Ухвала

від 31.01.2017 по справі 176/1310/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1459/17 Справа № 176/1310/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Завізіон Т. В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради про стягнення невиплаченої стипендії та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом до Обласного комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" про стягнення невиплаченої стипендії та забов`язання вчинити певні дії, уточнивши який, просила ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 12074 грн. 00 коп. невиплаченої стипендії за період часу з 01.09.2015 року по 31.07.2016 року. Визнати за нею право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб починаючи з 01.04.2016 року до закінчення нею навчання, або внесення змін в чинне законодавство, що регулює вказані правовідносини. Зобов'язати відповідача виплачувати їй гарантовану стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб починаючи з 01.04.2016 року до закінчення нею навчання або до внесення змін в чинне законодавство, що регулює вказані правовідносини.

У обґрунтування заявлених вимог, позивач посилалась на ті обставини, що з 01 вересня 2015 року є студенткою Обласного комунального вищого навчального закладу Інститут підприємства Стратегія , прийнята на навчання за державним замовленням на бюджетній основі на підставі наказу в.о. ректора ОКВНЗ ІП "Стратегія" №81 від 11.08.2015 року. На момент її вступу до вказаного ВУЗу її батько - ОСОБА_4 мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем понад 28 років, а тому, за законом вона, як його донька, має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, але, фактично з вересня 2015 року по теперішній час, стипендії їй виплачуються університетом у значно нижчому розмірі, що є порушенням. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними і просила стягнути з університету на її користь не виплачену стипендію за період з вересня 2015 року по 31 липня 2016 року включно та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати їй стипендію у розмірі прожиткового мінімуму до закінчення нею навчання в цьому навчальному закладі, задовольнивши позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з Комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 недонараховану та невиплачену стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб за період з 01 вересня 2015 року по 31 липня 2016 року включно в розмірі 12074 гривень 00 копійок.

Зобов'язано Комунальний вищий навчальний заклад "Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради виплачувати ОСОБА_2 стипендію, за наявності підстав для її нарахування, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб починаючи з 01 серпня 2016 року до закінчення нею навчання, або до внесення змін в чинне законодавство, що регулює вказані правовідносини.

Стягнуто з Комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1653 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 - є студенткою комунального вищого навчального закладу Інститут підприємства "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради , яка звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом щодо порушення її прав з боку ВУЗу на отримання встановленого розміру стипендії, передбаченого законодавством України.

Наказом по ОКВНЗ ІП Сратегія №81 від 11 серпня 2015 року ОСОБА_2 зарахована з 01 вересня 2015 року до складу студентів першого курсу Обласного комунального вищого навчального закладу Інститут підприємства "Стратегія" денної форми навчання за напрямом Соціальна робота за державним замовленням поза конкурсом.

ОСОБА_2 належить до категорії студентів, які є дітьми шахтарів.

На момент вступу ОСОБА_2 до Обласного комунального вищого навчального закладу Інститут підприємства "Стратегія" , її батько - ОСОБА_4 мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті понад 28 років, що підтверджується довідкою виданою ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат Новокостянтинівська шахта від 23.07.2015 року за №09-06/1713.

На день розгляду справи судом встановлено, що найменування відповідача Обласний комунальний вищий навчальний заклад "Інститут підприємництва "Стратегія" змінено на Комунальний вищий навчальний заклад Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради .

За нормою статті 51 Закону України Про освіту , студенти мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 статті 62 Закону України Про вищу освіту розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 Питання стипендіального забезпечення . На сьогоднішній день, будь-якого іншого механізму/порядку призначення, нарахування і виплати стипендій студентам, які є дітьми шахтарів, в Україні не має, крім Постанови Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року, якою затверджений порядок нарахування і виплати стипендій студентам, які є дітьми шахтарів.

Відповідно до пункту 3 статті 71 Закону України Про вищу освіту розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково - педагогічних кадрів встановлюються у Державному бюджеті України на відповідний рік. Але з того часу, як з'явилася норма ст.5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці відповідні кошти не передбачалися в законах Про Державний бюджет на відповідний рік (у тому числі не було коштів в 2015 році і не передбачено їх і в 2016 році).

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року - 1378 грн.

Відповідно до ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік мінімальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з січня 2016 року також становить 1378,00 грн.

Однак, згідно довідок про доходи ОСОБА_2, встановлено, що фактично, з 01.09.2015 року по 31.07.2016 року останній виплачувалась стипендія, розмір якої є значно нижчим за розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

З вересня 2015 року по 31 липня 2016 року включно студенту не було доплачено 12074,00 грн. У добровільному порядку дане питання не вирішено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці ОСОБА_5 належить до категорії учнів, які є дітьми шахтарів, і має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, але фактично відповідачем йому виплачувалась стипендія, нижче за вказаний розмір.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає встановленим обставинам та ґрунтується на матеріалах справи.

Так, згідно ч.1 ст. 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, у справі, яка переглядається, обраний позивачем спосіб захисту її порушеного права в частині позовних вимог про зобов'язання виплачувати стипендію ґрунтується на нормах статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 3, 15 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2981цс15 та від 01 червня 2016 року у справах № 6-929цс16, № 6-1044 цс16.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у цій справі дійшов по суті обґрунтованих висновків про порушення та невизнання Комунальним вищим навчальним закладом Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради права ОСОБА_2 на отримання стипендії відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та про зобов'язання виплачувати таку стипендіюдо закінчення нею навчання або до внесення змін в чинне законодавство, що регулює вказані правовідносини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 року).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального вищого навчального закладу Інститут підприємництва "Стратегія" Дніпропетровської обласної ради - відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

І.А. Єлізаренко