Ухвала

від 01.02.2017 по справі 1-121/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №1-121/12 Головуючий у 1-й інст. Стріжакова Г. В.

Категорія ст. 514 КПК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Ляшука В.В.

суддів: Слісарчука Я.А., Шевченко В.Ю.

з участю

секретаря: Гончарука С.С.

прокурора: Лотуги Л.В.

захисника: ОСОБА_1

представника ЖОПЛ №1: Сенкевича Г.А.

особи, щодо якої розглядається заява: ОСОБА_3

законного представника: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника Житомирського психіатричного диспансеру Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Сенкевича Г.А. на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2016 року заяву Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 про припинення примусового заходу медичного характеру щодо ОСОБА_3 було залишено без розгляду, оскільки заявник знаходиться на території, яка підсудна Житомирському районному суду.

В апеляційній скарзі Житомирська обласна психіатрична лікарня №1 просить скасувати вказану ухвалу суду та призначити новий розгляд заяви про припинення примусового заходу медичного характеру щодо ОСОБА_3 у суді першої інстанції.

Вважає, що ухвала суду є незаконною, оскільки суд неправильно застосував положення ч. 1 ст. 514 КПК України.

Вказує, що диспансерне відділення Житомирської ОПЛ №1 є відокремленим структурним підрозділом Житомирської обласної психіатричної лікарні №1, яке знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Домбровського, 16 А, де і застосовується до ОСОБА_3 примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Також, вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

На думку апелянта, кримінально процесуальний закон встановлює територіальну юрисдикцію не за місцем реєстрації юридичної особи, а за місцем здійснення заходів медичного характеру, тобто за фактичним місцем розташування такого відокремленого підрозділу в якому безпосередньо такі заходи здійснюються.

Заслухавши доповідача, представника лікувального закладу, який підтримав апеляційну скаргу, захисника, прокурора, які заперечили щодо доводів апеляційної скарги та вважають, що висновки суду першої інстанції є правильними, думку законного представника, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Згідно ч. 3 ст. 514 КПК України розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому ст. 95 КК України та ст. 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

З висновку комісії лікарів-психіатрів №23 від 01 червня 2016 року, заяви лікаря Сенкевича Г.А. вбачається, що ОСОБА_3 проходив амбулаторне лікування у медичному закладі - Житомирська обласна психіатрична лікарня №1 (с. Зарічани, вул. шосе Бердичівське, 3), а психіатричний диспансер де безпосередньо надавалась медична допомога ОСОБА_3 є лише структурним підрозділом вказаного медичного закладу.

Зазначені обставини, також підтвердив завідуючий психіатричним диспансером Сенкевич Г.А., пояснивши, що медичну допомогу ОСОБА_3 надавав медичний персонал Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 структурним підрозділом якої є психіатричний диспансер до функцій якого належить обслуговуванням мешканців м. Житомира.

Системний аналіз зазначених положень закону та матеріалів провадження на думку колегії суддів свідчить про правильність висновків суду першої інстанції, оскільки територіальна юрисдикція де відбувається лікування ОСОБА_3 (медичний заклад лікарями якого надавалась амбулаторна психіатрична допомога) знаходиться на території, яка підсудна Житомирському районному суду (с. Зарічани, вул. шосе Бердичівське, 3).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Житомирського психіатричного диспансеру Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Сенкевича Г.А. залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: