Постанова

від 24.01.2017 по справі 804/1571/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 року справа № 804/1571/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі №804/1571/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.11.2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 форма Р від 01.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2473078,75 грн., з них: за основним платежем - 1978463,00 грн., за штрафними санкціями - 494615,75 грн.,

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_2 форма Р від 01.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1978463,75 грн., з них: за основним платежем - 1582771,00 грн., за штрафними санкціями - 395692,75 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 року № НОМЕР_1.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.11.2013 року №0004462204.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просиі скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримади, просили їх задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариства Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32433631), зареєстроване 20.03.2003 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №567959, перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с.29 т.1).

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 10.09.2013 року по 17.09.2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ НВК Дніпроспецмаш (код ЄДРПОУ 32433631) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ ВСК Геос (код ЄДРПОУ 36756148) за листопад 2010 року, за результатами якої 24.09.2013 року складено акт № 151/2204/32433631 (а.с.12-26 т.1).

Згідно висновків акту перевірки ПрАТ НВК Дніпроспецмаш :

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ ВСК Геос за листопад 2010 року, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

- на порушення п.п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , завищено валові витрати за 4 кв. 2010 року на суму 7913850,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1978463,00 грн.,

- на порушення п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п.198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ НВК Дніпроспецмаш завищено податковий кредит за листопад 2010 року на суму 1582771,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 01.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р :

- № НОМЕР_1, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2473078,75 грн., з яких: за основним платежем - 1978463,00 грн., за штрафними санкціями - 494615,75 грн. (а.с.10 т.1);

- № НОМЕР_2, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1978463,75 грн., з яких: за основним платежем - 1582771,00 грн., за штрафними санкціями - 395692,75 грн. (а.с.11 т.1).

Вказані податкові повідомлення рішення позивач оскаржив до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не узгоджуються з нормами матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 пункту 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між Закритим акціонерним товариством Дніпроспецмаш (замовник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш , та ТОВ ВСК Геос (підрядник) укладено договір підряду №21/11-09 від 21.01.2009 року, згідно п. 1.1. якого, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати монтажні та будівельні роботи по цеху з ремонту колісних пар. Пунктом 4.5. вказаного договору передбачено, що платежі за даним договором здійснюються замовником після виконання робіт протягом 180 діб любими частками, та любою зручною формою (а.с.37-42 т.1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи:

- акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, яким прийнято роботи по проведенню реконструкції будівлі ЛВСа під цех колісних пар, виконані ТОВ ВСК Геос (а.с.46-152 т.1),

- податкову накладну від 17.11.2010 року №171101, отриману від ТОВ ВСК Геос , на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1582770,81 грн. (а.с.153 т.1).

- відомості ресурсів до акту цех по ремонту колісних пар за грудень 2009 року - листопад 2010 року (а.с.20-57 т.4).

На підставі вказаних документів суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження позивачем реальності господарських відносин з ТОВ ВСК Геос .

Крім того, щодо розрахунків позивача з вказаним контрагентом судом першої інстанції зазначено, що на момент закінчення будівельних робіт підрядником, у ПрАТ НВК Дніпроспецмаш виникло складне матеріальне становище, у зв'язку з чим сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 27.04.2011 року до договору підряду, пунктом 1 якої визначено, що у зв'язку з неможливістю провести розрахунки в строки згідно п.4.5. договору в забезпечення боргу Замовник надає власні прості векселі Підряднику на загальну суму 9496624,84 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 27.04.2011 року (а.с.44, 45 т.1).

Колегія суддів критично оцінює вказані документи та вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, яким прийнято роботи по проведенню реконструкції будівлі ЛВСа під цех колісних пар, не містить дати його складання, прізвище, ім'я, по-батькові та посаду осіб, що підписали вказаний акт.

Крім того, період виконаних робіт у вказаному акті зазначений: листопад 2010 року, в той час як відомості ресурсів до акту цех по ремонту колісних пар містить період: грудень 2009 року - листопад 2010 року.

У відповідності до п.7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що до теперішнього часу розрахунки за договором підряду не проведені, взагалі жодної суми позивачем контрагенту не сплачено, тобто списання коштів з банківського рахунку платника податку (позивача) в оплату товарів (робіт, послуг) не відбулось. Крім того, пояснили, що податкова накладна була виписана ТОВ ВСК Геос , як виконавцем робіт, після підписання акту прийняття виконаних робі, проте, якою датою таке підписання відбулось, в акті не зазначено.

Таким чином, представники позивача не змогли пояснити, яку дату у відповідності до вимог п.7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , позивач вважає датою виникнення у нього права як платника податку на податковий кредит у розмірі 1582770,81 грн..

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що всупереч встановленому в п.4.5 договора підряду строку оплати за виконані роботи - 180 діб ( навіть після дати виписаної контрагентом податкової накладної - 17.11.2010 року, строк оплати закінчився 17.05.2011 року) позивачем в розрахунок з ТОВ ВСК Геос по договору підряду № 21/11-09 від 21.11.2009 року були надані 27.04.2011 року власні прості векселі підряднику на загальну суму 9496624,84 грн., тобто на всю суму договору.

Проте, відповідно п.1.2 вказаного договору підряду роботи виконуються власними силами підрядника (ТОВ ВСК Геос ), або із залученням спеціалізованих організацій, укладаючи з ними договори. При цьому підрядник (генпідрядник) сплачує послуги залучених до роботи субпідрядників з коштів, які виділені замовником (ПрАТ НВК Дніпроспецмаш ) на виконання будівельно-монтажних робіт (а.с.37 т.1).

Згідно пояснень позивача ТОВ ВСК Геос залучав спеціалізовані субпідрядні організації та брав в оренду необхідну техніку, закупались необхідні матеріали та конструкції. Роботи позивачем приймались поетапно, тобто помісячно, а остаточне прийняття робіт було здійснено в листопаді 2010 року, про що було складено акт приймки виконаних підрядних робіт (а.с.173 т.1).

Проте, позивачем на підтвердження вказаних обставни, а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано відповідних доказів, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ ВСК Геос залучаючи спеціалізовані субпідрядні організації для виконання робіт, не мав змоги відповідно до п.1.2 договору підряду сплачувати послуги залучених до роботи субпідрядників з коштів, які виділені замовником (ПрАТ НВК Дніпроспецмаш ) на виконання будівельно-монтажних робіт, оскільки такі кошти не виділялись, та позивачем, а ні ТОВ ВСК Геос , а ні будь-яким іншим виконавцям робіт (субпідрядникам) не перераховувались. Як зазначалось вище, позивачем на всю суму договору підряду 9496624,84 грн., в квітні 2011 року було видано ТОВ ВСК Геос власні прості векселі на всю вказану суму, тобто будь-які розрахунки за договором не проводились.

Крім того, позивачем не надано а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, щодо збільшення активів підприємства (в тому числі основних засобів) після проведення реконструкції цеху з ремонту колісних пар, тобто на кінець 2010 року.

Відповідно частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Київського районного суду м.Симферополя від 08.09.2012 року у кримінальній справі №1/0109/50/2012 зазначено, що суд находить доказаним, що в січні 2011 року обвинувачені у складі організованої преступної групи з ціллю прикриття незаконної діяльності придбали суб'єкти підприємницької діяльності: ЧП ПКФ Сельмаш , ТОВ Укрейнексчейндж , ТОВ Спільне інвестування , ТОВ ВСК Геос , ТОВ Укрдрим та кваліфікує такі дії за ст.ст.28 ч.3 та 205 ч.2 КК України як фіктивне підприємництво, скоєне повторно у складі організованої преступної групи. Їх же суд визнає винними в тому, що на протязі січня-травня 2011 року вони у складі організованої преступної групи підробляли та використовували офіційні документи бухгалтерського та податкового обліку, та кваліфікує ці дії за ст.28 ч.3 та ст.358 ч.2 КК України, в редакції закона на 25.05.2011 року, як використання завідомо підробленого документа, скоєного у складі організованої преступної групи. Крім того, суд вважає доказаним, що обвинувачені у складі організованої преступної групи у період її дії, пособничали суб'єктам підприємницької діяльності у скоєнні службових підроблень та кваліфікує такі дії за ст.27 ч.5, ст.28 ч.3 та ст.366 ч.1 КК України (а.с.114 т.4).

З наведеного вбачається, що на час видачі позивачем (ПрАТ НВК Дніпроспецмаш ) в квітні 2011 року власних простих векселів на загальну суму 9496624,84 грн., в рахунок оплати по договору підряду ТОВ ВСК Геос , останне існувало як фіктивне підприємство, діяльність якого була спрямована на пособництво суб'єктам підприємницької діяльності у скоєнні службових підроблень.

Колегія суддів вважає, що враховуючи зазначені вище обставини, навіть при наявності податкової накладної від 17.11.2010 року № 171101, отриманої від ТОВ ВСК Геос , позивач не мав права включати суму ПДВ у розмірі 1582770,81 грн. за означеною вище господарською операцією до складу податкового кредиту, оскільки ним не доведена реальність такої операції.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 01.11.2013 року № НОМЕР_1 форма Р та № НОМЕР_2.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі №804/1571/16 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі №804/1571/16 скасувати.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 30 січня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак