Постанова

від 14.03.2017 по справі 914/3035/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 914/3035/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспортник» (надалі ПВКП «Транспортник» ), б/н від 08.02.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/692/17 від 14.02.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2017р.

у справі № 914/3035/16

за позовом: Пустомитівської міської ради Львівської області, м. Пустомити, Львівська область

до відповідача: ПВКП «Транспортник» , м. Пустомити, Львівська область

про стягнення 284 305, 33 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 02-08/187 від 21.02.2017р.)

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.01.2017р. у справі №914/3035/16 (суддя Долінська О.З.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 800,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Стягнуто з ПВКВ «Транспортник» на користь Пустомитівської міської ради Львівської області 185 725,11 грн. - основної заборгованості, 58 597,61 грн. - інфляційних втрат та 8 937,08 грн. - 3% річних, а всього 253 259,80 грн. заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПВКП «Транспортник» на користь Пустомитівської міської ради Львівської області 3 798,90 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується сума основної заборгованість по орендній платі в розмірі 185 725,11 грн., в свою чергу відповідачем доказів оплати не представлено. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 21 800,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, в зв'язку оплатою відповідачем частини основного боргу в процесі розгляду справи. Враховуючи факт прострочення сплати орендної плати, суд стягнув 58 597,61 грн. - інфляційних втрат та 8 937,08 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПВКП «Транспортник» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків від 07.12.2016р. не є належним доказом заборгованості по орендній платі, оскільки директор ПВКП «Транспортник» ОСОБА_3 точно не пригадує чи підписувався такий документ і чи дійсно погоджувався з тими розрахунками, які зазначені в акті.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.02.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 14.03.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/1589/17 від 28.02.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив. 13.03.2017р. на адресу суду від ПВКП Транспортник надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням директора підприємства на лікарняному, а явку представника ОСОБА_6 не може забезпечити в зв'язку з відкликанням довіреності на неї від 23.01.2017р. (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/1897/17 від 13.03.2017р.).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що сторона не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Водночас згідно з ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі уповноваженого представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

09.09.2013р. між Пустомитівською міською радою Львівської області (орендодавець) та ПВКП «Транспортник» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 364, який зареєстровано реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області 12.09.2013р. (а.с. 15-17).

Відповідно до п.1 договору, орендодавець на підставі рішення Пустомитівської міської ради №1010 від 23.07.2013р. передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 4623610100:01:009:0003) для обслуговування адміністративно-складських приміщень, будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Глинська, 52а.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9931 (гектарів).

Згідно з п.3 договору на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: 0,2455 (гектарів), а також інші об'єкти інфраструктури: 0,7476 (гектарів).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2 342 027, 73 грн. (п. 5 договору).

Пунктом 8 договору узгоджено, що договір укладено на 5 років (у разі коли договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), з правом пролонгації.

Згідно з п.10 договору річна вартість орендної плати встановлена в трьохкратному розмірі діючих ставок земельного податку, відповідно до рішення Пустомитівської міської ради від 23.07.2013р. №1010, що на 2013 рік становить 70 260,83 грн., розмір земельного податку за вказану земельну ділянку на 2013 рік становить 23 420,28 грн.

Орендна плата за землю вноситься щомісячно грошовими коштами, на 2013 рік у розмірі 5 855,07 грн. на рахунок р/р 33210812700391, ЗКПО 38047883, МФО 825014, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Львівській області до 20-го числа місяця, наступного за звітним.(п. 12 договору).

Згідно з п.17 договору цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.

У п.29 договору зазначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконав не належним чином, в результаті чого станом на 01.11.2016р. утворилася заборгованість в розмірі 207 525,11 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 47-48).

Крім того, 07.05.2015р. Пустомитівська міська рада звернулася до ПВКП «Транспортник» з письмовою претензією вих. №02-08/608 про сплату боргу, яку останнім отримано 28.05.2015р, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25-26). Однак, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач, несплата орендної плати не дозволяє Пустомитівській міській раді, як законному власникові землі використовувати кошти за цільовим призначенням, внаслідок чого завдається істотна шкода громаді міста.

Дані обставини стали підставою звернення до суду з позовом про стягнення 207 525,11 грн. основного боргу, 58 597,61 грн. інфляційних нарахувань та 8 937,08 грн. 3% річних (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог а.с. 75).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 1 Закону України Про оренду землі визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як зазначалося вище, п.10 договору сторони погодили, що річна вартість орендної плати встановлена в трьохкратному розмірі діючих ставок земельного податку, згідно з рішенням Пустомитівської міської ради від 23.07.2013р. №1010. Що на 2013 рік становить 70 260,83 грн. Розмір земельного податку за вказану земельну ділянку на 2013 рік становить 23 420,28 грн.

За змістом ч.1 ст. 627, ч.1 ст. 628, 629 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 206 Земельного кодексу України закріплено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Стаття 269 Податкового кодексу України визначає, що платники податку є зокрема землекористувачі.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (ст. 14 ПК України).

Згідно з ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Стаття 24 Закону України Про оренду землі надає право орендодавцю вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 3 ст.285 ГК України передбачено обов'язок орендаря берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 12 договору було передбачено, що орендна плата за землю вноситься щомісячно грошовими коштами, на 2013 рік у розмірі 5 855,07 грн. на рахунок р/р 33210812700391, ЗКПО 38047883, МФО 825014, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Львівській області до 20-го числа місяця, наступного за звітним .

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2016р. у відповідача рахується заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за період з вересня 2013р. по жовтень 2016р. в розмірі 207 525,11 грн. (а.с. 47-48).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, 23.01.2017р. представником відповідача за вх. №2544/17 долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії квитанцій про сплату за договором від 09.09.2013р. частини основної суми заборгованості з орендної плати в загальній сумі 21 800,00 грн., а саме 11.01.2017р. - 1 000,00 грн., 10.01.2017р. - 17 000,00 грн. та 10.01.2017р. - 3 800,00 грн. (а.с. 61-65).

Поступлення даних коштів позивачу не заперечується Пустомитівською міською радою, як факт отримання ним коштів долучено копії банківських виписок (а.с. 77-80).

Оскільки відповідачем погашено частину основного боргу, що підтверджується переліченими вище квитанціями, то провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 21 800,00 грн. правомірно припинено судом першої інстанції, згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність, обґрунтованість та підставність розрахунку основної заборгованості з орендної плати та, враховуючи заву про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що відповідачем допущено заборгованість по орендній платі включно по жовтень 2016 року в розмірі 185 725,11 грн.

Доказів погашення цього боргу відповідачем не подано.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПВКП «Транспортник» суми основного боргу розмірі 185 725,11 грн.

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку, позивачем нараховано інфляційних втрат за період з 20.01.2014р. по 30.09.2016р. в розмірі 58 597,61 грн. та 3% річних за період з 20.12.2013р. по 31.10.2016р. в розмірі 8 937,08 грн. (а.с. 29-30, 67).

Як зазначено в п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних у відповідності до положень постанови Пленуму ВГСУ здійснений позивачем, зокрема, виходячи з суми боргу, яка існувала на останній день місяця та починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог в цій частині і відповідно інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 58 597,61 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, п.6.1. договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань» , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що стягненню підлягає 8 937,08 грн. - 3% річних, в межах заявлених позовних вимог в цій частині згідно заяви про зменшення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із здійсненною судом перевіркою сум інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до наведеного вище законодавства, та вважає обґрунтованим висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних в межах визначеного позивачем періоду в розмірі 58 597,61 грн. та 3% річних в розмірі 8 937,08 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 94 ГПК України зокрема передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору встановлюються у такому розмірі: 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, ПВКП Транспортник звертаючись до суду з апеляційною скаргою, подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, при цьому долучив квитанцію про сплату судового збору № 41156 від 08.02.2017р. лише в розмірі 100,10 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2017р. було відстрочено ПВКП Транспортник сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови.

Однак, станом на дату прийняття судом постанови, скаржником не подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне достягнути несплачену суму судового збору з ПВКП Транспортник .

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2017р. у справі № 914/3035/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з ПВКП Транспортник (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Глинська,52А, код ЄДРПОУ 20789538) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача - 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 4 590,93 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1