Постанова

від 13.06.2017 по справі 903/89/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 903/89/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України, с. Римачі Волинської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017

зі справи № 903/89/16

за позовом приватного підприємства "Ларссон" (далі - Підприємство), м. Володимир-Волинський,

до 1. Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Волинська митниця), с. Римачі Волинської області,

2. Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), м. Київ,

про стягнення 142 501,00 грн. збитків.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Омелянюк М.В. предст. (договір від 12.06.2017)

відповідачів 1. Корчинська М.В. предст. (дов. від 20.03.2017)

2. не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Волинської митниці про відшкодування (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 142 501,00 грн. збитків, завданих незаконними діями відповідача та неналежними умовами зберігання вилученого у позивача товару (в тому числі, 126 435,35 грн. вартості виробів з деревини, 14 266,00 грн. здійсненої оплати за перевезення вантажу, 1800,00 грн. витрат позивача за проведення експертизи).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.04.2016 іншим відповідачем у справі № 903/89/16 залучено Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2016 у справі № 903/89/16 позов задоволено частково, стягнуто з Волинської митниці на користь Підприємства 126 435,35 грн. збитків, завданих незаконними діями відповідача та неналежними умовами зберігання вилученого у позивача товару. У задоволенні решти позовних вимог до Волинської митниці відмовлено. У задоволенні позову до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 замінено неналежного відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області на належного - Державну казначейську службу України, рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2016 у справі № 903/89/16 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2016 (суддя Босий В.П.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (судді Жук Г.А. - головуючий, Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства 126 435,35 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Волинська митниця просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог, у скасованій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 19.09.2015 о 07:01 в зону митного контролю МП "Ягодин" в напрямку "Виїзд з України" заїхав вантажний автомобіль з д.н.з. НОМЕР_4. Відповідно до поданих товаросупровідних документів відправником даного товару було Підприємство;

- разом із товаросупровідними документами був наявний фітосанітарний сертифікат від 18.09.2015, який підтверджував, що матеріали, які перевозяться вільні від шкідливих організмів (в тому числі, грибків) та відповідають діючим фітосанітарним вимогам країни -імпортера (Польща);

- під час проведення митного огляду та встановлення кількісних та якісних характеристик товару, 22.09.2015 щодо директора позивача Волинською митницею складено протокол про порушення митних правил № 1309/20500/2015 на підставі статті 472 Митного кодексу України. У вказаному протоколі зазначено, що фактично товар, який перевозився Підприємством є "пиломатеріали необрізні листяних порід" та згідно УКТЗЕД класифікуються за кодом 4407999800, і не є теслярськими виробами з деревини листяних порід, які класифікуються згідно УКТЗЕД за кодом 4418600000, які вказані позивачем у товаросупровідних документах. На підставі наведеного державним інспектором митниці встановлено, що директором Підприємства не задекларовано за встановленою формою точні та достовірні відомості про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що є порушенням митних правил, передбачених статтею 472 Митного кодексу України;

- Волинською митницею відповідно до статті 511 Митного кодексу України тимчасово вилучено товар Підприємства (на термінал митного поста "Ягодин"), що переміщався через митний кордон України, а саме теслярські вироби з деревини листяних порід, елементи риштувань загальною вагою 22000 кг. на 16 місцях, розміром 32X120-400X2500-3000 мм, кількістю 1120 шт. загальною вартістю - 5 175,04 євро;

- згідно опису предметів від 23.09.2015 на склад митного органу було передано пиломатеріали необрізні листяних порід (вільха) розміром 32*120-40*2500-3000мм (1120 шт.) загальною вартістю 126 435,35 грн.;

- постановою Любомльського районного суду Волинської області від 10.12.2015 у справі № 163/2693/15-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016, провадження у справі за протоколом про порушення митних правил № 1309/20500/2015 від 22.09.2015 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях директора Підприємства складу інкримінованого правопорушення. У зазначених судових рішеннях зазначено, що відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати від 18.11.2015 №-137, товар, який вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 1309/20500/2015, класифікується у розділі ХІ УКТЗЕД у групі 44 "деревина і вироби деревини, деревне вугілля", відноситься до товарної позиції "Вироби столярні та теслярські будівельні деталі, включаючи пористі дерев'яні панелі, зібрані панелі для підлоги, гонт і дранку для покрівель", у зв'язку з чим директор Підприємства задекларував точні та достовірні відомості про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, відповідно, у діях директора Підприємства відсутній склад інкримінованого правопорушення;

- 25.01.2016 Підприємство звернулося до Волинської митниці із заявою про надання доступу до вилученого товару з метою його повернення;

- 28.01.2016 позивач звернувся до Волинської торгово-промислової палати дляо проведення товарознавчого дослідження відповідного майна;

- 29.01.2016 експертом Торгово-промислової палати України складено висновок експертного товарознавчого дослідження рухомого майна № О-7, яким встановлено, що на час проведення товарознавчого дослідження пиломатеріали з деревини листяних порід (вільха), розміром 32x120-400x2500-3000 мм, а саме дошки необроблені та стругані (пиломатеріали товщиною до 100 мм та шириною понад подвійну товщину) складені у пачки та являють собою теслярські вироби з деревини листяних порід - елементи риштування, в розібраному вигляді, по якості не відповідають вимогам нормативних документів. Подальше використання непридатне в якості будівельного конструкційного матеріалу (теслярського), а саме елементів риштування, в розібраному вигляді; умови зберігання пилопродукції не відповідають нормативним вимогам, а саме відсутність вентиляції. При виявленні на деревині грибків або нашарування плісняви пилопродукцію не перекладали та не дезінфікували. Порушення умов зберігання призвело до втрати споживчих властивостей та зниження якості.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача спричинених йому збитків незаконними діями відповідача та неналежними умовами зберігання вилученого у позивача товару.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з'ясувати, чи пов'язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, чи із зобов'язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у даному випадку йдеться про деліктну відповідність, тобто відшкодування позадоговірної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди згідно з приписами статті 56 Конституції України та статті 1173 ЦК України необхідна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що:

- протиправна поведінка завжди передує шкідливому результату, що настав;

- шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

При підтвердженні в установленому порядку фактів незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень завдана шкода відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів, які виділяються на фінансування (утримання) відповідних органів влади.

Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (Положення про Державну фіскальну службу України).

Необхідною підставою для притягнення органу державного влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Неправомірність (незаконність) рішення, дій або бездіяльності органу державної влади повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке матиме преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що неправомірність дій митниці щодо складення протоколу про порушення митних правил директором Підприємства та вилучення товару встановлена постановою Любомльського районного суду Волинської області від 10.12.2015 у справі № 163/2693/15-п, що стало підставою для закриття провадження у цій справі за відповідним протоколом про порушення митних правил за відсутності в діях директора Підприємства порушення митних правил та підставою для повернення вилученого у позивача товару; з'ясувавши, що на момент вилучення у позивача товару та поміщення його на склад такий товар перебував у належному стані з відповідними споживчими властивостями та не містив у собі шкідливих організмів; беручи до уваги те, що вилучений у позивача товар внаслідок поміщення його Волинською митницею на склад без відповідних умов зберігання для такого товару став непридатним для використання; органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, що зберігаються ними, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність в діях Волинської митниці складу цивільного правопорушення, у зв'язку з чим на законних підставах задовольнили позов про відшкодування шкоди в частині стягнення на користь позивача 126 435,35 грн. вартості виробів з деревини, які стали непридатними для використання. В іншій частині (щодо стягнення у складі збитків 14 266,00 грн. вартості здійсненої оплати за перевезення вантажу, 1800,00 грн. витрат позивача за проведення експертизи) суди попередніх інстанцій на законних підставах відмовили в позові, встановивши, що витрати на перевезення вантажу несе продавець і останні підлягали включенню до ціни товару згідно з Правилами Інкотермс 2012 "Умови поставки товару DAP", а експертизу позивач проводив з власної ініціативи і такі витрати не мали для позивача обов'язкового характеру.

Доводи Волинської митниці не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 903/89/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко