Ухвала

від 30.05.2017 по справі 497/1489/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3193/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,

за участю секретаря Ярахмедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Ніка ОСОБА_3 (далі- ТОВ Ніка ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості орендної плати за земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за життя його батько ОСОБА_4 уклав договір оренди належної йому земельної ділянки площею 7,42 га, розташованої на території Банківської сільської ради Болградського району Одеської області, з сільськогосподарським виробничим кооперативом Баннівка ( далі - СВК Баннівка ).

22 березня 2002 року ОСОБА_4 помер.

13 травня 2003 року позивач, як спадкоємець останнього, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку та в подальшому - державний акт на право власності на земельну ділянку,

До отримання зазначених правовстановлюючих документів він звернувся до адміністрації СВК Баннівка , з яким 17 лютого 2003 року був оформлений новий договір оренди земельної ділянки, який був підписаний ним, хоча у договорі вказано прізвище померлого батька.

Зазначав, що вказаний договір є дійсним, оскільки сторони визнали його та, після закінчення терміну його дії, він уклав новий договір , який є у орендаря.

У період з 2003 року до 2011 року він орендну плату не отримував.

Після його звернення у серпні 2011 року до СВК Баннівка із заявою про виплату орендної плати за вказаний період, підприємство нарахувала її у розмірі 13 540 кг зерна пшениці вартістю 50 370 грн., яку 27 серпня 2011 року видано іншій особі, яка не мала права її отримувати.

Вважаючи, що СВК Баннівка , правонаступником якого є ТОВ Ніка ОСОБА_3 , порушило умови договорів оренди земельної ділянки, ОСОБА_2 просив суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі у розмірі 13 540 кг зерна пшениці вартістю 50 370 грн. за період з 2003 року до 2011 року.

Представник відповідача позов ОСОБА_2 не визнала за його безпідставністю, посилаючись на те, що договора оренди земельної ділянки СВК Баннівка з позивачем та його батьком не укладалися.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення обґрунтовано порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

ОСОБА_2, який вважав себе потерпілим від порушень, допущених відповідачем, заявлено вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за договорами оренди земельної ділянки укладеними:

- 17 лютого 2003 року ним з СВК Баннівка від імені батька ОСОБА_4, який помер 22 березня 2002 року;

-між ним та СВК Баннівка після закінчення трирічного терміну дії вищевказаного договору від 17 лютого 2003 року, якого у нього немає в наявності, та який він просив суд витребувати у ТОВ Ніка ОСОБА_3 ,

на підставі ст.ст.509,510,526,1216-1218,1268 ЦК України, ст.ст.1,13,15,21 Закону України Про оренду землі , з посиланням на поважність причин пропуску строку позовної давності.

І саме ці вимоги вирішив суд.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався, зокрема, ст.ст.10,60 ЦПК України та виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо укладення договорів оренди землі між ним та СВК Баннівка , що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Враховуючи те, що наявний у справі договір оренди землі, підписаний від імені померлого ОСОБА_4 17 лютого 2003 року, що інших договорів оренди землі за інший період у справі немає, що позивач ОСОБА_2 успадкував майно ОСОБА_4 на підставі ст.529 ЦК України 1963 року, до правовідносин, що регулюють підстави стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди застосовується Цивільний Кодекс України 1963 року (далі-ЦК України 1963 року)

Статтею 125 ЗК України ( у редакції чинною на 17 лютого 2003 року) чітко визначено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, і державної реєстрації цього документа.

Частиною 1 ст. 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Встановлено, що 22 березня 2002 року помер ОСОБА_4 - батько позивача ОСОБА_2.

Як вбачається із матеріалів справи спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_4 не передавалась та він державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку за життя не отримував.

Так, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії Р1 №475257, виданного Баннівською сільскою радою 23 жовтня 2002 року , земельна ділянка площею 7,42 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Баннівської сільської ради Болградського району Одеської області передана померлому ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_4 на момент його смерті у 2002 році не належало право власності на зазначену вище земельну ділянку тому, відповідно до ч.1ст.529 ЦК України 1963 року таке право не могло перейти до спадкоємця.

Згідно з ч.2ст.9 ЦК України 1963 року правоздатнісь громадянина виникає в момент його народження та припиняється з смертю.

17 лютого 2003 року між з СВК Баннівка , правонаступником якого є ТОВ Ніка ОСОБА_3 та від імені померлого ОСОБА_4 був підписаний договір оренди землі, за умовами якого спірна земельна ділянка передавалась в оренду відповідачу строком на три роки.

26 лютого 2003 року цей договір зареєстрований в книзі записів договорів оренди земельних ділянок у районному відділі земельних ресурсів Болградського району Одеської області.

13 травня 2003 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До спадкового майна увійшла зазначена вище земельна ділянка, а 10 листопада 2003 року він отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Докази про те, що з лютого 2006 року між ОСОБА_2 та СВК Баннівка або з його правонаступником укладався (укладались) договір (договора) оренди спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.4,5 Закону України Про оренду землі , чинних на час підписання спірного договору, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки.

Згідно з п.3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому

постановою КМУ №20173 від 25 грудня 1998 року (далі-Порядок), який діяв на момент підписання договору ОСОБА_2 17 лютого 2003 року, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Відповідно до п.п.12,13 Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Як вбачається із змісту листа Болградської районної державної адміністрації Одеської області №03/01-14/876 від 23 травня 2017 року книги записів договорів оренди земельних ділянок зберігаються у відділі Держгеокадастру в Болградському районі.

Згідно відповіді Держгеокадастру в Болградському районі №9-1511-0.12-2891/2-16 від 31 жовтня 2016 року договори оренди землі між ОСОБА_4 та СВК Баннівка не зареєстровано.

Відповідно до ст.48 ЦК України 1963 року недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Враховуючи те, що:

-ОСОБА_4 за життя не став власником спірної земельної ділянки у передбаченому законом порядку;

-позивач ОСОБА_2 станом на 17 лютого 2003 року не був власником спірної земельної ділянки та, крім того, не мав права підписувати договір оренди від імені померлого батька;

-договір оренди землі від 17 лютого 2013 року, наданий суду позивачем, не пройшов державну реєстрацію, як це вимагало діюче на той час законодавство, та не є дійсним відповідно до вимог ст.48 ЦК України 1963 року з наведених вище апеляційним судом підстав, тобто не є юридично укладеним,

суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову за його безпідставністю.

Доводи апелянта в суді апеляційної інстанції про те, що СВК Баннівка та його правонаступник ТОВ Ніка ОСОБА_3 , визнавали свою заборгованість перед ним за договором оренди землі від 17 лютого 2003 року, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції .

При цьому колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодного доводу про те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції та є фактично повним відтворенням змісту позовної заяви.

Крім того, якщо на виконання юридично неукладеного договору передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), проте такі вимоги ОСОБА_2 не заявлялися та судом, згідно до правил ст.303 ЦПК України, не розгядалися.

Керуючись ст.ст. 303, 304,п.1ч.1ст. 307,ст.ст. 308, 313,п.1ч. 1 ст.314,ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5