендодавець земельної ділянки має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за землю.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 09 вересня 2013 року між Пустомитівською міською радою Львівської області (надалі - Позивач, Орендодавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством Транспортник (надалі - Відповідач, Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 364 (надалі - договір), який зареєстровано реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області 12.09.2013року.

Відповідно до п.1 Договору, Орендодавець на підставі рішення Пустомитівської міської ради №1010 від 23.07.2013 року передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 4623610100:01:009:0003) для обслуговування адміністративно-складських приміщень, будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Глинська, 52а.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч.3 ст.285 ГК України передбачено обов'язок орендаря берегти орендоване

майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.10. Договору, річна вартість орендної плати встановлена в трьохкратному розмірі діючих ставок земельного податку, згідно рішення Пустомитівської міської ради від 23.07.2013 року №1010. Що на 2013 рік становить 70260,83 грн. Розмір земельного податку за вказану земельну ділянку на 2013 рік становить 23 420,28 грн.

Орендна плата за землю вноситься щомісячно грошовими коштами, на 2013 рік у розмірі 5 855, 07 грн. на рахунок р/р 33210812700391, ЗКПО 38047883, МФО 825014, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Львівській області до 20-го числа місяця, наступного за звітним.(п. 12 Договору)

Згідно з ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення прав і обов'язків, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, як вбачається з положень вищевказаної статті, обов'язковою умовою

застосування до боржника відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення останнім грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція викладена у підпункті 4.1 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року.

Тобто, законодавець передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання річні проценти. Розмір річних процентів визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є самостійною формою цивільно - правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

В порушення умов договору та вимог ст.. 526 ЦК України, відповідач своє грошове зобов'язання не виконував та станом на 01.11.2016 року допустив основну заборгованість перед позивачем за зобов'язаннями, згідно умов Договору в сумі 207 525,11 грн., згідно приведеного позивачем розрахунку, що долучений до позовної заяви.

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду і порушення провадження у даній справі, відповідачем, з метою погашення заборгованості зі сплати орендної плати, відповідачем було сплачено частину основної суми заборгованості з орендної плати, згідно поданих позивачем належним чином засвідчених копій квитанцій, а саме: №0,0,683727729,1 від 11.01.2017 року на суму 1000,00 грн., №0,0,683365104,1 від 10.01.2017 року на суму 17000,00 грн. та №0,0,683364046,1 від 10.01.2017 року на суму 3800,00 грн., що разом складає 21 800,00 грн.

Оскільки відповідачем погашено частину основного боргу, що підтверджується переліченими вище квитанціями, то провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 21 800,00 грн. підлягає припиненню, згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність, обґрунтованість та підставність розрахунку основної заборгованості з орендної плати та враховуючи заву про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що відповідачем допущено основну заборгованість по орендній платі по жовтень 2016 року включно в розмірі 185 725,11 грн.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних у відповідності до положень постанови Пленуму ВГСУ здійснений позивачем, зокрема, виходячи з суми боргу, яка існувала на останній день місяця та починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог в цій частині і відповідно інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 58 597,61 грн.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, п.6.1. договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань» , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що стягненню підлягає 8 937,08 грн. - 3% річних, в межах заявлен7их позовних вимог в цій частині згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.1.2.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст.1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Пустомитівська міська рада як орган місцевого самоврядування.

На час прийняття судом рішення у справі, загальна сума боргу в розмірі 253 259,80 грн. відповідачем не погашено. Відповідачем доводи позовних вимог позивача не спростовані.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та з урахуванням наведених вище обставин, підлягають до задоволення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалами суду в разі:

1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2. повернення заяви або скарги;

3. відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4. залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5. закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається із матеріалів справи при подані позову до господарського суду Львівської області позивачем сплачено судовий збір у даній справі платіжним дорученням №459 від 22.11.2016 року в сумі 4264,58 грн.

Виходячи із п. 1 та п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір та беручи до уваги зменшення позовних вимог та припинення провадження у даній справі в частині стягнення 21 800, 00 грн. в зв'язку із відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то сума судового збору в розмірі 465,68 грн. підлягає поверненого позивачу при зверненні його з таким клопотанням.

На час прийняття рішення у даній справі позивач з таким клопотанням про повернення судового збору, до суду не звертався.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 3798,90 грн., так як спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 12, 22, 33, 34, 36, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 2 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 800,00 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

3. Стягнути з Приватного виробничого - комерційного підприємства Транспортник (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська, 52А; код ЄДРПОУ 20789538) на користь Пустомитівської міської ради Львівської області (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 60; код ЄДРПОУ 04372187) 185 725,11 грн. - основної заборгованості, 58 597,61 грн. - інфляційних втрат та 8 937,08 грн. - 3% річних, а всього 253 259,80 грн. заборгованості.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного виробничо - комерційного підприємства Транспортник (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська, 52А; код ЄДРПОУ 20789538) на користь Пустомитівської міської ради Львівської області (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 60; код ЄДРПОУ 04372187) 3 798,90 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

6. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.01.2017р.

Суддя Долінська О.З.