Постанова

від 01.02.2017 по справі 809/3102/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2017 р. м. Київ К/800/14224/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства Перламутр

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 р.

у справі № 809/3102/15 (876/9818/15)

за позовом Приватного підприємства Перламутр

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Приватне підприємство Перламурт (далі - позивач, ПП Перламутр ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Івано-Франківську) про визнання протиправними дій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно визнано подану ПП Перламутр декларацію за І квартал 2015 року такою, що не відповідає звітному періоду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 р., в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП Перламутр було подано податковому органу декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, нараховано податок в сумі 154 541 грн. та самостійно визначено на підставі вимог ст.57 Податкового кодексу України щомісячний авансовий внесок в сумі 12 878 грн. по термінах сплати з березня 2015 р. по травень 2016 р. включно.

Разом з цим засобами електронного зв'язку позивачем подано декларацію від 12.05.2015 р. № 9092905057 з податку на прибуток за І квартал 2015 року, у якій задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 35 508 грн. з метою припинення сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Листом від 18.05.2015 р. ДПІ в м. Івано-Франківську повідомлено позивача про присвоєння поданій декларації статусу не визнано як податкову звітність , так як ПП Перламутр подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року, що не відповідає базовому звітному періоду.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, погодився з висновками ДПІ в м. Івано-Франківську, що подана позивачем декларація з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року є такою, що не відповідає базовому звітному періоду, оскільки право платника податку, який сплачує авансовий внесок з податку на прибуток, подавати податкову декларацію за перший квартал у разі неотримання ним прибутку або отримання збитку, було передбачено з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 року.

Однак, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №71 -VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , опублікований в газеті Голос України (31.12.2014 р. №254), положення якого набрали чинності з 01.01.2015 р., яким вищевказане право платника податку не передбачено.

Згідно з п.22 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу Кодексу, викладена в Законі України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих України щодо податкової реформи .

Тобто, набрання чинності пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в 2016 році стосується лише граничного терміну подання декларації де податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

З огляд у на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в порушення вищенаведених статей Податкового кодексу України платником подано декларацію, що не відповідає базовому звітному періоду, а тому відповідачем правомірно не визнано її як податкову звітність.

При цьому, судами попередніх інстанцій відхилено доводи позивача про необхідність застосування податковим органом у спірних правовідносинах норми п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, з тих підстав, що виходячи з основ теорії права, за загальним правилом нормативні акти в часі мають пряму дію, тобто до конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт. З огляду на те, що декларацію з податку на прибуток за І квартал 2015 року було подано підприємством 12.05.2015 року, то при її поданні слід було керуватись вимогами Податкового кодексу України, чинними в даний період часу, тобто з урахуванням змін, внесених Законом України за №71 -VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи .

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується з огляду на таке.

28 грудня 2014 року було прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII .

Пунктом 12 названого Закону пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України викладено у новій редакції:

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації.

Пунктом 37 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71- VIII у підрозділі 4 розділу ХХ пункт 9 також викладеного у новій редакції:

У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік. .

За результатами аналізу наведеної правової норми судова колегія доходить висновку, що обмеження мінімального розміру щомісячних авансових внесків визначено саме для періоду березень - травень 2016 року. При цьому, відповідна правова норма чітко закріплює можливість застосування у 2015 році порядку сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначеного у пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції до прийняття Закону України №71-VIII.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідач, які підтримані судами попередніх інстанцій, на пункт 22 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, яким закріплено, що норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих України щодо податкової реформи .

Наведеним пунктом врегульовано порядок подання декларації з податку на прибуток відповідно до змін, внесених Законом України №71-VIII. При цьому, будь-яких обмежень для застосування пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, зокрема, в частині подання декларацій за перший квартал у зв'язку зі збитковістю діяльності платника податків, пунктом 22 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не встановлено.

У той час як згідно з положеннями пункту 9 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України у січні-грудні 2015 року та січні-травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Положеннями пункту 57.1 статі 57 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 року якраз і передбачалось, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України та трактували норми Податкового кодексу України на користь податкового органу.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що позивач мав право подати декларацію за перший квартал 2015 року у зв'язку зі збитковістю діяльності.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як передбачено п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Оскільки підстави для прийняття рішення про невизнання податкової декларації Приватного підприємства Перламутр з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року у ДПІ у м. Івано-Франківську були відсутні, судова колегія доходить висновку, що дії ДПІ у м. Івано-Франківську, які полягали у неприйнятті зазначеної декларації є протиправними.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Перламутр - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 р.- скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства Перламутр з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року.

Вважати податкову декларацію Приватного підприємства Перламутр з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року поданою до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 12.05.2015 р.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін