Постанова

від 24.01.2017 по справі 907/305/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 907/305/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б,

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мармарош» б/н від 21.06.2016 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2016 р.

у справі № 907/305/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „Електрон» , м. Мукачево

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Мармарош» , м. Рахів

про стягнення суми 765372,52 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2015 року)

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мармарош» , м. Рахів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „Електрон» , м. Мукачево

про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу.

визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: не з явився

від відповідача : не з'явився.

Представникам сторін в судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Скаржником подано клопотання б/н від 22.12.2016 (вх.ЛАГС 01-04/9248/16 від 26.12.2016) про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою суду від 12.01.2017 явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 694 від 21.11.2016 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 907/305/14.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С, у склад колегії суддів для розгляду справи № 907/305/14 введено замість судді Данко Л.С. - суддю Желіка М.Б.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2016 р. у справі № 907/305/14 ( колегією суддів у складі: головуючий суддя Мокану В.В., судді Журавчик Л.С., Кривка В.П. ) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Мармарош" на користь ТОВ „Науково-дослідний технологічний інститут „Електрон" суму 629 987,11грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, а також 12 59974грн. у відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено та судові витрати в цій частині покладено на позивача. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача за зустрічним позовом.

ТОВ „Мармарош» подано апеляційну скаргу б/н від 21.06.2016, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2016 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „НДТІ „Електрон" до ТОВ „Мармарош". Скаржник не погоджується із висновками, що викладені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2016 р., оскільки під час його прийняття не були дотримані вимоги ст. 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції.

ТОВ „Науково - дослідний технологічний інститут „Електрон» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Позивач вважає, що скаржник, наполягаючи на проведенні комплексних товарознавчих та інженерно-технічних судових експертиз намагався ввести суд в оману.

Як вбачається із матеріалів справи справа №914/1623/16 переглядалася неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у даній справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 26.06.2014, якими у задоволенні первісного і зустрічного позовів було відмовлено, скасовано, справу передано до Господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 у справі № 907/305/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "Мармарош" на користь ТОВ "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" 617 768,29 грн., в тому числі, 519 661,29 грн. боргу, 98 107, 00 грн. інфляційних втрат; у решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 скасовано, справу передано до Господарського суду Закарпатської області на новий розгляд. Зазначено, що питання складу цілісного майнового комплексу, а також того, чи він в цілому або його окремі складові увійшли до предмету договору оренди, залишилось до кінця не з'ясованим. Звернуто увагу на необхідність дослідження питання, чи в цілому передане за актом приймання-передачі майно складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг) та чи можна його використовувати з метою організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Враховуючи, що з'ясування питання можливості використання фактично переданого майна з метою організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд виходить за межі компетенції суду та потребує спеціальних знань, судом першої інстанції у справі призначалась комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак, Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи № 907/305/14 на адресу Господарського суду Закарпатської області без виконання у зв'язку з відсутністю у Львівському науково - дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України фахівців в даній галузі знань.

Так само матеріали справи № 907/305/14 повернуті на адресу Господарського суду Закарпатської області без виконання Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, у зв'язку з тим, що відповіді на питання, поставлені на вирішення експертів не входять до компетенції експертів інституту.

Надалі, враховуючи необхідність проведення експертизи для виконання вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2015, а також те, що для проведення експертизи необхідне залучення обмеженого кола експертів (експертних установ), компетентних у відповідній галузі проведення експертизи Господарським судом Закарпатської області доручалось експертам ТОВ „Незалежний інститут судових експертиз» , м. Київ з залученням ними за необхідності вузькопрофільних спеціалістів та проведення експертизи у прийнятні для відповідних спеціалістів терміни. Обов'язок по авансуванню сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, покладено на відповідача за первісним позовом товариство з обмеженою відповідальністю „Мармарош» .

Однак, ТОВ „Незалежний інститут судових експертиз» повернуто на адресу Господарського суду Закарпатської області без виконання матеріали справи № 907/305/14 у зв язку із нездійсненням ТОВ „Мармарош» оплати вартості експертизи у визначений строк.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року провадження у справі № 907/305/14 було зупинено у зв'язку з призначенням комплексної судової експертизи, що включатиме висновок товарознавчої експертизи та висновок інженерно-технічної експертизи. Витрати за проведення експертизи попередньо покладено на ТОВ «Мармарош» .

Листом від 25.10.2016 за вих № 612 від 24.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-04/7732/16 від 25.10.2016 року) ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» повідомило суд, що станом на 24.10.2016 року оплата за проведення експертизи не надійшла, тому відповідно до пункту 1.13 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» , затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 53/5 від 08.10.2016 року із змінами, матеріали справи повертаються на адресу Львівського апеляційного господарського суду, а ухвала про призначення експертизи залишається без виконання

Ухвалою суду від 27.10.2016 провадження у справі № 907/305/14 поновлено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засідаданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами спору 06.12.2011 року був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до якого ТОВ НДТІ „Електрон» як орендодавець передає, а ТОВ „Мармарош» як орендар приймає в строкове платне користування нерухоме та рухоме майно, що у цілому складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг) - цілісний майновий комплекс (ЦМК) з метою організації геологічного вивчення (дослідно - промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Пунктом 1.1 договору визначено, що перелік, склад та вартість майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу за цим договором, встановлені у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Схеми автономних інженерних комунікацій (водопостачання, каналізації та енергопостачання) встановлені в додатках №№ 2,3,4, що є невід'ємною частиною цього договору. В орендне користування передаються: будівля літ. Е, загальна площа якої 801,00 кв. м; частина будівлі літ. З площею 273,90 кв. м, літ. К площею 194,20 кв. м., літ. Л площею 53,00 кв. м., всього загальна площа 1322,10 кв. м.

У пункті 1.2 договору зазначено, що цілісний майновий комплекс розташований на відокремленій земельній ділянці загальною площею 3,5973 га, яка знаходиться у власності орендодавця по вул. Берегівська - об'їзна, 6 у м. Мукачево.

Згідно п. 1.4 договору відновна вартість ЦМК з урахуванням індексації складає 1 348 211 грн.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата за договором становить 14500 грн. в місяць. Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати згідно п. 3.2 договору починаються з дати підписання договору оренди та акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно на поточний рахунок протягом 10 днів з моменту отримання виставлених рахунків. Рахунок виставляється не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 4.2 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 6.1 орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з умовами договору за актом приймання - передачі.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що підписання акту приймання - передачі цілісного комплексу є визначальною умовою щодо вступу договору в законну силу.

Підписаний сторонами договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій під № 6916, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів від 06.12.2011 року.

Додатком № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, сторони погодили перелік, склад та вартість майна, що входить у цілісний майновий комплекс, який включає 13 одиниць необхідного для виробництва обладнання вартістю 290190 грн., виробничі площі в розмірі 375 кв. м вартістю 519375 грн. та земельну ділянку під ЦМК площею 0,37 га вартістю 538646 грн. Сумарна вартість вказаного майна складає 1348211 грн.

У пункті 2 додатку № 1 зазначено, що загальна вартість майна, що є предметом договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 року і розміщене за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська об'їзна, 6, становить 1 348 211,00грн.

Актом приймання-передачі від 06.12.2011, підписаним сторонами, підтверджено передачу орендодавцем та прийняття орендарем майна, визначеного у додатку № 1 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011, а саме, обладнання в кількості 13 одиниць вартістю 290 190,00 грн., виробничих площ 375 кв. м вартістю 519 375,00грн., земельної ділянки під ЦМК 0,37 га вартістю 538 646,00грн. У акті зазначено, що вартість переданого майна з урахуванням індексації складає 1 348 211,00грн. та наголошено на відсутності у орендаря претензій та зауважень до стану майна, переданого орендодавцем.

Отже, враховуюбчи вищенаведене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що зазначена у додатку 1 до договору оренди вартість майна, яке входить до складу ЦМК, в сумі 1 348 211 грн. відповідає вартості фактично переданого за актом приймання-передачі від 06.12.2011 майна вартістю 1 348 211,00грн., а також вартості цілісного майнового комплексу, вказаній у п. 1.4 договору оренди майнового комплексу - 1 348 211,00 грн.

Враховуючи, що вартість фактично переданого майна відповідає вартості майна, вказаній у договорі, та загальній вартості складових цілісного майнового комплексу, зазначених у додатку № 1 до договору, наведене свідчить про одержання ТОВ „Мармарош» цілісного майнового комплексу, визначеного умовами договору оренди, та виникнення у орендаря обов'язку по оплаті орендних платежів.

Отже, з договірних умов вбачається, що щомісячна орендна плата, визначена пунктом 3.1. договору у сумі 14 500 грн., стосується саме майна фактично переданого в оренду відповідачу.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Правовими наслідками непередання наймодавцем майна наймачеві за нормою ст. 766 ЦК України є право наймача вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що у договорі оренди відсутня умова про строк передачі об'єкту оренди. Отже, така мала відбутися негайно. Укладений 06.12.2011 акт приймання - передачі підтверджує передачу об'єкту оренди. В матеріалах справи відсутні докази звернення орендаря до орендодавця з приводу недостатності переданого майна, що також підтверджує факт виконання НДТІ „Електрон» обов'язку передати орендарю об'єкт оренди.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом першої інстанції правомірно встановлено та протилежного не надано скаржником, що визначені договором платежі з орендної плати ТОВ „Мармарош» не здійснювалися, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму 765 372,52 грн. боргу з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 06.12.2011 року по 01.07.2015 року.

На підтвердження наявної заборгованості позивач надав суду розрахунок заборгованості по орендній платі, копії рахунків, виставлених ТОВ „Мармарош" та квитанцій УДППЗ „Укрпошта", які підтверджують надсилання цих рахунків відповідачеві.

Здійснивши перерахунок заборгованості ТОВ Мармарош судом першої інстанції правомірно встановлено, що розмір заборгованості по орендній платі, визначеній у відповідності до п.3.3 договору оренди цілісного майнового комплексу з урахуванням індексу інфляції, нарахованої за період з 06.12.2011 року по 01.07.2015 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) складає 629 987,11грн., підлягає стягненню з ТОВ „Мармарош» .

В інший частині розмір позовних вимог завищено, оскільки позивачем помилково нараховано збільшений розмір орендної плати за окремі місяці, в яких відбувалась дефляція, а також застосовано спосіб визначення розміру орендної плати за кожен місяць шляхом індексації попередньо проіндексованого розміру орендної плати, що не відповідає умові п. 3.3 договору оренди.

Судом першої інстанції, в ході розгляду справи, правомірно не взято до уваги посилання ТОВ „Мармарош» на неможливість використання переданого в користування майна з визначеною договором з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутні докази (розрахунки, технологічні характеристики) в підтвердження останнього, отже такі обставини є недоведеними.

Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 4104 від 23.02.2012 (том ІІ а.с.75), виданого ТОВ „Мармарош» на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 27.12.2011 № 215, метою користування надрами зазначено геологічне вивчення, в т.ч. дослідно - промислова розробка родовища на ділянці „Гаврищук» у Рахівському районі Закарпатської області, яке розташоване на значній відстані від об'єкту оренди. Переданий скаржнику об'єкт, як зазначає позивач, є лабораторією для проведення відповідних досліджень, які не потребують значних площ для складування, збереження та обліку корисних копалин, а також відходів виробництва.

Доказів зворотнього скаржником не надано.

Щодо зустрічних позовних вимог судова колегія зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 ТОВ „Мармарош» обґрунтовує посиланням на ч. 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Недійсність правочину вбачає у нездійсненні орендодавцем реальних дій, спрямованих на передання орендареві цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Недодержання сторонами або стороною при вчиненні правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним укладеного правочину.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 (із змінами і доповненнями ) судам роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України, тому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Як зазначалось вище, правові наслідки непередання майна наймачеві встановлені ст. 766 Цивільного кодексу України: якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором або вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується ТОВ „Мармарош» факт отримання ним майна, зазначеного у акті приймання - передачі, а дії, спрямовані на витребування додаткових приміщень або відмову від договору, орендарем не вчинялись.

Таким чином, вимагаючи визнання недійсним договору оренди у зв'язку з недотриманням приписів ч. 5 ст. 203 ЦК України, позивач за зустрічним позовом не довів обставин, якими належним чином було би підтверджено, що оспорюваний правочин при укладенні його сторонами не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а посилання на невиконання орендодавцем умов договору з передачі орендареві цілісного майнового комплексу, не являється підставою для визнання недійсним договору, крім того, таке твердження є недоведеним.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2016 р. у справі № 907/305/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.