Рішення

від 30.01.2017 по справі 666/959/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №666/959/16-ц

Пров. №2/766/2084/17

30 січня 2017 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар Ханіков І.І., з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автомоторсгруп про визнання договору недійсним, стягнення сум,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір майнового лізингу №505141, укладений 21.01.2016 р. між ним та ТОВ "Автомоторсгруп", стягнути з ТОВ "Автомоторсгруп" на його користь грошові кошти в сумі 47 тис. грн., та 3 тис. грн. в рахунок відшкодування судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що 21.01.2016 р. між ним та ТОВ "Автомоторсгруп" укладено договір майнового лізингу №505141, відповідно до п. 2.1, 3.1, 3.2 якого товариство зобов'язалось передати йому легковий автомобіль RenaultDuster 1,5D MT Privilege вартістю 235 тис. грн. в користування після сплати платежів, зазначених в додатку 2 до договору лізингу. На виконання умов договору ним 21.06.2016 р. сплачено вартість фінансування в розмірі 47 тис. грн. Детально ознайомившись зі змістом договору, виявив, що договір має ознаки договору фінансового лізингу, та на нього поширюються положення Закону України "Про захист прав споживачів". Вказав, що при укладенні договору лізингу, знаючи про відсутність у товариства права на надання послуг з фінансового лізингу, останнє навмисно не повідомив його про це, тобто ввело в оману щодо свого статусу, своїх прав та обов'язків як сторони договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала. Додатково вказала, що укладений договір є нікчемним, оскільки повинний був бути нотаріально посвідченим, а тому просила визнати його недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі.

В зв'язку з цим суд на підставі ст. ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України постановляє заочне рішення.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2016 р. між ОСОБА_2 та ТОВ "Автомоторсгруп" укладено договір майнового лізингу №505141. Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування легковий автомобіль RenaultDuster 1,5D MT Privilege, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (арк. справи 10).

Згідно п. 2.3 вищевказаного договору, замовлення предмета лізингу відбувається з моменту підписання Лізингоодержувачем Специфікації (додаток №4 до договору) та сплати ним на рахунок Лізингодавця авансового платежу.

У відповідності до п. 7.1 договору, зазначений договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання договору.

Додатком №2 до договору лізингу №505141 від 21.01.2016 р. встановлена вартість предмету лізингу в розмірі 235 тис. грн., відсоток платежів 50%, сума виплат 117500,00 грн., місячний платіж 9791,67 грн., вартість фінансування (20%) 47 тис. грн., комісія за передачу (3%) 7050,60 грн. (арк. справи 16).

Додатком №3 до договору лізингу встановлений графік сплати другого лізингового платежу (арк. справи 17).

ОСОБА_2 на виконання умов договору №505141 від 21.01.2016 р. було сплачено 47 тис. грн., що підтверджується квитанцією №6 від 21.01.2016 р. (арк. справи 19).

Відповідно до пошуку у системі Комплексна інформаційна система Держфінпослуг за ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ підприємства ТОВ "Автомоторсгруп" 14089073, щодо надання фінансовою компанією послуг фінансового ринку, даних не знайдено (арк. справи 20).

Згідно листа №1910/16-12 від 14.03.2016 р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, інформація про ТОВ "Автомоторсгруп" (код за ЄДРПОУ 14089073) до Державного реєстру фінансових установ, що веде Нацкомфнпослуг, не вносилась. Товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії та/або інші дозволи на надання фінансових послуг у Нацкомфінпослуг не отримувало. Крім того, товариство до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не вносилось. Довідка про взяття на облік юридичної особи з правом надання послуги з фінансового лізингу Товариству Нацкомфінпослуг не видавалось (арк. справи 40).

Відповідно до п.7 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Однією з підстав визнання договору недійсним, на яку посилався позивач є те, що відповідач не має відповідної ліцензії на право надання фінансових послуг.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Правові основи ліцензування діяльності з надання фінансових послуг регулюється Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ".

У Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (ч.1 ст. 1пункти 7 і 8 ) зазначається - учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Відповідно до вимог вищезазначеного Закону та Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292 (далі - Положення), Держфінпослуг було утворено Державний реєстр фінансових установ.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучення від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 р. № 3462 Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг (введено в дію з 09 січня 2012 р.) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

Станом на 21.01.2016 року, моменту кладення договору, ТОВ Автомоторсгруп до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не вносилась. Товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало.

Відповідно до статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України Про фінансовий лізинг (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг ).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно зі статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Згідно ст. 2 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Відповідно до п.5 ч.1ст. 4 вказаного закону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.5 ч.1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. (ч.1 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Фінансовою установою є - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Частиною 1, 2 ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Господарською діяльністю в розумінні вказаного закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Органом, що здійснює видачу ліцензій для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. (п.4 ч.1 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. (ч. 2ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

З огляду на положення зазначених вимог чинного законодавства України суд вважає, що послуги з фінансового лізингу ТОВ Автомоторсгруп мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій.

В судовому засіданні було встановлено, що станом на 21.01.2016 року інформація про ТОВ "Автомоторсгруп" до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не виносилась. Товариству статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Отже, станом на дату укладання між ОСОБА_2 та ТОВ "Автомоторсгруп" договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу робило неможливим виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ Автомоторсгруп .

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1ст. 227 ЦК України).

Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина 1 ст. 229 ЦК України встановлює, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Пунктом 20 цієї ж постанови передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, в даному випадку має місце умисне замовчування представником ТОВ Автомоторсгруп" відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим ввело позивача в оману щодо прав ТОВ Автомоторсгруп на укладання договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ Автомоторсгруп .

Крім того, предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що предмет лізингу легковий автомобіль RenaultDuster 1,5D MT Privilege є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема: рік випуску, колір, номер кузова, шасі, та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Тобто, з правового змісту вказаної вище норми випливає висновок про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності, 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного суду України від 16.12.2015 року у справа №6-2766 цс15.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України за результатами розгляду справи 6-648цс16 в Постанові від 18 січня 2017 року, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, з огляду на викладене укладений між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ Автомоторсгруп договір № 505141 майнового лізингу від 25.01.2016 року через відсутність його нотаріального посвідчення є нікчемним.

Наслідком недійсності нікчемного правочину за ч.5, другим реченням ч.1 ст. 216 ЦК України є обов'язок повернення кожної із сторін в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, судом застосовуються наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді обов'язку повернення відповідачем ТОВ Автомоторсгруп позивачеві ОСОБА_3 суму сплаченої ним вартості фінансування в розмірі 47 тис.грн, при цьому саме стягнення цієї суми з відповідача є адекватним способом захисту позивача.

При цьому на підставі нікчемного правочину позивач ОСОБА_3 від ТОВ Автомоторсгруп нічого не отримав, оскільки транспортний засіб йому не передавався. Доказів, що спростовують твердження позивача щодо передачі йому відповідно та у строк, передбачений п.5.1 договору відповідачем суду не наданий. Крім того, транспортний засіб відповідно до договору передається після внесення авансового платежу, який визначений відповідно до додатку № 3 до договору в розмірі 117500,00 грн., який позивачем не сплачувався .

Суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу.

Судові витрати, згідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.79 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу, які за нормою ст. 84 ЦПК України несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги.

Згідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79,статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем на підтвердження понесених витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, надано суду договір про надання юридичних послуг від 16.02.2016 р. № 1602/16-ц (арк. справи 21-22), квитанція про оплату 3 тис. грн. від 16.02.2016 року (арк. справи 23), перелік послуг від 16.02.2016 р. (арк. справи 22 зворотній бік), акт №1 прийому-передачі наданих послуг від 18.04.2016 р. (арк. справи 41); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зареєстровано єдиний вид економічної діяльності за кодом 69.10 діяльність у сфері права (арк. справи 24), копію диплома магістра НОМЕР_1, відповідно якого ОСОБА_1 у 2012 році отримала повну юридичну освіту за спеціальністю Правознавство та здобула кваліфікацію магістра права (арк. справи 25).

Відповідно до акту №1 ФОП ОСОБА_1 надані послуги: консультація - 16.02.2016 р., затрачений час 40 хвилин, підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та практики - 18.02.2016 р., затрачений час 2 години, складання позовної заяви - 22.02.2016 р., затрачений час 3 години 30 хвилин, складання та подання запиту до Нацкомфінпослуг щодо ліцензії ТОВ "Автомоторсгруп" - 04.03.2016 р., затрачений час 30 хвилин, представництво інтересів замовника у судовому засіданні по справі №666/959/16-ц - 16.03.2016 р., затрачений час 30 хвилин. Загалом правова допомога поза судовим засіданням в ході провадження цивільної справи становить 7 годин 10 хвилин. Враховуючи граничному розміру компенсації таких витрат, встановленому Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , виходячи, що граничний розмір не може перевищувати в даному випадку 551,20 грн. за годину, зазначені послуги оцінені у 3000 грн.

Суд погоджується з таким розрахунком, оскільки він відповідає вимогам закону, підтверджений документально.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що судові витрати в розмірі 3000,00 грн., понесені позивачем, сплачених в рамках договору про надання юридичних послуг від 16.02.2016 р. №1602/16-ц підлягають відшкодуванню відповідачем.

Також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню сума сплаченого та документально підтвердженого судового збору на суму 1102,41 грн.

Таким чином, з врахуванням вимог ст. 79, 80, 82, 84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають присудженню в повному обсязі понесені ним судові витрати в загальній сумі 4102,41 грн. (судовий збір + правова допомога).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57, 60, 79, 80, 82, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автомоторсгруп про визнання договору недійсним, стягнення сум задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір майнового лізингу № 505141, укладений 21 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Автомоторсгруп та ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автомоторсгруп (код ЄДРПОУ 14089073, юридична адреса: вулиця Івана Мазепи, 3 місто Київ, 01010 р/р 260000557728500, в ПАТ УкрСиббанк", МФО 351005) на користь ОСОБА_2 платіж сплачений за договором фінансового лізингу № 505141, укладений 21 січня 2016 року в розмірі -47000,00 грн. (сорок сім тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автомоторсгруп (код ЄДРПОУ 14089073, юридична адреса: вулиця Івана Мазепи, 3 місто Київ, 01010 р/р 260000557728500, в ПАТ УкрСиббанк", МФО 351005) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат 4102,41 грн. (чотири тисячі сто дві грн. сорок одна коп.).

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяО. В. Ус