Ухвала

від 01.02.2017 по справі 805/3646/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року справа №805/3646/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е. Г., суддів: Василенко Л.А., Гайдар А.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представника позивача Курібло В.А., представника відповідача Колеснікова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. у справі № 805/3646/16-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ Азов-Схід до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003221200 від 08.09.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЗ Азов - Схід звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0003221200 від 08.09.2016 року (а.с.4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав незаконним та скасував податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0003221200 від 08.09.2016 року (а.с.85-87).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.90-94).

В апеляційній скарзі зазначено, що у відповідності до приписів Податкового кодексу України самостійно визначений позивачем грошове зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за 2015 та 2016 роки є узгодженим. Підчас перевірки було встановлено порушення строку сплати позивачем грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень 2016 року. На підставі чого, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення, яким до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 55552, 81 грн. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції, що на підставі Закону України Про тимчасові заходи в період проведення антитерористичної операції від 15.10.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) позивач звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, є безпідставними, оскільки на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у статті 6, 7 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України. Апелянт вважає неможливим застосування норм Закону № 1669 до спірних правовідносин, оскільки відповідно ст. 10 Закону № 1669-VII протягом дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України, який позивачем не було подано до податкового органу.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЗ Азов - Схід зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 68 а .

09 лютого 2015 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій визначено орендна плата за землі державної та комунальної власності на 2015 рік на загальну суму 2439431,35 грн., щомісяця за період січень - листопад у сумі 203285,95 грн., у грудні 203285,90 грн. (а.с.19-21).

28 березня 2016 року позивачем до відповідача подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій визначено орендна плата за землі державної та комунальної власності на 2015 рік на загальну суму 2243422,96 грн., щомісяця за період січень - лютий у сумі 203285,95 грн., у березні у сумі 7277,56 грн., з квітня по листопад у сумі 203285,95 грн., у грудні 203285,90 грн. (а.с.24-25).

12 березня 2016 року позивачем до відповідача подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, в якій визначено орендна плата за землі державної та комунальної власності на 2016 рік на загальну суму 3495625,13 грн., щомісяця за період січень по листопад у сумі 291302,09 грн., у грудні 291302,14 грн. (а.с.27-28).

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВЕЗ Азов - Схід з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2016 року № 822/05-83-12-12-1/31674430 (а.с.10-11). Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 287.3 статті 287 ПК України , несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за березень 2015 року з затримкою на 57 календарних днів, за травень 2015 року з затримкою на 29 календарних днів, за червень 2015 року з затримкою на 26 календарних днів, за липень 2015 року з затримкою на 30 календарних днів, за серпень 2015 року з затримкою на 27 календарних днів, за вересень 2015 року з затримкою на 25 календарних днів, за жовтень 2015 року з затримкою на 18 календарних днів, за листопад 2015 року з затримкою на 27 календарних днів, за грудень 2015 року з затримкою на 27 календарних днів, за січень 2016 року з затримкою на 27 календарних днів. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ч. 1 та 2 п. 126.1 статті 126 ПК України.

Позивач, не погодився з висновками акту перевірки, подав до відповідача заперечення до акту, в яких посилаючись на уточнюючу декларацію за 2015 рік, платіжні доручення та висновки судових рішень зазначив про відсутність порушення строку сплати грошового зобов'язання (а.с.12).

Відповідач листом від 30.08.2016 року повідомив позивача щодо відсутності підстав для звільнення від сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на підставі Закону № 1669-VII, оскільки податковим законодавством не передбачено звільнення від платежів за землекористування (а.с.13).

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відповідно до акту перевірки, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п. 287.3 статті 287 ПК України на підставі статті 122 за затримку на 57 календарних днів слати грошового зобов'язання у сумі 277764,05 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 55552,81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, у спірних періодах був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції частково погоджується, з наступних підстав.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України та Законом № 1669-VІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Стаття 285 Податкового кодексу України визначає, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, застосування у відповідності до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до платника штрафних санкцій здійснюється залежно від строку затримки сплати суми відповідного податку.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, наведені норми пов'язують погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна ані із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

Відповідно до пунктів 50.1 та 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, нормами ПК України передбачено право платника податків подавати уточнення щодо податкових зобов'язань, виняток є час проведення документальних планових та позапланових перевірок щодо такого податку.

Відповідно до матеріалів справи, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у справі №805/2256/15-а, було скасовано податкову вимогу №1978-25 від 13.05.2015 року про стягнення податкового боргу на суму 164968,12 грн, який утворився внаслідок несплати орендних платежів за оренду земельної ділянки за березень 2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі №805/34/16-а було скасовано податкову вимогу №2914-23 від 04.12.2015 року про стягнення податкового боргу у суму 196008,39 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі №805/301/16-а було скасовано податкову вимогу №4036-15 від 13.01.2016 року про стягнення податкового боргу також у сумі 196008,39 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 805/929/16-а визнано недійсним та скасовано податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 04 березня 2016 року №132-17 та визнано недійсним та скасовано рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про опис майна у податкову заставу від 15 березня 2016 року №21/17.

У зазначених постановах суду, які набрали законної сили, встановлено, що позивач у відповідності до статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року №1669-VII є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Позивач скористався своїм правом та подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік від 28.06.2016 року, якою зменшено нарахування за березень 2015 року на суму 196008,39 грн. до сплати визначено 7277,56 грн. Зазначена уточнююча декларація прийнята відповідачем без зауважень. Зазначене також підтверджується листом відповідача від 14.07.2016 року (а.с.17, 24). Відповідно до матеріалів справи, нарахування за березень 2015 року на суму 7277,56 грн. було сплачено у строк визначений ПК України.

Виходячи із зазначеного та наявністю документального підтвердження у матеріалах справи, позивач, скористався податковою пільгою наданою Законом №1669-VII у березні 2015 року.

Згідно листа Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 25.04.2016 року, станом на 25.04.2016 року заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у позивача була відсутня (а.с.18).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем у строк визначений ПК України сплачувалась орендна плата з юридичних осіб: платіжним дорученням № 97 від 30.06.2015 року за квітень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 98 від 30.06.2015 року за травень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 119 від 29.07.2015 року за червень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 134 від 25.08.2015 року за липень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 163 від 29.09.2015 року за серпень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 186 від 27.10.2015 року за вересень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 195 від 24.11.2015 року за жовтень 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 218 від 18.12.2015 року за листопад 2015 року на суму 203285,95 грн.; платіжним дорученням № 19 від 26.01.2016 року за грудень 2015 року на суму 203285,90 грн.; платіжним дорученням № 46 від 26.02.2016 року за січень 2016 року на суму 251302,09 грн.; платіжним дорученням № 47 від 29.02.2016 року за січень 2016 року на суму 40000 грн.; платіжним дорученням № 61 від 28.03.2016 року за лютий 2016 року на суму 291302,09 грн.; платіжним дорученням № 42 від 27.04.2016 року за березень 2016 року на суму 291302,09 грн.; платіжним дорученням № 105 від 26.05.2016 року за квітень 2016 року на суму 291302,09 грн. (а.с.30-43)

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням поданої платником податків уточнюючої декларації, позивачем орендна плата з юридичних осіб сплачена у відповідності та у строки визначені ПК України.

Відповідно до акту, відповідачем при перевірці було використано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік від 16.02.2015 року та 2016 рік від 17.02.2016 року, картка особового рахунку.

Тобто, відповідачем проігнорована уточнююча декларація, яка була подана до початку перевірки та якою було зменшено нарахування за березень 2015 року на суму 196008,39 грн., що є порушенням вимог ПК України.

Таким чином, позиція відповідача викладена в акті перевірки та апеляційній скарзі є хибною, оскільки відповідальність у вигляді штрафу застосовується до платника податку за порушення ним строку сплати сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у випадку зменшення платником суми податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларованої раніше, шляхом надання уточнюючого розрахунку, така сума не підлягає сплаті в бюджет, оскільки обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання, відповідно до платника податку не може бути застосовано відповідальність.

За таких підстав, колегія судів приходить до висновку, що у зв'язку з поданням платником податків уточнюючої декларації, дії відповідача щодо застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штраф на підставі статті 122 ПК України, якою передбачена відповідальність за порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем. Разом з цим, за порушення правил сплати (перерахування) податків підлягає застосуванню стаття 126 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно по суті вирішено справу, отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, з мотивів викладених в цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. у справі № 805/3646/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 р. у справі № 805/3646/16-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 01 лютого 2017 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар