Ухвала

від 01.02.2017 по справі 826/28166/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 826/28166/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю НБК-Проект до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю НБК-Проект (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2015 р. № 0006002202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю НБК-Проект (далі - ТОВ НБК-Проект ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

24.06.2014 р. та 25.06.2014 р. між позивачем і ТОВ СІМП В укладено договори про виконання субпідрядних робіт № СВ-06/14-6-ОВК та № СВ-06/14-7-ОВК, предметом яких є монтаж внутрішніх інженерних мереж опалення, водопостачання і каналізації на відповідних об'єктах.

Товарність операцій за вказаними договорами підтверджується договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями про вартість ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати протягом березня та квітня 2015 року, банківськими виписками, податковими накладними.

31.07.2014 р. між ТОВ НБК-Проект і ТОВ НВК Клімат було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 31-07/14-С-ОВ, предметом якого є монтажні роботи з влаштування систем загально-обмінної вентиляції, секції 1-7.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується протоколом узгодження договірної ціни, договірною ціною, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт протягом, банківськими виписками, податковими накладеними.

Укладення позивачем вищезазначених договорів з ТОВ СІМП В і ТОВ НВК Клімат обумовлено необхідністю виконання позивачем як генпідрядником зобов'язань перед ПП Метал-Сервіс на об'єкті Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва .

У період з 31.08.2015 р. по 04.09.2015 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НБК-Проект з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК Профіт , ТОВ НВК Клімат за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р., з ТОВ Перший Дім за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р., з ТОВ СІМП В за період з 01.03.2015 р. по 30.04.2015 р., з ТОВ ОДЕК Україна за період з 01.04.2012 р. по 31.04.2015 р., за результатами якої складено акт від 11.09.2015 р. № 820/26-54-22-02/34345631.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ НВК Клімат та ТОВ СІМП В на загальну суму 516 237,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ НВК Клімат і ТОВ СІМП В не мають реального характеру.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем, зокрема було винесено податкове повідомлення-рішення 29.09.2015 р. № 0006002202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 774 356,00 грн., у тому числі за основним платежем - 516 237,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 258 119,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним ТОВ НБК-Проект звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ НВК Клімат та ТОВ СІМП В , є реальними та повністю підтверджуються належною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, товарність господарських операцій позивача з ТОВ СІМП В і ТОВ НВК Клімат на підставі договорів від 24.06.2014 р., 25.06.2014 р., 31.07.2014 р. №№ СВ-06/14-6-ОВК, СВ-06/14-7-ОВК, 31-07/14-С-ОВ підтверджується відповідними первинними документами, а саме: договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями про вартість ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, графіками виконання робіт, банківськими виписками, податковими накладними, які складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV.

При цьому, колегія суддів зазначає, що предмет договорів, укладених між позивачем і вказаними контрагентами, відповідає основному виду його діяльності за КВЕД (будівництво житлових і нежитлових будівель), а також з матеріалів справи вбачається факт використання результатів зазначених робіт у господарській діяльності ТОВ НБК-Проект при виконанні його зобов'язань перед ПП Метал-Сервіс як генпідрядника на об'єкті Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва , що підтверджується сертифікатами про відповідність закінченого будівництвом об'єкта серії ІУ №165150200221, ІУ №165152581543, виданими Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ СІМП В і ТОВ НВК Клімат за вищевказаними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, зазначені контрагенти на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності таких операцій і безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу щодо їх безтоварності.

При цьому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доводи апелянта про те, що основним контрагентом контрагента позивача - ТОВ Сімп В було ТОВ Промтехбуд , а його контрагентами - ТОВ Аквадель , ТОВ Ферро Плюс , актами перевірки яких встановлена відсутність таких товариств за їх місцезнаходженням, у зв'язку з чим апелянт припускає можливість порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Доводи апелянта щодо неможливості з'ясувати пропускний режим на будівельні майданчики та наявність підтвердження фактів інструктажу працівників ТОВ НВК Клімат , а також щодо відсутності у даного контрагента достатньої кількості працівників для виконання об'єму робіт за договором з позивачем, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки доводи щодо пропускного режиму самі по собі не впливають на правильність формування позивачем показників його податкової звітності, а посилання на об'єм робіт є лише суб'єктивними судженнями податкового органу, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до вимог ст. 70 КАС України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суб'єкт господарювання, зокрема й контрагент позивача, має право залучати для виконання взятих на себе зобов'язань інших осіб і вирішення такого питання належить до його власного господарського відання.

Твердження апелянта про те, що акти наданих послуг по правовідносинам позивача з ТОВ НВК Клімат не містять дати їх складання і в них лише вказано, що вони складені за січень 2015 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в первинних документах, які наявні в матеріалах справи, містяться всі основні реквізити, які надають змогу ідентифікувати такі документи, визначити обсяг, вартість та специфіку робіт (товарів, послуг) щодо яких вони складені, встановити, ким і коли вони підписані.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.09.2015 р. № 0006002202 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 01 лютого 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.