Ухвала

від 25.01.2017 по справі 914/1295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2017 р. Справа№ 914/1295/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за скаргою: Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

на дії та бездіяльність: Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг у виконавчому провадженні №50617650 з виконання наказу

у справі: № 914/1295/15

за заявою : Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015р. у справі № 16-04/1214

за позовом: Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт , м.Кривий Ріг

про стягнення 21469,11 грн. заборгованості, 1169,87грн. п'ятнадцяти процентів річних, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору

та за скаргою: Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

на дії та бездіяльність: Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг у виконавчому провадженні №50617837 з виконання наказу

у справі: № 914/1295/15

за заявою : Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015р. у справі № 16-04/1214

за позовом: Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт , м.Кривий Ріг

про стягнення 21469,11 грн. заборгованості, 1169,87грн. п'ятнадцяти процентів річних, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору

за участю представників:

скаржника (стягувача): не з'явився;

боржника: не з'явився;

органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів на дії та бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг у виконавчому провадженні №50617650 з виконання наказу у справі №914/1295/15 за заявою Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі №16-04/1214 за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт , м.Кривий Ріг про стягнення 21469,11 грн. заборгованості, 1169,87грн. п'ятнадцяти процентів річних, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору.

Також на розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів на дії та бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг у виконавчому провадженні №50617837 з виконання наказу у справі №914/1295/15 за заявою Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі № 16-04/1214 за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина , Львівська область, м.Радехів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт , м.Кривий Ріг про стягнення 21469,11 грн. заборгованості, 1169,87грн. п'ятнадцяти процентів річних, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору.

Ухвалами суду від 05.12.2016 р. зазначені скарги прийнято до розгляду та призначено їх до розгляду на 14.12.2016 р. Ухвалою суду від 14.12.2016 р. вимоги за скаргами об'єднано для спільного розгляду в одне провадження, розгляд справи відкладено на 25.01.2017 р.

В судове засідання 25.01.2017 р. скаржник (стягувач) явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 14.12.2016 р. представник скаржника (стягувача) просив задоволити вимоги поданих скарг.

Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, матеріалів виконавчих проваджень не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 28.12.2016 р.)

Боржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про вручення йому ухвали про відкладення розгляду справи на 25.01.2017 р. на адресу суду не повернулось. Разом з тим на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення боржникові ухвал про прийняття скарг до розгляду з долученою довідкою підприємства поштового зв'язку про те, що причиною такого повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвали суду надсилалися на адресу боржника, вказану у скаргах та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності та заслухавши пояснення представника скаржника (стягувача), суд встановив наступне.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі №16-04/1214 (третейський суддя - Осипович В.М.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Галичина задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт на користь Приватного акціонерного товариства Галичина 21469,11 грн. - основного боргу, 1988,40 грн. - пені, 1309,62 грн. - інфляційних, 1169,87 грн. - 15% річних та 259,37 грн. - на відшкодування сплаченого третейського збору.

21.04.2015 р. Приватне акціонерне товариство Галичина звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі №16-04/1214.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. у справі №914/1295/15 заяву Приватного акціонерного товариства Галичина про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі № 16-04/1214 задоволено; ухвалено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі № 16-04/1214 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт на користь Приватного акціонерного товариства Галичина 21469,11 грн. основного боргу, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних, 1169,87 грн. 15% річних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору; ухвалено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт на користь Приватного акціонерного товариства Галичина 1827грн. судового збору за розгляд заяви.

На виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 30.01.2015 р. у справі № 16-04/1214 Господарським судом Львівської області видано наказ від 05.05.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт на користь Приватного акціонерного товариства Галичина 21469,11 грн. основного боргу, 1988,40 грн. пені, 1309,62 грн. інфляційних, 1169,87 грн. 15% річних та 259,37 грн. на відшкодування сплаченого третейського збору.

Також на виконання ухвали господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. Господарським судом Львівської області видано наказ від 05.05.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Бізнес-Контракт на користь Приватного акціонерного товариства Галичина 1827 грн. судового збору за розгляд заяви.

Зазначені накази було пред'явлено стягувачем до виконання у Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

24.03.2016 р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50617837 з виконання наказу №914/1295/15, виданого 05.05.2015 р. Господарським судом Львівської області, про стягнення боргу у сумі 26196,37 грн.

Також 24.03.2016 р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50617650 з виконання наказу №914/1295/15, виданого 05.05.2015 р. Господарським судом Львівської області, про стягнення боргу у сумі 1827 грн.

Постановами від 27.09.2016 р. у виконавчих провадженнях №50617837 та №50617650 виконавчі документи було повернено стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів не виявлено майна, що належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, державним виконавцем у виконавчому провадженні №50617837 було вчинено такі виконавчі дії: 24.03.2016 р. відкрито виконавче провадження; 12.09.2016 р. накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; 27.09.2016 р. повернено виконавчий документ стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна, що належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення.

У виконавчому провадженні №50617650 державним виконавцем було вчинено такі виконавчі дії: 24.03.2016 р. відкрито виконавче провадження; 11.04.2016 р. накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, та накладено арешт на все майно боржника і оголошено заборону на його відчуження; 12.09.2016 р. накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; 27.09.2016р. повернено виконавчий документ стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна, що належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення.

На переконання скаржника, дії органу Державної виконавчої служби щодо повернення виконавчих документів у вказаних виконавчих провадженнях є незаконними, оскільки, всупереч вимогам ч.1 ст.11 Закону державний виконавець не вжив усіх необхідних дій для виконання наказів Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. №914/1295/15.

Крім того, як стверджує скаржник, постанови про повернення виконавчого документа, як і самі виконавчі документи, йому не надсилалися, а про існування постанов йому стало відомо лише 25.11.2016 р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство Галичина в поданих скаргах просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у ненадісланні ПрАТ Галичина копій постанов Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. ВП №№50617837 та ВП№50617650 про повернення виконавчого документу стягувачеві та наказів Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. №914/1295/15;

- визнати незаконними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанов від 27.09.2016 р. ВП №50617837 та ВП№50617650 про повернення виконавчого документу стягувачеві;

- визнати недійсними постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. ВП №№50617837 та ВП№50617650 про повернення виконавчого документу стягувачеві;

- визнати незаконною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №50617837 та у виконавчому провадженні №50617650, яка полягає у невжитті передбачених п.п. 3, 5, 6, 11, 13, 16, 17, 18, 20 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження та п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за №489/20802 (в редакції, чинній до 05.10.2016 р.) заходів для виконання наказів Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 р. №914/1295/15.

При вирішенні скарги суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (ч.1 ст.115 ГПК України).

Чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. (тут і надалі - в редакції від 28.12.2015 р.) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.11 Закону).

Частиною 3 ст.11 Закону державному виконавцеві у процесі здійснення виконавчого провадження надано право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до статті 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як визначено пунктом 1.1. чинного на момент виникнення спірних правовідносин Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Відповідно до п.3.1. Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Згідно із п. 3.2. Положення, унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення. (п.3.3. Положення).

Отже, за змістом Положення Єдиний реєстр є джерелом вичерпної інформації про всі виконавчі дії, вчинені державним виконавцем щодо виконання рішення.

За відсутності в суду матеріалів виконавчого провадження у зв'язку з їх неподанням органом Державної виконавчої служби, суд вважає за можливе скористатися наявною в матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, оскільки відповідно до вимог Положення в Єдиному реєстрі обов'язково мають міститися відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Державним виконавцем окрім дій щодо відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №50617837 було лише накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, а у виконавчому провадженні №50617650 двічі накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, та накладено арешт на все майно боржника і оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.52 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника (ч.5 ст.52 Закону).

Згідно з ч.8 ст.52 Закону, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною першою ст.57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 згаданої статті, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Виконавчі провадження №50617837 та №50617650 тривали з 24.03.2016 р. по 27.09.2016 р., проте державним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним дотримано зазначених вище норм законодавства, зокрема, щодо невідкладного звернення стягнення на належне боржнику інше майно у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, та щодо своєчасності і періодичності перевірки майнового стану боржника шляхом вжиття заходів для виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Абзацом 2 пункту 3.12. Інструкції встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

З даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та поданих суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем здійснювався розшук майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів шляхом направлення запитів до органів, перелічених в п.3.12. Інструкції (окрім органу державної податкової служби) або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, а також за даними інших джерел інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що оскаржувані постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесено без дотримання вимог законодавства, оскільки, державним виконавцем не доведено, що ним було вжито всіх передбачених заходів з метою розшуку майна боржника, виявлення рахунків боржника, отримання інформації про доходи боржника, а висновок державного виконавця про те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, зроблено передчасно та безпідставно.

Відповідно до ч.4 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження,що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Органом Держаної виконавчої служби на підтвердження виконання ним свого обов'язку щодо своєчасного надсилання копій постанов не надано суду повідомлень про вручення поштового відправлення, котрі могли б довести факт відправлення копій постанов стягувачу у встановлений строк, так само як не надано і будь-яких інших доказів стосовно надіслання стягувачу оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч.4 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи щодо визнання недійсними постанов Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. ВП №№50617837 та від 27.09.2016 р. ВП№50617650 про повернення виконавчого документу стягувачеві та доводи щодо визнання незаконною бездіяльності Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у ненадісланні ПрАТ Галичина копій вказаних постанов разом з виконавчими документами є правомірними та підлягають задоволенню.

Оскільки суд визнає недійсними постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, то додаткового визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення таких постанов, так само як і визнання незаконною бездіяльності, яка полягає у невжитті заходів для виконання наказів у виконавчих провадженнях, не вимагається, оскільки суд, визнаючи постанови недійсними вже встановив незаконність дій та бездіяльності державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 11, 31, 32, 47, 52, 57, Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р., ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина на дії та бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №50617837 з виконання наказу у справі №914/1295/15 задоволити частково.

2. Скаргу Приватного акціонерного товариства Галичина на дії та бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №50617650 з виконання наказу у справі №914/1295/15 задоволити частково.

3. Визнати недійсною постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, винесену у виконавчому провадженні №50617837.

4. Визнати недійсною постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, винесену у виконавчому провадженні №50617650.

5. Визнати незаконною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у ненадісланні Приватному акціонерному товариству Галичина копії постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, винесеної у виконавчому провадженні №50617837, та наказу Господарського суду від 05.05.2015 р. у справі №914/1295/15.

6. Визнати незаконною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у ненадісланні Приватному акціонерному товариству Галичина копії постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.09.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, винесеної у виконавчому провадженні №50617650, та наказу Господарського суду від 05.05.2015 р. у справі №914/1295/15.

Суддя Гоменюк З.П.