Постанова

від 26.01.2017 по справі 5023/3711/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа № 5023/3711/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.

секретар судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1 (довіреність від 23.12.2016)

ПАТ Дельта-Банк - Гендеровської Ю.О. (довіреність від 03.01.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія , м. Харків (вх.№ 3255 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2016р. у справі № 5023/3711/11

за заявою Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, с. Залічничний порт

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Тавільжанка

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2016р. по справі №5023/3711/11 (суддя Міньковський С.В.) частково задоволено заяву ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ Лівеа (код 37700590), посвідчений 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043. В решті вимог відмовлено.

ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія , м. Харків з ухвалою суду не погодилося, звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2016р. у справі №5023/2051/11 в частині розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора та ТОВ Лівеа (код 37700590), посвідчений 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Онищенко К.С. про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора та ТОВ Лівеа (код 37700590), посвідчений 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.01.2017р., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2016 у наступному складі колегії: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І.

Цією ж ухвалою витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали даної справи у повному обсязі.

23.12.2016р. матеріали справи №5023/3711/11 надійшли до Харківського апеляційного господарського суду.

28.12.2016 від апелянта надійшли пояснення (вх. 13175).

03.01.2017 відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України Про судоустрій і статус суддів принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2017 у даній справі розгляд справи відкладено на 26.01.2017.

24.01.2017 від ПАТ Дельта Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 787).

26.01.2017 від апелянта надійшов лист (вх. 849).

В судовому засіданні 26.01.2017 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, з урахуванням доводів, викладених в поясненнях, просив суд застосувати позовну давність, скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про розірвання договору. Представник банку зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, навела відповідні доводи, просила залишити її без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою Господарського суду Харківської області від 18.07.2011 ФОП ОСОБА_4 був визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у порядку Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до 19.01.2013р. (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2012 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Онищенко К.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012р. нежитлових приміщень в літ А , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А., та Товариством з обмеженою відповідальністю Лівея та зобов'язано ТОВ Лівея повернути нежитлові приміщення в літ А , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_4 арбітражному керуючому Онищенко К.А. повернути грошові кошти ТОВ Лівея у розмірі 1550000 грн., що були сплачені товариством за придбання нерухомого майна.

07.05.2013 до нотаріуса Ліпінської І.Е. звернулось ТОВ Лівеа з вимогою перерахувати сплачені за договором кошти у розмірі 1550000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ Лівеа , у зв`язку з визнанням недійсним вказаного договору.

Відповідно до платіжного доручення №2 від 07.05.2013 вказані кошти перераховані ТОВ Лівеа .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсним договору від 21.06.2012р. купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ А , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А., та Товариством з обмеженою відповідальністю Лівея .

В касаційному порядку ухвала Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 у даній справі не переглядались.

У серпні 2016 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Оніщенко К.С. звернувся до місцевого господарського суду з заявою про розірвання договору від 21.06.2012р. купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ А , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А., та Товариством з обмеженою відповідальністю Лівея .

Підставою звернення з цією заявою ліквідатор, з посиланням на частину 2 статті 695 ЦК України, зазначає невиконання покупцем - ТОВ Лівеа свого обов`язку щодо оплати товару за договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.16 розірвано договір купівлі-продажу майна банкрута - нежитлових приміщень площею 277,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і був укладений 21.06.2012 між ФОП ОСОБА_4 в особі колишнього ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ Лівеа в процедурі банкрутства.

Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що не отримання ліквідатором в якості оплати за вказаним договором грошових коштів є підставою розірвання вказаного договору.

Насамперед, розглядаючи питання наявності у ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія , як у особи яка не є стороною у справі, прав на звернення зі скаргою на вказану ухвалу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2016 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви про витребування у ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд вказав, що це майно належить на праві власності ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія , яке, в свою чергу, провело у повному обсязі розрахунки за договором купівлі-продажу з гр. ОСОБА_10, який набув його у власність за рішенням Дергачівського районного суду від 10.04.2015р. у справі № 6198/1075/15-ц, що набрало законної сили.

Отже, ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія є особою, питання про права та інтереси якої вирішено в оскаржуваній ухвалі, що надає останньому процесуальне право на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2016 у даній справі.

Розглядаючи ухвалу місцевого суду, якою задоволено заяву ліквідатора про розірвання договору, з підстав порушення істотних умов договору щодо несплати покупцем вартості майна, колегія суддів зазначає наступне.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами спірного договору виконані його умови, ліквідатор боржника передав у власність ТОВ Лівеа спірне майно, ТОВ Лівеа , в свою чергу, перерахувало платіжними дорученнями №1 від 02.08.2012 та №3 від 27.09.2012 вартість нерухомого майна у розмірі 1550000,00 грн.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1, 4 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однією із істотних умов договору купівлі-продажу є оплата товару.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 695 ЦК України передбачено якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Тобто, положення вказаних норм закону визначають право продавця відмовитись від договору у разі несплати покупцем за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що покупець - ТОВ Лівеа сплатило належну вартість за договором. Тому, відсутні підстави вважати невиконання з боку останнього умов договору купівлі-продажу від 21.06.2012. Проте, фактичні обставини справи полягають у тому, що нотаріус Ліпінська І.Е. на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2013 повернула кошти, оплачені за товар.

Відповідно і приписи статей 692, 695 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору є юридичним фактом, що спрямований на припинення правовідносин між його сторонами. За загальним правилом розірвання договору здійснюється за згодою сторін або на вимогу однієї із його сторін, у разі неналежного виконання своїх обов`язків щодо виконання умов договору іншою.

Надаючи об'єктивну оцінку істотності порушення умов договору з боку ТОВ Лівеа , колегія суддів зазначає, що події щодо встановлення дійсності договору у судовому порядку відбувались у квітні - травні 2013 року, нотаріус повернув ТОВ Лівеа кошти 07.05.2013, з вимогою про розірвання ліквідатор звернувся у серпні 2016 року, тобто майже через 3 роки. Протягом даного строку ліквідатором заходів щодо стягнення цієї суми коштів з покупця не вчинялись, інших дій направлених на захист порушених прав боржника та кредиторів у даній справі не здійснено, в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення покупцю майнової вимоги, претензії, тощо. А отже й відсутні підстави вважати, що неотримання ліквідатором від ТОВ Лівеа коштів за спірним договором дійсно є істотним порушенням умов договору, нанесенням продавцю значної шкоди, завданої цим порушенням, та наявністю у ліквідатора об'єктивних обставин, які б свідчили про необхідність розірвання спірного договору.

Повернення нотаріусом ТОВ Лівеа грошових коштів відбулось на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 23.04.2013.

Отже, з аналізу фактичних обставин справи, та вищезазначених норм цивільного законодавства вбачається, що позивач не звертався до ТОВ Лівеа з вимогою про стягнення коштів на виконання умов дійсного договору, що є обов'язковим.

До того ж, згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі №9/219-09, від 23.05.2011 року у справі №53/325-09, від 27.02.2012 року у справі №2/52-09 та від 11.12.2012 року у справі №18/12/455-10.

У питанні тлумачення національного законодавства при застосуванні його положень до спірних правовідносин можуть застосовними Принципи УНІДРУА. Відповідно до ст. 6.2.1 Принципів, якщо виконання договору стає більш обтяженим для однієї із сторін, ця сторона не дивлячись на це зобов'язана виконати свої обов'язки з дотриманням наступних положень про укладення. Тобто мова йде про те, що виконання договору має відбуватися постільки воно є незалежним від труднощів, які воно може викликати для сторони його виконання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що неповернення спірного нерухомого майна на вимогу суду з боку ТОВ Лівеа є підставою для звернення до нього з вимогою про повернення отриманих від нотаріуса коштів та предметом розгляду дій ТОВ Лівеа у кримінальному порядку.

На підставі наведеного, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.10.2016 у даній справі в частині задоволення заяви ліквідатора про розірвання договору підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Бухгалтерське бюро Центральна бухгалтерія , м. Харків задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2016р. у справі № 5023/3711/11 скасувати в частині розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівеа" (код 37700590), посвідченого 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівеа" (код 37700590), посвідченого 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2016р. у справі № 5023/3711/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.01.17

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.