Рішення

від 30.01.2017 по справі 497/1489/16-ц

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.01.2017

Справа № 497/1489/16-ц

Провадження № 2/497/42/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 року Болградський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НІКА ОСОБА_3 про стягнення заборгованості орендної плати за земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ НІКА ОСОБА_3 і просить суд поновити строк позовної давності для звернення з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості за орендною платою, стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 13 540 кг зерна пшениці вартістю 50 370 грн., мотивуючи тим , що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ОД № 044483 він являється власником земельної ділянки загальною площею 7,42 га, яка знаходиться на території Баннівської сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5121480700:01:001:0001, яку він успадкував після свого батька ОСОБА_4, якій помер 13 травня 2003 року. Батько за життя уклав договір оренди землі, згідно якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду відповідачу. Після отримання свідоцтва на право на спадщину за законом він позивач звернувся до адміністрації СВК Баннівка для укладення між ним та відповідачем договору оренді вищезазначеної земельної ділянки, але, так як він ще не отримав державного акту на своє ім'я, 17 лютого 2003 року був оформлений новий договір оренди земельної ділянки, якій підписав позивач, хоча у договорі вказане прізвище померлого батька. За час після смерті батька позивача і по 2011 рік СВК Баннівка , правонаступником якого є відповідач, користувалося земельною ділянкою, отримувало дохід з орендованої земельної ділянки. У період з 2003 року по 2010 роки позивач орендну плату не отримав, а у серпні 2011 року звернувся з заявою про видачу йому орендної плати за вказаний період часу, яка була йому підприємством нарахована у розмірі 13 540 кг зерна пшениці. Вартість зерна склала 50 370 грн. Однак без дозволу позивача СВК Баннівка , 27 серпня 2011 року належне йому зерно за товарно-транспортною накладною № 16611, видала ОСОБА_5, якій не мав ніякого права його отримувати. Керівник ТОВ НІКА ОСОБА_3 пояснив позивачу, що підприємство визнає свою заборгованість за орендною платою за землю, однак, йому необхідно рішення суду для проведення виплат. Окрім цього позивач просить стягнути на його користь судові витрати, а саме судовий збір та оплату послуг адвоката.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє за довіреністю в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 не визнала, підтримала письмове заперечення на позов, в якому відповідач просить з задоволені вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, та пояснила, що позивач не являється орендодавцем ТОВ НІКА ОСОБА_3 , договір оренди земельної ділянки з позивачем ні СВК Баннівка , ні ТОВ НІКА ОСОБА_3 не укладали, земельна ділянка їм в оренду не передавалася. Хто обробляв земельну ділянку ОСОБА_1 з 2003 року відповідачу не відомо.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №070686 від 13 травня 2003 року позивач в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 22 березня 2002 року, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,42 га, яка розташована на території Баннівської сільської ради Болградського району Одеської області. 01 листопада 2003 року на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації № 419 від 10.07.2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ОД № 044483.

17 лютого 2003 року між ОСОБА_4 та СВК Баннівка був укладений договір на право оренди земельної ділянки 7,42 га строком на 3 роки для ведення сільського господарського виробництва, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди земельних ділянок 26 лютого 2003 року за № 261-Б у районному відділу земельних ресурсів Болградського району Одеської області (а.с.12-13).

Відповідно до п.п.2.1 договору та додатку до договору орендна плата щорічно складає: озима пшениця - 700 кг, озимий ячмінь - 300 кг, кукурудза - 200 кг, соняшник - 60 кг.

В силу положень ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України після смерті ОСОБА_4 всі права та обов'язки перейшли до позивача ОСОБА_1, але як вбачається з матеріалів справи договір оренди був укладений з ОСОБА_4 17 лютого 2003 року, тобто після його смерті.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 15 Закону України Про оренду землі вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, відмовляючи позивачу у позові, суд виходить з того, що позивачем на надано до суду будь-якого договору, підтверджуючого, що він перебував з відповідачем в договірних відносинах з приводу оренди земельної ділянки, а з наданого договору, укладеного між ОСОБА_4 та СПК "Банівка" від 17.02.2003 року, вбачається, що такий договір був укладений на три роки, без зазначення про його автоматичну пролонгацію, при тому, що ОСОБА_4 помер, ще у 2002 році.

Будь-яких доказів, що позивач отримував орендну платню, або зерно за цим договором, також до суду не надав.

Крім цього, відповідач по справі ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", який являється правоприємником СВК "Баннівка", відповідно до передавального акт від 28.02.2012 року та довідки відділу Держземагенства у Болградському районі Одеської області, станом на 01.01.2015 року у ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" земельних ділянок не рахується.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів відповідними доказами, що належна йому земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача, а наявність лише довідки Баннівської сільської ради від 20.09.2016 року за № 446, що його земельна ділянка з 2003 по 2011 роки перебувала в оренді в СВК "Баннівка" не є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за оренду земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,61,88,207,213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НІКА ОСОБА_3 про стягнення заборгованості орендної плати за земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги, або в порядку ст. 294 ЦПК України. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А. Раца