Окрема думка

від 25.01.2017 по справі 915/1036/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

СУДДІ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

ТКАЧЕНКО Н.Г.

/ по справі № 915/1036/15 господарського суду Миколаївської області про

банкрутство ПАТ "ВОЗКО" /

25 січня 2017 року Справа № 915/1036/15

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.17 касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" залишена без задоволення, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії в м. Миколаєві залишена без задоволення, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та ухвала господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 (про затвердження звіту ліквідатора) по справі № 915/1036/15 за заявою ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України до ПАТ "ВОЗКО" про банкрутство - залишені без змін.

Згідно ст.4 7 ГПК України Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2017 прийнята більшістю, але я вважаю, що зазначена вище постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 щодо ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 (про затвердження звіту ліквідатора ліквідаційного балансу і припиненню провадження ) по справі № 915/1036/15 підлягає скасуванню , а справа № 915/1036/15 направленню на новий апеляційний розгляд з огляду на наступне.

Останньою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 (про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі) залишено без змін, а апеляційні скарги ПАТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Діамантбанк" залишено без задоволення.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції, на мою думку, погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу і припинення провадження по справі про бакрутство ПАТ "ВОЗКО", на мою думку, зазначеним вище вимогам не відповідає.

Згідно ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "ВОЗКО" порушене судом і здійснюється відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, якою передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЦК України Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

За ч. 3 ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч.5 ст.105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи ( ч. 5 ст.105 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну найменування юридичної особи, прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ, прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про втрати оригіналів установчих документів, про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) та її голову або призначення ліквідатора, постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про зменшення статутного (складеного капіталу юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди, про прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, опікуна, піклувальника чи управителя майна фізичної особи - підприємця, дату їх призначення, про постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зміст повідомлень, що підлягають оприлюдненню, встановлюється Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 01.07.2015 N 1098/5, який був чинний на час прийняття рішення про ліквідацію боржника у даній справі, затверджено форму та змісту повідомлень про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог ст.105 ЦК України, оголошення про прийняття рішення засновниками про припинення юридичної особи ПАТ "ВОЗКО" головою ліквідаційної комісії було оприлюднене у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - " Бюлетені державної реєстрацій" № 315 від 16.04.2015 та воно не містить строків звернення кредиторів з кредиторськими вимогами до боржника, а не оприлюднене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється із зазначенням строків звернення кредиторів з кредиторськими вимогами до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ч. 4 ст. ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Матеріали справи не містять достатніх доказів про те, що головою ліквідаційної комісії були належним чином виконані зазначені вище вимоги чч.1,4 ст. 111 ЦК України.

Як передбачено ч. 7 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (ч. 10 ст. 111 ЦК України).

Згідно ст.20 Податкового кодексу України здійснення контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема, зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації) (п.16.1.10).

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог Закону та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Матеріалів справи також не містять даних про те, що головою ліквідаційної комісії належним чином виконані вимоги ч. 7 ст. 111 ЦК України, а саме, при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство не надано доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи проміжний ліквідаційний баланс / Звіт про фінансовий стан"/ ПАТ "ВОЗКО" не відповідає вимогам ч.8 ст. 111 ЦК України та складений ліквідатором станом на 16.06.2015, тобто до закінчення мінімального строку звернення кредиторів з вимогами до боржника, який передбачений ч.5 ст. 105 ЦК України.

Оскільки, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнання боржника банкрутом є виконання та дотримання порядку ліквідації відповідно до норм ЦК України, відтак, подання наявних доказів на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми, має бути саме на момент звернення боржника із відповідною заявою і такі докази не можуть бути надані суду після порушення провадження по справі про банкрутство, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України, письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно ч. 2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, в ході ліквідаційної процедури ПАТ "ВОЗКО" залишились непогашеними кредиторські вимоги на суму більше ніж 902 мільйони гривень, а ліквідатором не надано доказів того, що ним здійснені всі передбачені законом заходи по стягненню на користь божника всієї дебіторської заборгованості та не надано доказів по здійсненню заходів з повернення податку на додану вартість на користь ПАТ "ВОЗКО".

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2015 по справі № 915/1036/15 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі про банкрутство ПАТ "ВОЗКО" Одеський апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини і вимоги закону належної уваги не звернув і не дав їм належної оцінки.

За таких обставин, вважаю, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 по справі № 915/1036/15 не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона, на мою думку, підлягала скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого, апеляційному суду належним чином необхідно було перевірити обставини щодо обгрунтованості порушення провадження по справі про банкрутство ПАТ "ВОЗКО", а також належним чином перевірити, чи вчинив ліквідатор всі передбачені законом заходи по здійсненню ліквідаційної процедури ПАП "ВОЗКО" .

СУДДЯ

ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ Н.Г. ТКАЧЕНКО

УКРАЇНИ