Рішення

від 26.01.2017 по справі 915/1306/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року Справа № 915/1306/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» , пров. Дежньова, 9, м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область, 50000 (код ЄДРПОУ 03342184)

до відповідача ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» , вул. Миру, буд. № 233, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002 (ідентифікаційний код 35741986)

поштова адреса: вул. Неделина, 36, м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область, 50000

про стягнення заборгованості в сумі 12 593, 10 грн., у тому числі: 9 471, 96 грн. - заборгованості за теплову енергію; 675, 64 грн. - пені; 2 133, 81 грн. - інфляції; 311, 69 грн. - 3 % річних.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 9 471, 96 грн., пені в сумі 675, 64 грн., суми збитків від інфляції в розмірі 2 133, 81 грн., 3 % річних в сумі 311, 69 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.12.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 20.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 року розгляд справи відкладено на 26.01.2017 року.

16.01.2017 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» заборгованість за теплову енергію в сумі 9 471, 96 грн., пеню - 675, 64 грн., суму збитків від інфляції - 1 872, 87 грн., 3 % річних - 288, 25 грн. (арк. 74). Заява про уточнення розміру позовних вимог мотивована здійсненням перерахунку розміру збитків від інфляції та 3 % річних.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що фактично подана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Оскільки подана позивачем заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 26.01.17 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 26.01.2017 року не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про дату судового засідання та повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи (арк. 64, 66).

16.01.2017 року до господарського суду Миколаївської області від представника позивача надійшло клопотання, у якому позивач просить суд розгляд справи провести без участі представника КПТМ Криворіжтепломережа , у зв'язку із зайнятістю представника КПТМ Криворіжтепломережа ОСОБА_3 в іншому судовому засіданні.

Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та просив суд позов задовольнити (арк. 73).

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та явку повноважного представника в судове засідання 26.01.2017 року не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 01.12.2015 року та від 20.12.2016 року, надіслані на адреси відповідача ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» , вул. Миру, буд. № 233, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002 та на адресу вул. Неделина, 36, м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область, 50000 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням строку зберігання» (арк. 51-53, 67-72).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» є вул. Миру, буд. № 233, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002 (арк. 42, 44-46).

За таких обставин ухвали направлялись на правильну адресу відповідача.

Про розгляд справи відповідач додатково був повідомлений телефонограмою, яку отримав 26.01.2016 року, про що свідчить повідомлення від 26.12.2016 року (арк. 65).

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позовній заяві з урахуванням уточнень зазначено наступне.

20.05.2014 року між КП теплових мереж «Криворіжтепломережа» та ОСОБА_2 Громадою Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» укладено договір № 11240 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари.

Свої договірні зобов'язання КПТМ Криворіжтепломережа» виконало в повному обсязі, здійснювало постачання теплоносія протягом всього періоду.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати відпущеної теплової енергії не виконав. За період з 01.02.2014 року по 31.03.2016 року заборгованість відповідача за споживання теплової енергії складає 9 471, 96 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем відповідачу нараховано інфляцію, пеню та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 625, 631 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (постачальник) та ОСОБА_2 Громадою Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» (споживач) було укладено договір № 5448 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 13.12.2012 року (арк. 57-59).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір діє з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2013 року і вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 20.12.2012 року, якою було внесено зміни, у зв'язку з виробничою необхідністю змінено номер Договору від 13.12.2012 року з № 5448 на № 4119 від 13.12.2012 року. Інші умови залишено без змін (арк. 60).

Також судом встановлено, що між ОСОБА_1 підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (постачальник) та ОСОБА_2 Громадою Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» (споживач) було укладено договір № 11240 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 20.05.2014 року, відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору) (арк. 6-8).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір діє з 25 березня 2014 року по 25 березня 2015 року і вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 25.10.2016 року, якою сторони доповнили розділ 3 договору Порядок оплати теплової енергії п. 3.2.1 (арк. 9).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору № 11240 від 20.04.2014 року (в редакції додаткової угоди від 25.10.2016 року) споживач бере зобов'язання сплатити за договором № 11240 від 20.05.2014 року заборгованість за відпущену теплову енергії на об'єкт за адресою: вул. Недєліна, 36 в сумі 1 236, 98 (одна тисяча двісті тридцять шість гривень 98 копійок) з ПДВ, що виникла по договору № 4149 від 13.12.2012 року.

Договір та додаткова угода підписані та скріплені печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору № 11240 від 20.04.2014 року сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 25 березня 2014 року по 25 березня 2015 року (див. Таблиця № 1, № 2 та акт меж розподілу експлуатаційної відповідальності сторін, як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

Відповідно до п. 2.2 Договору щомісячна сума сплати за договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості діб і годин надання послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2 Договору у разі наявності у споживача заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у тертю чергу погашається основна сума боргу.

У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим договором, сума, яка була сплачена споживачем понад вартість фактично отриманої теплової енергії за розрахунковий місяць, повинна розраховуватись постачальником як авансовий платіж за наступний розрахунковий місяць (ст. 534 ЦКУ).

Відповідно до п. 4.2 Договору теплова енергія відпускається споживачу в кількості згідно даних таблиці № 2, у вигляді гарячої води і (або) пари на такі потреби: опалення та вентиляцію (період опалювального сезону), гаряче водопостачання (протягом року, за винятком ремонтного періоду), технологічні потреби кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 5.27 Договору відповідно до частини 1 ст. 259 Цивільного кодексу України сторони домовились про збільшення строку позовної давності до п'яти років.

Відповідно до п. 6.2 Договору строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, поширюються умови укладення договору. Сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення ( п. 3 ст. 631 ЦКУ).

Відповідно до п. 6.3 Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вказано вище, відповідно до п. 3.2.1 Договору № 11240 від 20.04.2014 року (в редакції додаткової угоди від 25.10.2016 року) споживач бере зобов'язання сплатити за договором № 11240 від 20.05.2014 року заборгованість за відпущену теплову енергії на об'єкт за адресою: вул. Недєліна, 36 в сумі 1 236, 98 (одна тисяча двісті тридцять шість гривень 98 копійок) з ПДВ, що виникла по договору № 4149 від 13.12.2012 року.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року здійснював відпуск теплової енергії відповідача (споживачу) протягом опалювального періоду, що підтверджується актами на подання та відключення теплоносія (арк. 21-26).

На оплату використаної теплової енергії позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 11 265, 70 грн., у тому числі: по договору № 4119 від 13.12.2012 року на суму 1 236, 98 грн. (арк. 27-30) та по договору № 11240 від 20.04.2014 року на суму 10 028, 72 грн. (арк. 31-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим .

Таким чином, умовами договору сторони погодили строк розрахунків за відпущену теплову енергію до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що відповідачем за використану теплову енергію проведено оплату в сумі 1 793, 74 грн., що підтверджується карткою рахунку: 361, довідкою КПМТ "Криворіжтепломережа" та детальним розрахунком заборгованості по договору № 11240 за період з 01.02.2014 року по 31.03.2016 року (арк. 12, 55-56).

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 Громадою Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» не проведено оплату спожитої теплової енергії в сумі 9 471, 96 грн. (11 265, 70 грн. - 1 793, 74 грн.), що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Крім того, вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2016 року (арк. 10). Акт звірки підписано та скріплено печатками сторін.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати наявної заборгованості за спожиту теплову енергію, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, позовні вимоги щодо стягнення 9 471, 96 грн. - боргу за спожиту теплову енергію є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу індекс інфляції в сумі 1 872, 87 грн. за період з січня 2015 року по липень 2016 року та 3 % річних в сумі 288, 25 грн. за період з 20.12.2014 року по 19.08.2016 року.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 75). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, позов в частині стягнення з відповідача 288, 25 грн. - трьох відсотків річних та 1 872, 87 грн. - індексу інфляції підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4 Договору якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.1 Договору, він несе відповідальність згідно п.п 4-7 ст. 231 ГК України та Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 675, 64 грн. за період з 20.01.2016 року по 19.08.2016 року. Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 75).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, по кожному окремому рахунку, в межах шестимісячного строку та відповідно до умов договору. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 75). Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 675, 64 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 Громади Незалежної Християнської Церкви «Світло Життя» , вул. Миру, буд. № 233, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002 (ідентифікаційний код 35741986); поштова адреса: вул. Неделина, 36, м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область, 50000 на користь позивача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» , пров. Дежньова, 9, м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область, 50000 (код ЄДРПОУ 03342184):

- 9 471, 96 грн. (дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна грн. 96 коп.) - заборгованості за спожиту теплову енергію;

- 1 872, 87 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн. 87 коп.) - інфляційних втрат;

- 288, 25 грн. (двісті вісімдесят вісім грн. 25 коп.) - 3 % річних;

- 675, 64 грн. (шістсот сімдесят п'ять грн. 64 коп.) - пені;

- 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 31.01.2017 року

Суддя Е.М. Олейняш