Постанова

від 31.01.2017 по справі 922/3052/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 922/3052/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.01.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна", м. Дніпропетровськ (вх. №3282 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі № 922/3052/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" про стягнення основного боргу в розмірі 51599,33 грн., пені в сумі 3880,55 грн., 3% річних в сумі 1964,00 грн., інфляційних втрат в сумі 3721,59 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором субпідряду №010804-15 від 08.04.2015 до договору підряду №12-09/12 від 12.09.2012. Окрім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської від 14.11.2016 по справі №922/3052/16 (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 по справі №922/3052/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, позивач просить відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано при вирішенні спору пункти 3, 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668, оскільки в даному випадку предметом спору є стягнення вартості фактично виконаних позивачем робіт, пов'язаних не з капітальним будівництвом, а з проведенням будівельно-монтажних робіт по влаштуванню полімерного покриття на підлогу. Крім того, у пункті 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві визначено перелік документів про виконання договору підряду, а не виконавчу документацію. Позивач зазначає, що 20.05.2015 між сторонами було підписано ОСОБА_1 приймання-передачі полімерного покриття Анкофлор УТ та ОСОБА_1 про усунення дефектів підлоги на погодженому в Договорі субпідряду об'єкті. Дані акти були підписані за участю Замовника, ОСОБА_3 та Субпідрядника. Того ж дня позивачем було надано відповідачу рекомендації по експлуатації полімерного покриття Анкофлор УТ . 17.05.2016 позивачем було направлено відповідачу сертифікати якості, надані виробником ТОВ ОСОБА_1 ЛТД на матеріали Анкопласт у кількості 5 штук. Отже, позивач вважає, що ним відповідачу була надана вся необхідна виконавча документація відповідачу, яка свідчить про виконання Договору субпідряду, у розумінні пункту 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Тим більш, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2016 у справі №922/924/16 встановлено, що ТОВ "КЛС-Груп Україна" не були надані лише документи про виконання договору підряду, а саме документи (сертифікати), які підтверджують якість використаних матеріалів. Ненадання ТОВ "КЛС-Груп Україна" будь-яких інших документів цим рішенням не встановлено.

Також, на підтвердження свої правової позиції позивач в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у пункті 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві мова йде про те, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Відповідно до даного пункту та умов Договору субпідряду документом, на підставі якого проводяться розрахунки за виконані роботи із зазначенням виконаних робіт та їх вартості, є ОСОБА_1 №1 здачі-приймання виконаних робіт, який був підписаний у двосторонньому порядку 22.05.2015 за травень 2015 на загальну суму 750549,39 грн. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою пункти 91 та 96 Загальних умов, в яких йдеться мова про приймання-передачу закінчених робіт (об'єкта будівництва) та вказано, що передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Пунктом 96 цих умов передбачено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Також позивач вважає, що судом першої інстанції не перевірено обов'язковість складання позивачем під час виконання обумовлених Договором робіт документів, передбачених пунктом 1.17. Державної будівельної норми А.3.1.-5-2009 "Організація будівельного виробництва", а саме журналів виконання робіт та актів на приховані роботи кожного шару покриття.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 апеляційну скаргу позивача призначено до провадження. Розгляд скарги призначено на 17 січня 2017 р. об 11:00 год.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 446 від 16.01.2017), в якому він вважає доводи скаржника повністю безпідставними, оскільки у відповідності до умов Договору субпідряду (пункт 3.5.), відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з позивачем по оплаті заборгованості за виконані роботи за вказаним договором у розмірі 51599,33 грн. тільки після передання позивачем відповідачу виконавчої документації у повному обсязі. Однак, виконавчої документації у повному обсязі по виконаним за Договором субпідряду роботам позивачем відповідачу передано не було, у зв'язку із чим у відповідача не виникло обов'язку по проведенню остаточного розрахунку з позивачем за виконані роботи. Враховуючи те, що позивач не представив жодних доказів повного виконання ним пункту 3.5. Договору субпідряду в частині передання ним відповідачу виконавчої документації, у зв'язку із чим господарський суд першої інстанції цілком правомірно визнав позовні вимоги позивача не доведеними і відмовив у задоволенні позову. Відповідач просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

У судовому засіданні 17.01.2017 оголошено перерву до 31.01.2017 об 11:30.

27.01.2017 відповідачем надано суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 911), в якому ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" зазначає, що основними державними будівельними нормами України, які є обов'язковими для виконання всіма підрядними організаціями при виконанні будівельних робіт, є ДБН А.3.1-5-2009 Організація будівельного виробництва , затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 25.12.2009 р. №689. Дані норми встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва під час нового будівництва, реконструкції існуючих будівель і споруд, технічного переоснащення діючих підприємств об'єктів будь-якого призначення. Цих вимог повинні дотримуватись усі учасники будівництва, незалежно від форм власності і відомчої належності. Пункт 1.17. вказаних ДБН встановлює, що на кожному об'єкті будівництва належить вести загальний журнал робіт; складати акти на закриття прихованих робіт. У Додатку Л.9 до вказаного ДБН зазначено, що основні види робіт, на які складаються акти на закриття прихованих робіт, це перевірка виконання конструктивних елементів підлог перед влаштуванням наступних їх шарів. Вказане підтверджується Висновком від 27.01.2017 р., завірена копія якого додасться до дійсних доповнень, складеним ОСОБА_4 інженером-проектувальником, що діє на підставі Кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, серії АР № 010338, дата видачі 23.10.2014 р., завірена копія якого додається до дійсних доповнень. Пунктом 6.1.9. Договору субпідряду позивач зобов'язався забезпечити повне, якісне та своєчасне ведення виконавчої документації, передбаченої діючими нормативними актами України, нормами та правилами. Однак, ані журналу на ведення робіт, ані актів на закриття прихованих робіт позивач відповідачу не передавав. Таким чином, відповідач вважає правомірним посилання суду першої інстанції на п. 1.17 вказаних ДБН та правильне визначення переліку виконавчої документації, яку позивач зобов'язаний передати відповідачу за Договором субпідряду. Відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 по справі № 922/3052/16 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі № 922/3052/16 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2015 між позивачем (субпідрядником) та відповідачем (підрядником) було укладено договір субпідряду №0108804-15 (далі - Договір субпідряду), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався у вставлений даним договором строк за завданням підрядника виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню полімерного покриття "Акофлор УТ" на об'єкті замовника (роботи), а останній зобов'язався прийняти належно виконані підрядні роботи та оплатити їх в порядку, визначеному даним договором.

У пункті 1.3. Договору субпідряду сторони обумовили, що перелік, об'єм та склад робіт, а також інша інформація, пов'язана з цими роботами, зазначається в узгодженому та затвердженому двома сторонами по даному Договору Кошторису, який додається до даного Договору та з моменту його затвердження є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 1.5. Договору субпідряду сторони домовились, що адреса проведення будівельно-монтажних робіт: "виробничо-технічна база "Цеппелін" по ремонту та обслуговуванню крупних вузлів та агрегатів в межах ділянки виробничої площадки ВАТ "Полтавський ГОК", який знаходиться за межами населених пунктів, на території Дмитрівської сільської ради в м. Комсомольськ, Полтавська область.

Роботи по даному Договору виконуються поетапно, згідно Графіку виконання робіт (пункт 1.6. Договору субпідряду).

Згідно з Пунктом 2.1. Договору субпідряду ціна договору складає 750549,39 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 125091,57 грн.

У пункті 2.2. Договору субпідряду сторони домовились, що загальна вартість робіт, яка зазначена у пункті 2.1. Договору, може бути змінена у разі внесення ОСОБА_3 змін до складу та об'ємів робіт (пункт 2.2.1.); неможливості забезпечення ОСОБА_3 дотримання Графіка виконання робіт (пункт 2.2.2.); вступу в силу після укладення даного Договору нормативно-правових актів, які впливають на вартість робіт (пункт 2.2.4.).

Перегляд вартості робіт обґрунтовується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод (пункт 2.3. Договору субпідряду).

У пункті 3.3. Договору субпідряду сторони погодили порядок проведення розрахунків за даним Договором, який є наступним:

- по даному Договору ОСОБА_3 сплачує Субпідряднику передплату у розмірі 100% вартості матеріалів, витратних матеріалів, транспортних витрат та 12 % вартості робіт в сумі 600000,00 грн., у тому числі НДС 20% - 100000,00 грн., протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання сторонами Договору та отримання від Субпідрядника рахунку на оплату (пункт 3.3.2. Договору субпідряду);

- по даному Договору ОСОБА_3 сплачує Субпідряднику передплату у розмірі 100% вартості витрат на відрядження та 38% вартості робіт, в сумі 98950,06 грн., у тому числі НДС 20 % - 16491,68 грн. за три календарних дні до початку виконання робіт протягом одного банківського дня з моменту отримання від Субпідрядника рахунку на оплату (пункт 3.3.3. Договору субпідряду).

Розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаного ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт, який надає Субпідрядник не пізніше 25-го числа поточного місяця. ОСОБА_3 розглядає та підписує ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання, або дає мотивовану відмову відносно приймання робіт, де обґрунтовано повідомляє причини відмови. У разі отримання від ОСОБА_3 мотивованої відмови приймати виконані роботи, складається дефектний акт, із переліком необхідних доробок, строків та умов їх виконання (пункт 3.4. Договору субпідряду).

У пункті 3.5. Договору субпідряду сторони дійшли згоди, що кінцевий розрахунок з субпідрядником за виконані роботи, передбачені даним договором, підрядник здійснює тільки після надання субпідрядником документації, яка підтверджує якість використаних матеріалів, передачі виконавчої документації в повному обсязі, протягом 7 робочих днів після підписання ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт, але не пізніше 29-го числа поточного місяця після виконання робіт.

Згідно з пунктом 4.1. Договору здача-приймання виконаних робіт по Договору здійснюється сторонами поетапно, в дводенний строк до закінчення відповідного етапу робіт, встановлених Графіком виробництва робіт, шляхом підписання акта виконаних робіт конкретного етапу на підставі попередньо узгоджених об'ємів робіт.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання за Договором субпідряду, оскільки на виконання його умов перерахував позивачеві грошові кошти на загальну суму 698950,06 грн. згідно платіжних доручень № 904 від 08.04.2015 на суму 600000,00 грн. та № 1002 від 15.04.2015 на суму 98950,06 грн. (том 1 аркуші справи 26-27). Вказане також підтверджується банківськими виписками по рахунку (том 1 аркуші справи 28-30).

Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

20.05.2015 між сторонами було підписано ОСОБА_3 приймання-здачі полімерного покриття "Анкофлор УТ" (том 1 аркуш справи 34) та ОСОБА_3 про усунення дефектів підлоги на погодженому в договорі об'єкті (том 1 аркуш справи 35) і того ж дня позивачем було надано відповідачу рекомендацію з експлуатації полімерного покриття "Анкофлор УТ" (том 1 аркуш справи 33).

Заявлені позовні вимоги позивач мотивував умовами вищевказаного Договору субпідряду.

Так, звертаючись до господарського суду, позивач вказав, що він виконав свої договірні зобов'язання за Договором субпідряду, в зв'язку з чим 22.05.2015 між сторонами було підписано ОСОБА_3 №1 здачі-приймання виконаних робіт за травень 2015 року на загальну суму 750549,39 грн. (том 1 аркуш справи 25). Однак відповідач оплату підрядних робіт за вказаним актом провів лише частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 51599,33 грн. Крім того, позивач зазначив, що оскільки ним виконані всі передбачені Договором субпідряду зобов'язання, тому строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати виконаних згідно ОСОБА_3 №1 здачі-приймання виконаних робіт за травень 2015 року на загальну суму 750549,39 грн. для позивача вже настав.

Також, на виконання договірних домовленостей позивач 17.05.2016 листом-повідомленням №17/05/16 направив відповідачу сертифікати якості, надані виробником ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" на матеріали Анкопласт у кількості 5 штук, про що свідчать поштовий чек та опис вкладення до цінного листа (том 1 аркуші справи 36-39). Даний лист разом із сертифікатами якості був отриманий відповідачем 23.05.2016. Зазначені обставини спору не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Втім, у відповідь на лист-повідомлення №17/05/16 від 17.05.2016 відповідач зазначив, що, у зв'язку з ненаданням позивачем виконавчої документації за виконані згідно договору субпідряду роботи, відповідач не буде здійснювати погашення заборгованості за договором субпідряду (відповідь на лист-повідомлення №10 від 10.06.2016). Дана відповідь відповідача була отримана позивачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 аркуш справи 39) і позивачем не заперечується.

Претензіями від 01.10.2015 та 15.10.2015 позивач повторно звертався до відповідача із вимогою про сплату заборгованості (том 1 аркуш справи 31-32).

Однак заборгованість в сумі 51599,33 грн. відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся до суду із даним позовом щодо її стягнення.

Розглядаючи даний спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову про стягнення основної заборгованості, пені, втрат від інфляції та процентів річних, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем в порушення вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не додано до матеріалів справи доказів направлення відповідачу документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (виконавчу документацію), як то передбачено пунктом 3.5. Договору субпідряду. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що твердження позивача про його обов'язок передати відповідачу лише документи щодо якості матеріалів, використаних для проведення робіт за договором субпідряду, не відповідають вимогам, закріпленим в пунктах 3, 31, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668.

За таких обставин, враховуючи невиконання позивачем свого обов'язку щодо передачі відповідачу виконавчої документації, господарський суд визначився, що підстави для остаточного проведення розрахунку за договором субпідряду у відповідача не виникли, а його дії по зупиненню виконання грошових зобов'язань за договором субпідряду є правомірними.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із даними висновками місцевого господарського, враховуючи нижченаведене.

У пункті 2.1. Договору субпідряду зазначено, що повна вартість всіх робіт за даним договором становить 750549,39 грн., у тому числі ПДВ 20% - 125091,57 грн.

Перелік, об'єм та склад робіт, а також інша інформація, пов'язана з цими роботами, зазначається в узгодженому та затвердженому двома сторонами по даному Договору Кошторисі, який додається до даного Договору та з моменту його затвердження є його невід'ємною частиною (пункт 1.3. Договору субпідряду).

На виконання пункту 1.3. Договору субпідряду сторонами узгоджено та 08.04.2015 підписано Кошторис до Договору субпідряду на суму 750549,39 грн., у тому числі ПДВ 20% - 125091,57 грн.

Матеріали справи в їх сукупності свідчать про те, що в рамках Договору субпідряду позивачем виконані, а відповідачем частково оплачені та прийняті роботи по облаштуванню позивачем полімерного покриття підлоги. Вказане підтверджується підписаним між сторонами актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 22.05.2015 на загальну суму 750549,39 грн. Цей акт відображає загальновиробничі витрати та обсяг фактично виконаних позивачем робіт, які повністю відповідають Кошторису, а вартість робіт відповідає узгодженій сторонами договірній ціні. При цьому, обґрунтованих заперечень щодо обсягу чи вартості робіт вказаних у зазначеному акті відповідач жодного разу субпідряднику не висловлював.

Також, на виконання пункту 3.5. Договору субпідряду позивач надав відповідачу оригінали сертифікатів якості на використаний під час здійснення обумовлених Договором робіт матеріал.

Згідно пункту 3.5. Договору субпідряду кінцевий розрахунок з субпідрядником за виконані роботи, передбачені даним Договором, підрядник здійснює тільки після надання субпідрядником документації, яка підтверджує якість використаних матеріалів, передачі виконавчої документації в повному обсязі, протягом 7 робочих днів після підписання ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт, але не пізніше 29-го числа поточного місяця після виконання робіт.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач від проведення остаточних розрахунків на суму 51599,33 грн. відмовляється із посиланням на те, що позивачем в порушення умов Договору субпідряду не було надано виконавчу документацію, яка б засвідчувала обсяги виконаних робіт та їх вартість, зокрема журнали виконання робіт та акти на приховані роботи кожного шару покриття, обов'язковість складання яких передбачена пунктом 1.17. Державної будівельної норми А.3.1.-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Проте, вказані твердження колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному пункті ДБН зазначено, що акти прихованих робіт складаються саме для основи під підлоги на ґрунті.

Натомість, як свідчать матеріали справи, позивачем виконувались роботи, зокрема, по очищенню бетонної основи від забруднень перед початком робіт, а також роботи по влаштуванню фінішного підлогового полімерного покриття товщиною 3 мм та 5 мм, нанесеного на бетонну основу, що в силу своїх властивостей захищає бетон від руйнування.

Тобто, предметом спору у даній справі є оплата робіт, пов'язана не з капітальним будівництвом або спорудженням нової підлоги, а саме облаштуванням вже існуючої підлоги. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виконання позивачем робіт із влаштування нової підлоги, а отже складання документів, що зазначені у пункті 1.17. Державної будівельної норми А.3.1.-5-2009 "Організація будівельного виробництва", для позивача не є обов'язковим. Діючими будівельними нормами не вимагається складання та надання журналів виконання робіт та актів на приховані роботи стосовно такого виду робіт, як влаштування останнього шару підлоги - його полімерного покриття. Вищевказані обставини також виключають застосування до правовідносин сторін у справі Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668.

При цьому, колегія суддів зазначає, що влаштування всіх попередніх шарів підлоги, знаходиться поза межами договірних домовленостей між сторонами у справі, а тому виконання перевірки конструктивних елементів підлоги перед влаштуванням останнього шару - нанесення полімерного покриття, не входить до обов'язку позивача. Наявні у справі документи свідчать про те, що бетонна основа була споруджена до початку здійснених позивачем робіт по влаштуванню полімерного покриття підлоги.

У додатку Л до ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" визначено основні види робіт та конструкцій, на які складаються акти на закриття прихованих робіт, серед яких відсутні роботи, які були виконані позивачем та зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт від 22.05.2015.

Окрім цього, як вбачається з положень ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" акти на закриття прихованих робіт підписуються комісією у складі представників будівельно-монтажної організації, технічного нагляду замовника, проектної організації.

Отже, вимоги щодо складання акту засвідчення прихованих робіт можуть бути дотримані за умови наявності проекту та проектної документації.

Проектна документація на виконання робіт за Договором субпідряду умовами останнього не була передбачена та не розроблялась, а роботи виконувалися без проектної документації.

Також ні у Договорі, ні у Додатках до нього, сторонами не визначено перелік виконавчої документації, яка підлягає передачі відповідачу.

За таких обставин, посилання відповідача на обов'язковість складання та надання позивачем журналів виконання робіт та актів на приховані роботи, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Тим більш, як обґрунтовано зазначає позивач, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2016 у справі №922/924/16 встановлено, що ТОВ "КЛС-Груп Україна" не були надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" лише документи про виконання договору підряду, а саме документи (сертифікати), які підтверджують якість використаних матеріалів. Ненадання ТОВ "КЛС-Груп Україна" будь-яких інших документів цим рішенням не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, а також характер та специфіку фактично виконаних позивачем робіт, їх прийняття відповідачем згідно з актом без заперечень, колегія суддів дійшла висновку про те, що проведення остаточного розрахунку виконаних робіт згідно пункту 3.5. Договору субпідряду пов'язується саме із наданням субпідрядником документації, яка підтверджує якість використаних матеріалів та підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт, який фіксує їх фактичне виконання, обсяги та вартість робіт. Вказане відповідає частині першій статті 854 Цивільного кодексу України, і за даних обставин спору, не пов'язується із переданням актів на приховані роботи. Непередання цих актів не є підставою для відмови відповідача у проведенні остаточного розрахунку за фактично виконані позивачем роботи. Складання актів прихованих робіт не було передбачено і умовами спірного Договору.

Відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення остаточного розрахунку за Договором субпідряду через ненадання відповідачу актів на приховані роботи кожного шару покриття та журналу виконання робіт, є необґрунтованими.

В результаті того, що вищезазначені обставини не були належним чином досліджені судом першої інстанції, вказане призвело до порушення судом процесуальних норм чинного законодавства. Це виявляється у тому, місцевий господарський суд надав перевагу доказам позивача, однобічно розглянув матеріали справи, невірно застосував до даних правовідносин норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у даній справі.

З урахуванням всіх матеріалів справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів вважає, що в даному випадку існують правові підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором субпідряду №010804-15 від 08.04.2015 в сумі 51599,33 грн.

Крім того, у пункті 7.2. Договору субпідряду сторони домовились, що у випадку несвоєчасної оплати підрядником прийнятих по акту приймання-передачі виконаних робіт останній сплачує субпідряднику пеню в розмірі 15% від вартості неоплачених робіт у випадку прострочення понад 149 календарних днів та більше.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вищенаведеним підтверджується, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по сплаті коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, отже дії відповідача є порушенням зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на прострочення відповідачем оплати вартості прийнятих за договором субпідряду робіт, а також на пункт 7.2. Договору субпідряду та частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню за період з 01.06.2015 по 01.12.2015 в сумі 3880,55 грн.; 3% річних за період з 01.06.2015 по 06.09.2016 в сумі 1964,00 грн. та інфляційні втрати за період з 01.06.2015 по 06.09.2016 в сумі 3721,59 грн.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (пункт 1.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, колегія суддів встановила, що вони узгоджуються із умовами Договору субпідряду і відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про їх стягнення підлягають задоволенню. Що стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат за період з 01.06.2015 по 06.09.2016 в сумі 3721,59 грн., колегія суддів встановила, що в розрахунку інфляційних витрат позивачем допущено арифметичну помилку, а тому інфляційні втрати за час прострочення складають 3555,63 грн. і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню саме у цій сумі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 14.11.2016 по справі №922/3052/16 було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, що мають істотне значення для справи, а також порушено норми процесуального права і невірно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення - скасуванню, з прийняттям у даній справі нового рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 51599,33 грн., пені в сумі 3880,55 грн., 3% річних в сумі 1964,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 3555,63 грн. слід задовольнити. В частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 165,96 грн. у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, як безпідставно заявлених.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначені правила розподілу господарських витрат. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій повинно бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів з урахуванням зазначених процесуальних норм вирішила здійснити новий розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2016 у справі № 922/3052/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" 61020, м. Харків, пр. Любові Малої, б. 93, код ЄДРПОУ 36457169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 1/Б, код ЄДРПОУ 39307957) основний борг в сумі 51599,33 грн., пеню в сумі 3880,55 грн., 3% річних в сумі 1964,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 3555,63 грн.

В частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 165,96 грн. в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" 61020, м. Харків, пр. Любові Малої, б. 93, код ЄДРПОУ 36457169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 1/Б, код ЄДРПОУ 39307957) 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" 61020, м. Харків, пр. Любові Малої, б. 93, код ЄДРПОУ 36457169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС-Груп Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 1/Б, код ЄДРПОУ 39307957) 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.