Ухвала

від 24.01.2017 по справі 820/4454/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р.Справа № 820/4454/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представника відповідача - Павленка О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 820/4454/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Рибанов"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

18.08.2016 року ТОВ "Рибанов" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 08.08.2016 року № 0019511204, № 0018521204, № 0018531204.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.10.2016 року задовольнив позов.

Скасував податкові повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 08.08.2016 № 0019511204, № 0018521204, № 0018531204.

Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин та обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було подано відповідачу звітну податкову декларацію № 9276239988 від 27.02.2016 року з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.

Відповідно до акту камеральної перевірки № 3480-20-38-12-04-07/38877048 від 12.07.2016 року вищевказаної податкової звітності з податку на прибуток, встановлено, що платник порушує терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток , визначені п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі вказаного акту Східною ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.08.2016 року № 0019511204, № 0018521204, № 0018531204.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно зі ст. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 126.1 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.14 р. підрозділ 10, розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 31, відповідно до якого, за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, дана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідно штрафні (фінансові) санкції до позивача за порушення повноти сплати ним податку на прибуток не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим відповідач протиправно застосував до позивача штрафні санкції по податку на прибуток підприємств за деклараціями за 2015 рік.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на п. 3 роздіду ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набув чинності 17.01.2015 року, яким визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі проведення контролюючим органом саме камеральної перевірки, під час якої перевіряються дані повноти нарахування та сплати зобов'язань самостійно поданих платником податків, а тому дія мораторію не розповсюджується на вказані перевірки.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Рибанов" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 820/4454/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.