Рішення

від 25.01.2017 по справі 922/4716/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р.Справа № 922/4716/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадроліт", с. Комунар до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМАКС 2010", м. Харків (перший відповідач) , Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Одеса (другий відповідач) про стягнення 854 338,98 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1ОСОБА_2

представник першого відповідача - ОСОБА_3

представник другого відповідача - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадроліт", с. Комунар (позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМАКС 2010", м. Харків (перший відповідач) та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (другий відповідач) в якій просить суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМАКС 2010" заборгованість у розмірі 854338,98 грн., яка складається з: 783600,00 грн. - основний борг, пеня - 28389,45 грн., 3% річних - 5909,11 грн., інфляційні витрати - 36440,53 грн. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Позов обґрунтований неналежним виконанням другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки №29 від 29.07.2016 та першим відповідачем своїх зобов'язань по договору поруки № б/н від 29.08.2016.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.01.2017 о 10:45.

16.01.2017 року до суду від другого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

17.01.2017 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1443), в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові відносно першого відповідача, посилаючись на те, що строк дії договору поруки на час звернення позивача до суду вже припинив свою дію. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

17.01.2017 до суду від позивача надійшло письмове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 1444), в яких він наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

18.01.2017 до суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1522), в якому він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач поставив неякісний товар РФ "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" в порушення умов договору поставки. Наданий відзив було долучено судом до матеріалів справи.

18.01.2016 до суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 1541), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи по справі. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

18.01.2017 до суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшла зустрічна позовна заява по справі №922/4716/16 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадроліт", в якій позивач просить суд зобов'язати ТОВ "Квадроліт" замінити неякісний товар, поставлений за договором від 29.07.2016 №ОД/НХ-16-561.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2017 зустрічну позовну заяву було повернуто Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця " ПАТ "Українська залізниця" без розгляду в зв'язку відсутністю доказів сплати судового збору.

В судовому засіданні 18.01.2017 було оголошено перерву до 25.01.2017 до 12:30 год.

25.01.2017 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, а також заперечення на відзив другого відповідача (вх. №2436), в яких він заперечує проти тверджень другого відповідача щодо поставки неякісного товару та зазначає про те, що 2-й відповідач отримав товар за договором та жодних зауважень чи претензій щодо неякісного товару позивачу не пред'явив. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

25.01.2017 до суду від 2-го відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 2395), які було долучено до матеріалів справи.

25.01.2017 до суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшло клопотання (вх. № 2394), в якому він просить суд призначити по справі № 922/4716/16 судову товарознавчу експертизу та поставити на вирішення експерта наступні питання:

1. Чи відповідає якість різців чашкових для обточки колісних пар (пластин твердосплавних) RNUX 1212 MOTN сплав КС 25, поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадроліт» Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на підставі договору від 29.07.2016 № ОД/НХ-16-561НЮ вимогам ТУ У 25.7-36624268-001:2015, креслення КВ.713441.00? Якщо ні, то яким параметрам (характеристикам) ТУ У 25.7-36624268-001:2015, креслення КВ.713441.00 не відповідає, які дефекти має? Чи є невідповідність зазначеним параметрам (характеристикам), наявні дефекти істотними? Чи можлива експлуатація різців чашкових для обточки колісних пар (пластин твердосплавних RNUX 1212 MOTN сплав КС 25 за наявності виявлених невідповідностей, дефектам?

2. Чи відповідає якість різців чашкових для обточки колісних пар (пластин твердосплавних) RNUX 3010 MOTN сплав КС 25, поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадроліт» Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на підставі договору від 29.07.2016 №ОД/НХ-16-561НЮ вимогам ТУ У 25.7-36624268-001:2015, креслення КВ.712141.00? Якщо ні, то яким параметрам (характеристикам) ТУ У25.7-36624268-001:2015, креслення КВ.712141.00 не відповідає, які дефекти має? Чи є невідповідність зазначеним параметрам (характеристикам), наявні дефекти істотними? Чи можлива експлуатація різців чашкових для обточки колісних гар (пластин твердосплавних RNUX 3010 MOTN сплав КС 25 за наявності виявлених невідповідностей, дефектам?

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст. 41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання другого відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи та відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при дослідженні поставлених питань, оскільки дані питання стосуються якості поставленого товару за договором, його параметрам (характеристикам), проте предметом спору по даній справі є стягнення коштів за неоплачений товар, а тому суд відхиляє клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 25.01.2017 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні 25.01.2017 проти позовних вимог заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» , в особі начальника служби матеріально-технічного забезпечення філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 та першого заступника начальника служби матеріально-технічного забезпечення філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 (Замовник) та Товариством обмеженою відповідальністю «Квадроліт» (Постачальник), було укладено договір поставки № 29 (Договір).

Згідно пункту 1.1., 1.2 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Згідно Специфікації № 1 до Договору предметом поставки є наступний товар: різець чашковий для обточки колісних пар (пластини твердосплавні) RNUX 1212 MOTN сплав КС 25; різець чашковий для обточки колісних пар (пластини твердосплавні) RNUX 3010 MOTN сплав КС 25.

Сума Договору, згідно п. 6.4., складає 783600,00 гривень.

Товар має бути поставлений на підставі письмових заявок Замовника впродовж 15 робочих днів з моменту отримання будь-яким способом у кількості, визначеній у заявці (пункт 5.1. Договору).

Сторонами було передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару і видаткової накладної (п.7.2 Договору).

Так, на виконання умов Договору та замовлення (рахунок-фактура № СФ-0000007 від 08.08.2016) Постачальник поставив Замовнику товар на загальну суму 783600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 08.08.2016 року та ОСОБА_3 приймання - передачі № 7 від 08.08.2016 року (а.с.18-19).

Відтак строк розрахунку за поставлений Товар настав 20 вересня 2016 року.

Однак Замовник, прийнявши Товар, не сплатив його вартість у строки встановлені пунктом 7.2. Договору, в силу якого розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 банківських днів з дня його отримання.

Крім того, 29.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадроліт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТМАКС 2010» було укладено договір поруки.

Відповідно до предмету договору поруки, Поручитель, ТОВ «АРТМАКС 2010» , зобов'язується перед ТОВ «Квадроліт» , як Кредитором, відповідати за виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Боржник) зобов'язань, що випливають з договору поставки від 29.07.2016, укладеного між Кредитором і Боржником.

Згідно п. 2.2. договору поруки Кредитор має право протягом 2 (двох) місяців з моменту настання строку виконання Боржником основного зобов'язання за п. 7.2. договору від 29.07.2016 вимагати від Поручителя сплати суми загальної заборгованості, що залишилась за переданий Товар.

У п. 4.1. Договору поруки зазначено, що договір набуває чинності з часу його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.01.2017.

При цьому, пунктами 4.2 - 4.3. договору поруки передбачено, що порука припиняється з часу повного виконання Боржником чи Поручителем зобов'язань Боржника перед Кредитором за договором поставки від 29.07.2016, укладеним між Кредитором і Боржником; якщо Кредитор протягом двох місяців з дня настання строку зобов'язання за п.7.2. договору поставки від 29.07.2016, укладеного між Кредитором і Боржником не пред'явив позову Поручителю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, другий відповідач визначається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №29 від 29.07.2016 у розмірі 783600,00 грн. Другим відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її оплати суду не надано.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2. Договору поставки передбачено, що у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 28389,45 грн. пені є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, він відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5909,11 грн. 3% річних та 26440,53 грн. інфляційних є такими, що підлягають задоволенню.

Разом с тим, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути основну заборгованість, 3% річних, пеню та інфляційні втрати солідарно з відповідачів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки №29 від 29.07.2016 та першим відповідачем договору поруки від 29.07.2016.

Відповідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Таким чином, Цивільний кодекс України у статті 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника і кредитором боржника.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509, п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Як встановлено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Детальний аналіз норм чинного законодавства України дозволяє зробити висновок, що порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Сторонами у договорі поруки було передбачено, що порука припиняється якщо Кредитор протягом двох місяців з дня настання строку зобов'язання за п. 7.2. договору поставки від 29.07.2016, укладеного між Кредитором і Боржником, не пред'явив позову Поручителю.

Як вбачається з матеріалів справи поставка товару за Договором відбулась 08.08.2016, а строк виконання основного зобов'язання настав 20.09.2016, оскільки Договором поставки, передбачені розрахунки за поставлений товар протягом 30 банківських днів з дня його отримання.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що двомісячний строк звернення до Поручителя з вимогою сплати заборгованості, закінчився 20.11.2016, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 27.12.2016, що дає підстави вважати договір поруки припиненим, а тому суд не вбачає правових підстав для солідарного стягнення грошових коштів.

Відповідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із вказаним позовом, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором поруки є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи, а тому позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат з першого відповідача задоволенню не підлягають.

Проте, позовні вимоги позивача до другого відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на другого відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентиф. код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадроліт" (Харківська обл., с. Комунар, вул. 9-ї П'ятирічки, 59, код ЄДРПОУ 36624268) - 783600,00 грн., 28389,45 грн. пені, 5909,11 грн. - 3% річних, 36440,53 грн. інфляційних втрат та 12816,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМАКС 2010" - відмовити повністю.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_7