Постанова

від 31.01.2017 по справі 511/1748/16-а

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/1748/16-а

Номер провадження: 2-а/511/2/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А . В .,

при секретарі - Войнікової Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району, Одеської області про визнання рішення незаконним, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2016 року позивач звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з вказаною адміністративною позовною заявою до відповідача та просить суд визнати рішення сесії Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-УІІ від 24.03.2016 року про відмову надання дозволу ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови Єгорівської сільської ради в АДРЕСА_1 - незаконним; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 7165,61 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 6614,40 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі - 551,21 грн.; винести окрему ухвалу щодо не виконання постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області і направити її Єгорівській сільській раді Роздільнянського району Одеської області; розглянути справу відповідно до вимог ст.122 КАС України - протягом місяця; встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови за цим позовом; витребувати з Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області рішення сесії Єгорівської сільської ради від 24.03.2016 року №42-УІІ.

01.12.2016 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про стягнення судових витрат, де просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на суму 10748,41 грн, які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 8819,20 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі 1929,21 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржуване ним рішення Єгорівської сільської ради від 24.03.2016 року про відмову в наданні йому дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки під належним йому на праві власності будинком по АДРЕСА_1 є незаконним та суперечить вимогам ст.120 ЗК України та 377 ЦК України, оскільки вказаними нормами закону передбачено перехід права користування та власності на землю до нового власника будинку. Своїм рішенням Єгорівська сільська рада позбавляє його права на приватизацію землі під будинком і таким чином порушує його права власника. Незаконними рішеннями Єгорівської сільської ради позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 40000 грн. та просить її стягнути на його користь. Винести окрему ухвалу щодо невиконання Єгорівською сільською радою постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області, встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови за цим позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, справу розглянути у його відсутності, про що надав суду заяву.

Предствник відповідача Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області заперечень на позов не надав, просив розглядати справу у його відсутності, про що надав суду заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши оцінку обґрунтованості заявлених вимог та заперечень відповідача, прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже наведеними нормами Закону прямо передбачений обов'язок органів виконавчої влади вирішувати питання регулювання земельних відносин, організації землеустрою та в тому числі і наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладені обставини оскаржуване позивачем рішення не можна вважати таким, що прийняте відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд зазначає, що Роздільнянським районним судом Одеської області в порядку цивільного та адміністративного судочинства неодноразово розглядались спори позивача ОСОБА_1 з відповідачем Єгорівською сільською радою Роздільнянського району щодо спірної земельної ділянки.

Судовими рішеннями були встановлені наступні обставини, які в подальшому доказуванню не підлягають.

В постанові від 01.03.2016 року Роздільнянського районного суду Одеської області, ухваленої за позовом ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання рішення незаконним, зобовязання вчинити певні дії (а.с.11-14), яка набрала законної сили, встановлено, що з нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності, виданого 06 липня 2012 року на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Роздільнянського РУЮ 06 липня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок №36 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 37,0 кв.м., розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться в розпорядження Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 в Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "БТІ" 11 липня 2012 року. Зазначений будинок раніше належав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Єгорівською сільською радою 21 грудня 1985 року та зареєстрованого в БТІ. У ОСОБА_4 знаходилася в користуванні земельна ділянка розміром 0,50 га , з яких 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, що підтверджувалось довідкою Єгорівської сільської ради та копією погосподарської книги, де за вказаною адресою відкрито особовий рахунок на власника будинку ОСОБА_4

Зі змісту свідоцтва від 06.07.2012 р. про право власності на житловий будинок №36 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що розмір земельної ділянки та її кадастровий номер в ньому не визначені, але земельна ділянка знаходиться у віданні та розпорядженні Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Рішенням Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, так як земельна ділянка знаходиться в користуванні попереднього власника будинку і його право користування не припинено.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.03.2014 р., за адміністративним позовом ОСОБА_1 визнана бездіяльність голови Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Караман Г.П. протиправною. Окрім того, постановами Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.10.2014 р., від 06.10.2015 р., від 01.03.2016 р. за адміністративним позовом ОСОБА_1 рішення Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року, № 415-VІ від 03.08.2015р., №15-V11 від 19.11.2015 р. визнано незаконними та зобов'язано Єгорівську сільську раду повторно в межах строків, передбачених законом, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність.

Вказані постанови суду набрали законної сили та є обов'язковими для виконання.

Окремою ухвалою Роздільнянського районного суду від 06.10.2015 р. голова Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області був повідомлений для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

14.12.2015 року ухвалою Роздільнянського районного сду Одеської області у справі №511/2578/15-а у задоволенні заяви позивача та його представника ОСОБА_2 про встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу на керівника суб єкта владних овноажень- відмовлено. Суд вважав звіт Єгорівської сільської ради від 20.11.2015 року про виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.10.2015 року по адміністративним позовом ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради про визнання рішення незаконним та зобов язння вчинити певні дії - поданим в строк та долучив до матеріалів справи.

Постановою суду від 01.03.2016 року за позовом ОСОБА_1 до відповідача (справа №511/187/16-а) визнано незаконним рішення відповідача №15-УІІ від 19.11.2015 року про відмову надання дозволу ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови Єгорівської сільської ради в АДРЕСА_1 та зобовязано субєкта владних повноважень вчинити певні дії. Судом постановлено окрему ухвалу від 01.03.2016 року, де повідомлено голову Єгорівської сільської ради про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, в саме: на необхідність суворого дотримання вимог Конституції та Законів України, неухильного виконання рішень суду.

Рішенням Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-V11 від 24 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки межах норм безоплатної приватизації у власність згальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової громадської забудови Єгорівської сільської ради в АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду. Відповідач не мотивував відмову надання такого дозволу та безпідставно посилається на наявність прав на вказану земельну ділянку колишнього власника будинку ОСОБА_4, але дані обставини були предметом розгляду по цивільній справі №22-ц/785/4817/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Єгорівської сільської ради про усунення перешкод в користуванні власністю і були встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, а також по цивільній справі №22-ц/785/4859/14 за позовом ОСОБА_1 до Єгорівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права користування і приватизації земельної ділянки рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2014 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2014 року.

Згідно цих рішень ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, наявні в нього документи не свідчать про набуття ним права власності на землю, оскільки Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку не оформлений належним чином, та право ОСОБА_4 не зареєстровано в установленому законом порядку. Наявність кадастрового номеру у земельної ділянки не свідчить про набуття ОСОБА_4 права власності на землю. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2015р. відсутні відомості про документ, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. Рішення Єгорівської сільської ради від 11.01.2007р. не є правовстановлюючим документом на землю.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 має правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,25 га та 0,05 га за адресою АДРЕСА_2, але чому саме ця обставина перешкоджає ОСОБА_1 у наданні дозволу на приватитзацію земельної ділянки за адресою: вул.Теніста,36 с.Єгорівка. суб'єкт владних повноважень не зазначає у оскаржуваному рішенні.

Чинною редакцією ст.120 ЗК України, передбачено, що з 01 січня 2010 року у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності , користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) ( стаття 377 ЦК України та 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю").

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруди стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Такий висновок, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-253ц16.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

За змістом ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки. яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх осблуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування..

Згідно 1 ст. 126 Земельного кодексу України зазначено, що єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є державний акт. Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 фактично набув право користування земельною ділянкою під придбаним ним будинком по АДРЕСА_1 в розмірах та на умовах, які були встановлені для попереднього землекористувача в силу ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, і правомірно і в порядку встановленому законом 18 листопада 2013 року звернувся в Єгорівську сільську раду з заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Дійсно відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними, в порядку визначеному законом.

Однак вимоги ч.5 ст.116 ЗК України стосовно вилучення землі у попереднього власника або користувача стосуються земельних ділянок, на яких відсутнє будь-яке нерухоме майно.

При наявності на земельній ділянці нерухомого майна, на яке є правовстановлюючі документи, діють норми ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, тобто діє інший порядок переходу права користування землею і винесення будь-яких рішень щодо припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомого майна законом не передбачено.

Суд, вважає, що Єгорівська сільська рада, рішенням №42-V11 від 24 березня 2016 року про відмову в наданні позивачу ОСОБА_1 права на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), порушила його права власника, які підлягають судовому захисту шляхом скасування незаконного рішення сесії, яке суперечить вимогам ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України.

За таких обставин, враховуючи те, що оспорюване позивачем рішення Єгорівської сільської ради хоча й прийняте в межах наданих йому повноважень, але в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто без дотримання вимог щодо законності, обґрунтованості, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту з скасуванням відповідного рішення ради.

Рішенням Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-V11 від 24.03.2016 р. про відмову надання дозволу позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач взагалі не мотивував відмову позивачу в надані дозволу.

У зв язку з відсутністю підстав для мотивованої відмови надання дозволу ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення змельної ділянки передбачених п.7 ст.118 Земельного кодексу України, винесене рішення сільської ради №42-УІІ від 24.03.2016 року є незаконним.

В позові зазначено, що незаконними рішеннями Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року, № 415-VІ від 03.08.2015р., №15-V11 від 19.11.2015 р, №42-УІІ 24.03.2016 року завдала позивачу моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов язаних довготривалим порушенням права позивача щодо приватизації земельної ділянки, неодноразовим прийняттям відповідачем незаконних рішень попри прийнятих Роздільнянським районним судом Одеської області постанов іменемУкраїни щодо їх незаконності; та пов язаних із зверненням до виконавчої служби щодо виконання рішень суду в той час коли відповідач їх не виконував. Позивач оцінив завдану йому відповідачем моральну шкоду у сумі 40 000 грн.

Підставами відшкодування шкоди є: 1) настання шкоди; 2) протиправність поведінки заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між поведінкою і шкодою; 4) вина.

Моральна (немайнова) шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяниз особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об'єктом правопорушення є немайнове право: здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо.

При вирішенні адміністративного позову суд оцінює правомірність владного акту, тобто протиправність поведінки відповідача при прийнятті такого акту. Згідно ст.72 КАС тягар доказування правомірності своїх дій несе відповідач (суб'єкт владних повноважень). Його дії в силу закону вважаються протиправними, якщо він не доведе зворотнього. Застосовується презумпція протиправності адмінстративних актів, якщо особа вважає, що вони порушують її права та інтереси. Порушення прав особи не може не спричиняти незручності, тобто існує причинний зв'язок між поведінкою і шкодою. Вина суб'єкта владних повноважень не має значення для відшкодування шкоди, оскільки така відповідальність настає без вини.

Позивач повинен довести негативні наслідки у вигляді шкоди, її розмір. а також причинний зв'язок. До позову не долучено жодного доказу погіршення стану здоров'я позивача саме оскаржуваним рішенням відповідача, не надано доказів глибини фізичних та душевних страждань, інших обставин, які мають істотне значення та відповідно до ст.23 ЦК впливають на розмір грошового відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди , суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльнітю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями и бездільністю, відшкодовується особою, яка звдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих оргнів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органі влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. ( п.75 рішення Європейського суду з прав людини справі Афанасьєв проти України від 5.04.2005 року (заява N38722/02).

Позивач вказав у позові на те, що моральна шкода заподіяна йому рішеннями відповідача за тривалий проміжок часу - з 23.04.2014 року по 24.03.2016 року (всього таких рішень чотири), тобто така шкода не заподіяна йому лише оскаржуваним рішенням. Тому суд вважає, що вказана вимога про відшкодування моральної шкоди не доведена позивачем і не підлягає задоволенню.

Суд вважає, що адміністративна позовна заява підлягає здоволенню частково.

Згідно ч.3 ст.94 КАС, якщо адмінстративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Суд стягнує з Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на користь ОСОБА_1 документально підтвержені судові витрати, а саме по сплаті судового збору у розмірі - 551,20 грн. за подачу позову та 1378 грн. за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду.

У вимозі позивача про стягнути з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу у сумі 8819.20 грн. суд відмовляє, у зв'язку з ненаданням позивачем квитанцій (платіжних документів), що підтверджують оплату допомоги адвоката.

На підставі ст.ст. 116,118,120, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.377, ст.ст. 1167, 1173 ЦК України, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди , керуючись ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 87,90, 122, 158-163, 167, 186 КАС України суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району, Одеської області про визнання рішення незаконним, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати рішення сесії Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-УІІ від 24.03.2016 року про відмову надання дозволу ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови Єгорівської сільської ради в АДРЕСА_1 - незаконним.

В задовленні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (код 04380363) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат - витрати по оплаті судового збору у розмірі 551,20 грн + 1378,00 грн. = 1929,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. В. Ільяшук