Постанова

від 25.01.2017 по справі 903/89/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 903/89/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016

у справі № 903/89/16 (суддя: Босий В.П.)

за позовом Приватного підприємства Ларссон

до 1. Волинської митниці Державної фіскальної служби

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 142 501, 00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ніколаєнко В.В., директор, паспорт НОМЕР_4, виданий Володимир-Волинським МВ УМВС 19.06.1991; Омелянюк М.В., договір б/н від 25.01.2017

від відповідача-1: Клекоцюк Р.Є., довіреність №1782/03-70-10/12 від 20.12.2016

від відповідача-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ларссон (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби (відповідач-1) та Головного управління державної казначейської служби у Волинській області про стягнення 142 501, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що зазнав збитків, які полягають у псуванні товару та інших витратах підприємства, у загальному розмірі 143 925,00 грн. ПП Ларсон зазначає, що у зв'язку з неправомірними діями інспектора Волинської митниці Державної фіскальної служби щодо встановлення порушень під час митного оформлення товару, товар позивача був вилучений та переміщений на склад для відповідного зберігання. Однак, враховуючи, що відповідачем-1 не були забезпечені відповідні умови зберігання товару, останній втратив свої споживчі властивості та зазнав суттєвих змін по якості. Беручи до уваги наведене, ПП Ларсон відповідно до ст. 22, 1173 ЦК України вважає, що Волинська митниця Державної фіскальної служби повинна відшкодувати завдані збитки.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2016 у справі № 903/89/16 позов Приватного підприємства Ларссон задоволено частково.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 замінено відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області на належного - Державну казначейську службу України, рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2016 скасовано, справу № 903/89/16 передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 позовні вимоги Приватного підприємства Ларссон задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Ларссон грошові кошти у розмірі 126 435 грн. 35 коп. та судові витрати у розмірі 1 896 грн. 53 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач -1, Волинська митниця ДФС, подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/7274 від 09.11.2016), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Ларссон грошові кошти у розмірі 126435, 35 грн. та судові витрати у розмірі 1896, 53грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом дійсних обставин справи, оскільки вважає недоведений факт вчинення митницею неправомірних, які полягають у вилученні товару на склад відповідного зберігання. Свої дії по вилученню товару та переміщення його на відповідне зберігання апелянт вважає правомірними, такими, що відповідали вимогам чинного законодавства, оскільки не були оскаржені позивачем у встановленому порядку та відповідно не були визнані судом неправомірними. Також апелянт стверджує, що позивачем всупереч передбаченої законодавством можливості не вчинено жодних дій для забезпечення належного зберігання товару, його просушування та провітрювання, тощо, а тому вважає, що у псуванні товару, на яке посилається позивач, вина митниці та вчинення будь-яких протиправних дій відсутні, з огляду на що апелянт зазначає про відсутність підстав для стягнення на користь ПП Ларссон збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді - Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. та призначено розгляд справи на 23.01.2017.

16.12.2016 Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із звільненням судді Коршун Н.М. у відставку, справу № 903/89/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 25.01.2017.

У судовому засіданні 25.01.2017 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Ларссон грошові кошти у розмірі 126435, 35 грн. та судові витрати у розмірі 1896, 53грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача у справі заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважають рішення Господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим, а тому просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача-1.

Представники відповідача-2, Державної казначейської служби України, у судове засідання 25.01.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, визначені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи №903/89/16 за відсутності представників Державної казначейської служби України, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.09.2015 р. о 07:01 в зону митного контролю МП Ягодин в напрямку Виїзд з України заїхав вантажний автомобіль з д.н.з. НОМЕР_5/НОМЕР_6. Відповідно до поданих товаросупровідних документів відправником даного товару було Приватне підприємство Ларссон .

Під час проведення митного огляду та встановлення кількісних та якісних характеристик товару 22.09.2015 відносно директора позивача було складено протокол про порушення митних правил №1309/20500/2015 (а.с. 7-8 том 1) на підставі ст. 472 Митного кодексу України. У вказаному протоколі зазначено, що фактично товар, який перевозився ПП Ларссон , є пиломатеріали необрізні листяних порід та згідно УКТЗЕД класифікуються за кодом 4407999800, і не є теслярськими виробами з деревини листяних порід, які класифікуються згідно УКТЗЕД за кодом 4418600000, які вказані позивачем у товаро-супровідних документах. На підставі вказаного, державним інспектором митниці встановлено, директором ПП Ларссон не задекларовано за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що є порушенням митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України.

У зв'язку із встановленими вище порушеннями, митницею відповідно до ст. 511 Митного кодексу України було тимчасово вилучено товар (на термінал митного поста Ягодин ), що переміщався через митний кордон України, а саме теслярські вироби з деревини листяних порід, елементи риштувань загальною вагою 22000 кг. на 16 місцях, розміром 32X120-400X2500-3000 мм, кількістю 1120 шт. загальною вартістю - 5 175,04 євро.

Згідно Опису предметів (а.с. 81 том 1) б/н від 23.09.2015 на склад митного органу було передано пиломатеріали необрізні листяних порід (вільха) розміром 32*120-40*2500-3000мм (1120 шт) загальною вартістю 126 435,35 грн.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 10.12.2015 р. у справі №163/2693/15-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 р., провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №1309/20500/2015 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях директора позивача складу правопорушення. У зазначених рішеннях судів вказано, що відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати від 18.11.2015 №-137, товар, який вилучений згідно протоколу про ПМП №1309/20500/2015, класифікується у розділі ХІ УКТЗЕД у групі 44 деревина і вироби деревини, деревне вугілля , відноситься до товарної позиції: Вироби столярні та теслярські будівельні деталі, включаючи пористі дерев'яні панелі, зібрані панелі для підлоги, гонт і дранку для покрівель , відтак судами встановлено, що директор ПП Ларссон задекларував точні та достовірні відомості про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а відтак відсутні будь-які порушення митних правил.

25.01.2016 ПП Ларссон звернувся до Волинської митниці ДФС із заявою (вх. №1253-01/50 а.с. 79 том 1) про надання доступу до вилученого товару з метою його повернення.

В подальшому 28.01.2016 позивач звернувся до Волинської торгово-промислової палати про проведення товарознавчого дослідження майна.

29.01.2016 експертом Торгово-промислової палати України було складено висновок експертного товарознавчого дослідження рухомого майна №О-7 (а.с. 26-38 том 1), яким встановлено, що на час проведення товарознавчого дослідження пиломатеріали з деревини листяних порід (вільха), розміром 32x120-400x2500-3000 мм, а саме дошки необроблені та стругані (пиломатеріали товщиною до 100 мм та шириною понад подвійну товщину) складені у пачки та являють собою теслярські вироби з деревини листяних порід - елементи риштування, в розібраному вигляді, по якості не відповідають вимогам нормативних документів. Подальше використання непридатне в якості будівельного конструкційного матеріалу (теслярського), а саме елементів риштування, в розібраному вигляді; Умови зберігання пилопродукції не відповідають нормативним вимогам, а саме відсутність вентиляції. При виявленні на деревині грибків або нашарування плісняви пилопродукцію не перекладали та не дезінфікували. Порушення умов зберігання привело до втрати споживчих властивостей та зниження якості.

З огляду на зазначене, позивач вказує, що внаслідок прийняття Волинською митницею ДФС неправомірного рішення про вилучення товару та зберігання його в умовах, які не відповідають нормативним вимогам, позивачем були понесені збитки у розмірі 142 501,00 грн., в тому числі 126 435,35 грн. - вартість виробів з деревини; 14 266,00 грн. - вартість здійсненої оплати за перевезення вантажу; 1 800,00 грн. - витати на відшкодування витрат за проведення експертизи.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищенаведені приписи Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України свідчать про те, що фізичним та юридичним особам гарантується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (що також було зазначено у Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 року).

Враховуючи конструкцію ст. 1173 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що передумовою відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, є визнання рішення органу державної влади або органів місцевого самоврядування незаконним та його скасування, наявність шкоди в особи, для якої таке рішення є обов'язковим, та причинний зв'язок між неправомірним рішенням органу та заподіяною шкодою.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача 1, виникнення шкоди та причинний зв'язок між її неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди позивачу. Неправомірність дій (бездіяльності) відповідача 1 має підтверджуватись належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 511 Митного кодексу України у разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471 - 473, 476, 482 - 484 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.

Як вбачається із Протоколу про порушення митних правил №1309/20500/2015, товар позивача був вилучений Волинською митницею ДФС та переданий на склад саме у зв'язку з встановленням факту порушення директором ПП Ларссон митних правил, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України - Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Однак, як було встановлено вище, зокрема вказано у судових рішеннях Любомильського районного суду Волинської області від 10.12.2015 та Апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016, Волинською митницею ДФС було порушено затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України та для встановлення класифікації товару було залучено інженера ДП Любомильське ЛГ , замість спеціаліста спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи. Судами було встановлено, що довідка інженера ДП Любомильське ЛГ , на підставі якої була встановлена класифікація товару, не є належним та допустимим доказом. Вказані дії і спричинили невірне визначення відповідачем-1 класифікації спірного товару, встановлення ним факту вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України та подальшого вилучення товару на склад митного органу.

Отже, факт неправомірних дій Волинської митниці ДФС, які стали підставою для тимчасового вилучення товару позивача та переміщення його на склад митного органу підтверджується матеріалами справи.

Апелянт, заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що товар, який переміщувався позивачем на момент передачі до складу вже був в незадовільному стані та містив певні вади, що підтверджується Описом предметів (а.с. 81 том 1) б/н від 23.09.2015.

Згідно Опису предметів (а.с. 81 том 1) б/н від 23.09.2015 на склад митного органу було передано пиломатеріали необрізні листяних порід (вільха) розміром 32*120-40*2500-3000мм (1120 шт) загальною вартістю 126 435,35 грн. Зазначено, що доски не сухі - вологі, частина не перекладена досочками для доступу повітря. При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному описі не міститься посилань на наявність на спірному товарі ознак пошкодження його шкідливими організмами, наявність чого було виявлено під час повернення товару.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що при переміщенні 19.09.2015 товару через митний кордон, який був тимчасово вилучений митницею, разом з іншими супровідними документами був наявний Фітосанітарний сертифікат№75/04-031/ВХ-033458 від 18.09.2015 (а.с. 21), який підтверджував відсутність на товарі будь-яких шкідливих організмів та засвідчував, що товар відповідає діючим фітосанітарним вимогам.

Згідно ст. 1 Закону України Про карантин рослин фітосанітарний сертифікат - сертифікат, що засвідчує фітосанітарний стан (наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об'єктах регулювання) об'єктів регулювання.

Відповідно до цієї ж ст. 1 Закону України Про карантин рослин шкідливий організм це будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, ГРИБКИ, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.

Відповідно до п. 21 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №705 (в редакції чинній на момент переміщення товару через митний кордон), строк дії фітосанітарного сертифіката та фітосанітарного сертифіката на реекспорт становить 14 діб.

З урахуванням наведеного, зокрема того, що під час переміщення позивачем товару через митний кордон Фітосанітарний сертифікат №75/04-031/ВХ-033458 від 18.09.2015, який засвідчував відсутність на товарі - деревині будь-яких шкідливих організмів (в тому числі грибків) був чинним, то колегія суддів дійшла висновку, що під час вилучення даного товару митницею та передачі його на склад митного органу такі товари перебували в належному стані з відповідними споживчими властивостями, а тому посилання апелянта на Опис предметів, складений 23.09.2015, в якому зазначено, що доски були вологі, не може підтверджувати неналежний стан вилученого товару, його пошкодження шкідливими організмами тощо.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 239 Митного кодексу України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством України саме на відповідний орган (в даному випадку Волинську митницю ДФС) покладено обов'язок забезпечувати схоронність та цілісність товарів, що зберігаються ними. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про те, що позивач у справі відповідно до ст. 241 Митного кодексу України самостійно міг вчинити дії для забезпечення збереження таких товарів, однак їх не вчинив, що відповідно звільняє відповідача від відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що приписи ст. 241 Митного кодексу України наділяє власника товару тільки правом на вчинення таких дій і виключно за наявності дозволу органу, а не закріплює за власником обов'язку здійснення таких дій.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 року у справі №1-22/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави.

Враховуючи, що саме митний орган відповідає за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними, то доводи апелянта про звільнення його від відповідальності через не вчинення ПП Ларссон дій, які для нього не є обов'язковими, є необґрунтованими.

При цьому, пошкодження товару грибком, втрата ним своїх споживчих властивостей та якісних характеристик, слід вважати збитками ПП Ларссон , оскільки таких втрат він не зазнав би, якби в даному випадку митницею не було прийнято неправомірного рішення про порушення правил митного оформлення товару (ст. 472 Митного кодексу України) та його вилучення на склад відповідного зберігання.

Вартість та причини псування деревини підтверджені матеріалами висновку №О-7 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна складеного 29.01.2016 р. Волинською торгово-промисловою палатою.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вартість товару, який був зіпсований та втратив свої споживчі властивості, у розмірі 126 435,35 грн, слід вважати прямими збитками позивача у розумінні статей 22 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню ПП Ларссон за рахунок держави відповідно до ст. 1173 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні 14 266,00 грн. за користування автомобільним транспортом та 1 800,00 грн. на відшкодування витрат за експертизу, оскільки витрати по доставці вантажу були включені у вартість товару (графа 20 митної декларації №205100000/2015/002632 Умови поставки товару DAP , які згідно правил Інкотермс 2012 передбачають, що витрати на перевезення несе продавець і останні мають бути включені у ціну товару), а витрати на експертизу не є вимушеними витратами позивача, оскільки таку оплату він проводив із власної ініціативи та використав отриманий висновок в якості доказу у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно досліджено обставин справи та надано їм вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Беручи до уваги вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №903/89/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №903/89/16 залишити без змін.

3. Справу №903/89/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко