Ухвала

від 07.06.2017 по справі 511/1748/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 511/1748/16-а

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Ільяшук А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання рішення незаконним, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-УІІ від 24.03.2016 року про відмову надання дозволу ОСОБА_2 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови ОСОБА_1 сільської ради в с. Єгорівка, вул. Теніста № 36 - незаконним; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 7165,61 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 6614,40 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі - 551,21 грн.; винести окрему ухвалу щодо не виконання постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області і направити її ОСОБА_1 сільській раді Роздільнянського району Одеської області; розглянути справу відповідно до вимог ст.122 КАС України - протягом місяця; встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови за цим позовом; витребувати з ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради від 24.03.2016 року №42-УІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване рішення ОСОБА_1 сільської ради від 24.03.2016 року про відмову в наданні йому дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки під належним йому на праві власності будинком по вул. Теніста № 36, с. Єгорівка є незаконним та суперечить вимогам статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, оскільки вказаними нормами закону передбачено перехід права користування та власності на землю до нового власника будинку. Своїм рішенням ОСОБА_1 сільська рада позбавляє його права на приватизацію землі під будинком і таким чином порушує його права власника. Незаконними рішеннями ОСОБА_1 сільської ради позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 40000 грн. та просить її стягнути на його користь. Винести окрему ухвалу щодо невиконання ОСОБА_1 сільською радою постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області, встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови за цим позовом.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року визнано рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-УІІ від 24.03.2016 року про відмову надання дозволу ОСОБА_2 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови ОСОБА_1 сільської ради в с. Єгорівка, вул. Теніста № 36 Роздільнянського району Одеської області - незаконним.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області (код 04380363) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат - витрати по оплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. + 1378,00 грн. = 1929,20 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 сільська рада Роздільнянського району Одеської області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Роздільнянським районним судом Одеської області в порядку цивільного та адміністративного судочинства неодноразово розглядались спори позивача ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_1 сільською радою Роздільнянського району щодо спірної земельної ділянки.

Судовими рішеннями були встановлені наступні обставини.

В постанові від 01.03.2016 року Роздільнянського районного суду Одеської області, ухваленої за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили, встановлено, що з нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності, виданого 06 липня 2012 року на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Роздільнянського РУЮ 06 липня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 належить право власності на житловий будинок №36 з господарськими будівлями і спорудами по вул. Теністій в с. Єгорівка загальною площею 37,0 кв.м., розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться в розпорядження ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 в Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "БТІ" 11 липня 2012 року. Зазначений будинок раніше належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_1 сільською радою 21 грудня 1985 року та зареєстрованого в БТІ. У ОСОБА_3 знаходилася в користуванні земельна ділянка розміром 0,50 га , з яких 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Теністій в с. Єгорівка, що підтверджувалось довідкою ОСОБА_1 сільської ради та копією погосподарської книги, де за вказаною адресою відкрито особовий рахунок на власника будинку ОСОБА_3

Зі змісту свідоцтва від 06.07.2012 р. про право власності на житловий будинок №36 з господарськими будівлями і спорудами по вул. Теністій в с. Єгорівка, виданого на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що розмір земельної ділянки та її кадастровий номер в ньому не визначені, але земельна ділянка знаходиться у віданні та розпорядженні ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Єгорівка, вул. Теніста, 36, так як земельна ділянка знаходиться в користуванні попереднього власника будинку і його право користування не припинено.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.03.2014 р., за адміністративним позовом ОСОБА_2 визнана бездіяльність голови ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_4 протиправною. Окрім того, постановами Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.10.2014 р., від 06.10.2015 р., від 01.03.2016 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 рішення ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року, № 415-VІ від 03.08.2015р., №15-V11 від 19.11.2015 р. визнано незаконними та зобов'язано ОСОБА_1 сільську раду повторно в межах строків, передбачених законом, розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вказані постанови суду набрали законної сили та є обов'язковими для виконання.

Окремою ухвалою Роздільнянського районного суду від 06.10.2015 р. голова ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області був повідомлений для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

14.12.2015 року ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області у справі №511/2578/15-а у задоволенні заяви позивача та його представника ОСОБА_5 про встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - відмовлено. Суд вважав звіт ОСОБА_1 сільської ради від 20.11.2015 року про виконання постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.10.2015 року по адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - поданим в строк та долучив до матеріалів справи.

Постановою суду від 01.03.2016 року за позовом ОСОБА_2 до відповідача (справа №511/187/16-а) визнано незаконним рішення відповідача №15-УІІ від 19.11.2015 року про відмову надання дозволу ОСОБА_2 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової і громадської забудови ОСОБА_1 сільської ради в с. Єгорівка, вул. Теніста, 36 та зобов'язано суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Судом постановлено окрему ухвалу від 01.03.2016 року, де повідомлено голову ОСОБА_1 сільської ради про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, в саме: на необхідність суворого дотримання вимог Конституції та Законів України, неухильного виконання рішень суду.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-V11 від 24 березня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки межах норм безоплатної приватизації у власність загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової громадської забудови ОСОБА_1 сільської ради в вул. Теністій в с. Єгорівка та ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до суду. Відповідач не мотивував відмову надання такого дозволу та безпідставно посилається на наявність прав на вказану земельну ділянку колишнього власника будинку ОСОБА_3, але дані обставини були предметом розгляду по цивільній справі №22-ц/785/4817/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 сільської ради про усунення перешкод в користуванні власністю і були встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, а також по цивільній справі №22-ц/785/4859/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 сільської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права користування і приватизації земельної ділянки рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2014 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2014 року.

Згідно цих рішень ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки за адресою с. Єгорівка, вул. Теніста, 36, наявні в нього документи не свідчать про набуття ним права власності на землю, оскільки Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку не оформлений належним чином, та право ОСОБА_3 не зареєстровано в установленому законом порядку. Наявність кадастрового номеру у земельної ділянки не свідчить про набуття ОСОБА_3 права власності на землю. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2015р. відсутні відомості про документ, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку. Рішення ОСОБА_1 сільської ради від 11.01.2007р. не є правовстановлюючим документом на землю.

Також встановлено, що ОСОБА_3 має правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,25 га та 0,05 га за адресою с. Єгорівка, вул. Теніста, 35.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване позивачем рішення ОСОБА_1 сільської ради прийняте в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

На підставі пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином наведеними нормами прямо передбачений обов'язок органів виконавчої влади вирішувати питання регулювання земельних відносин, організації землеустрою та в тому числі і наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 120 ЗК України передбачено, що з 01 січня 2010 року у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності , користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) ( стаття 377 ЦК України та 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю").

Отже стаття 120 ЗК України має однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Вказані норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруди стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Такий висновок, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-253ц16.

Водночас при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Згідно статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки. яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України зазначено, що єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є державний акт. Суд вважає, що позивач ОСОБА_2 фактично набув право користування земельною ділянкою під придбаним ним будинком в с. Єгорівка, вул. Теніста, 36 в розмірах та на умовах, які були встановлені для попереднього землекористувача в силу ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, і правомірно і в порядку встановленому законом 18 листопада 2013 року звернувся в ОСОБА_1 сільську раду з заявою про приватизацію земельної ділянки в с. Єгорівка, вул. Теніста, 36 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними, в порядку визначеному законом.

Проте вимоги частини 5 статті 116 ЗК України стосовно вилучення землі у попереднього власника або користувача стосуються земельних ділянок, на яких відсутнє будь-яке нерухоме майно.

При наявності на земельній ділянці нерухомого майна, на яке є правовстановлюючі документи, діють норми статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, тобто діє інший порядок переходу права користування землею і винесення будь-яких рішень щодо припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомого майна законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 сільська рада, рішенням №42-V11 від 24 березня 2016 року про відмову в наданні позивачу ОСОБА_2 права на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), порушила його права власника, які підлягають судовому захисту шляхом скасування незаконного рішення сесії, яке суперечить вимогам ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України.

Таким чином з огляду на те, що оспорюване позивачем рішення ОСОБА_1 сільської ради хоча й прийняте в межах наданих йому повноважень, але в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто без дотримання вимог щодо законності, обґрунтованості, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту з скасуванням відповідного рішення ради.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №42-V11 від 24.03.2016 р. про відмову надання дозволу позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач взагалі не мотивував відмову позивачу в надані дозволу.

У зв'язку з відсутністю підстав для мотивованої відмови надання дозволу ОСОБА_2 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачених п.7 ст.118 Земельного кодексу України, винесене рішення сільської ради №42-УІІ від 24.03.2016 року є незаконним.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень, стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 7165,61 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 6614,40 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі - 551,21 грн.; винесення окремих ухвал щодо не виконання постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області і направлення її ОСОБА_1 сільській раді Роздільнянського району Одеської області, встановлення судового контролю за виконанням прийнятої постанови за цим позовом, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до п. 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що 17.05.2017 року до суду надано заперечення представника ОСОБА_2, в якому він просить змінити постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року в частині відмови у стягненні з відповідача моральної шкоди, судових витрат та винесенні окремої ухвали щодо не виконання постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області з направленням її ОСОБА_1 сільській раді Роздільнянського району Одеської області, та встановленні судового контролю за виконанням прийнятої постанови за цим позовом; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 8819,20 грн.; винести окрему ухвалу щодо не виконання постанов та окремих ухвал Роздільнянського районного суду Одеської області і направити її ОСОБА_1 сільській раді Роздільнянського району Одеської області; встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови за цим позовом.

Згідно статті 191 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.

2. Заперечення на апеляційну скаргу містить:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) номер адміністративної справи в адміністративному суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції;

4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;

5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу;

6) перелік матеріалів, які додаються.

3. У запереченні на апеляційну скаргу зазначається, чи особа бажає взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

4. Заперечення на апеляційну скаргу підписується особою, що його подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої інстанції.

Отже фактично вищезазначене заперечення містить вимоги про перегляд оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що є неприпустимим.

Процесуальне законодавство закріплює чіткий механізм перегляду рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку через подачу апеляційної скарги.

Зазначений механізм передбачає певний порядок, строки апеляційного оскарження, сплату судового збору та інші вимоги встановлені КАС України.

При іншому підході, надаючи можливість оскаржувати рішення суду першої інстанції шляхом подачі заперечень, апеляційний суд нівелював би встановлену законом процедуру для забезпечення належного здійснення правосуддя, яка має на меті дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради Роздільнянського району Одеської області залишити без задоволення, а постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року у справі № 511/1748/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Г.В. Семенюк

Суддя: В.Л. Романішин