Рішення

від 25.01.2017 по справі 527/1056/16-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1056/16-ц

провадження 2/527/35/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

при секретарі - Папенко Л.І.,

з участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з залученням третьої особи ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ :

24.05.2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з цивільним позовом до Пустовійтівської сільської ради, в якому просила: - визнати незаконним та скасувати п.3 рішення Пустовійтівської сільської ради від 10 серпня 2015 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Пустовійтове, вул. Чапаєва та передання її у власність ОСОБА_4; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку ( кадастровий номер 5320687601:01:002:0051) для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Пустовійтове, вул. Чапаєва та свідоцтво про право власності на нерухоме майно 42519078 від 19.08.2015 року. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 серпня 2015 року Пустовійтівською сільською радою було прийнято рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , пунктом 3 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Пустовійтове, вул. Чапаєва та передано її у власність ОСОБА_4. Вважає вказане рішення незаконним, таким, що порушує норми земельного законодавства та її права як суміжного землевласника, оскільки всупереч ст. 50 Закону України Про землеустрій , земельна ділянка була передана третій особі - ОСОБА_4, без процедури вилучення її з користування позивача. Крім того, всупереч вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, позивач, будучи власником суміжної земельної ділянки, не була присутня при встановленні меж спірної земельної ділянки. Не були також присутні і інші власники суміжних земельних ділянок: ОСОБА_6, ОСОБА_7, хоча в акті стоять нібито їхні підписи. Також в проекті землеустрою відсутній кадастровий номер земельної ділянки. Крім того, вищевказаний проект був затверджений Пустовійтівською сільською радою до того, як буде розглянута по суті заява позивача щодо надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки.

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не з'явилася, була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, зазначені в ньому та прохали його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала, з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов. Додатково пояснила, що суміжний землекористувач ОСОБА_7 особисто підписувала акт прийомки - передачі межових знаків, а замість ОСОБА_6 О,Г. підписували його спадкоємці.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснивши, що спірною земельною ділянкою вона користувалася на протязі понад 15 років.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно вимог ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону .

Ст. 118 Земельного кодексу України передбачає, що громадянин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.ч. 1, 5,6 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 серпня 2015 року 35 сесією 6 скликання Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтпавської області за № 02-35\2015 було прийнято рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , пунктом 3 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га ( КВЦПЗ - 01.03), кадастровий номер 5320687601:01:002:0051, за адресою: с. Пустовійтове, вул. Чапаєва Глобинського району Полтавської області ОСОБА_4 та передано земельну ділянку безкоштовно у її власність.

Виконавцем робіт із виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства визначено ТОВ Компанія ТЕРРА - ОСОБА_4 .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 був погоджений відділом Держземагенства у Глобинському районі Полтавської області, що підтверджується висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1609-0.4 -284/18-15 від 10.07.15

Відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій у редакції , яка була чинною на час розгляду сільською радою відповідного питання, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Зазначення ОСОБА_5 в позовній заяві про те, що спірна земельна ділянка знаходилася в користуванні ОСОБА_8, а на даний час в її користуванні на підставі свідоцтва про прийняття спадщини, проте в проекті землеустрою відсутня засвідчена нотаріально письмова згода її як землекористувача при вилученні земельні ділянки, не відповідають дійсності з наступних підстав.

Ст. 50 Закону України Про землеустрій встановлює, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок повинен включати письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально лише у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством, або рішення суду.

В той же час як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_4 знаходилася в розпорядженні Пустовійтівської сільської ради за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ:01.03 на праві комунальної власності - для ведення особистого селянського господарства, а не в користуванні ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 вересня 1998 року, ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після померлої 17 грудня 1995 року ОСОБА_8 наступного майна: житлового будинку літ. А , глинобитного, жилою площею 33,8 кв.м., розташованого в с. Пустовійтове Глобинського району Полтавської області по вул. Чапаєва, 7 на земельній ділянці державного фонду площею 0,33 га, що належало померлій ОСОБА_8 на підставі запису в погосподарській книзі під № 62 та довідки, виданої виконавчим комітетом Пустовійтівської сільської Ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області 04 червня 1998 року за № 71.

Відповідно до ст. 30 Земельного Кодексу Украї\ни ( в редакції на час відкриття спадщини) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Пустовійтівської сільської ради № 247 від 20.05.2014 року, згідно переобміру земельної ділянки по вул. Чапаєва, 7 в с. Пустовійтове Глобинського району Полтавської області, площа під будинком та садом становить 0,17 га, під городом - 0,16 га.

З урахуванням викладеного, 22 сесією 6 скликання Пустовійтівської сільської ради 30.01.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: вул. Чапаєва, 7 в с. Пустовійтове Глобинського району Полтавської області.

Спірна земельна ділянка площею 0,15 га, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо якої був наданий ОСОБА_4 відноситься до категорії земель комунальної власності - для ведення особистого селянського господарства і взагалі не могла бути надана для обслуговування житлового будинку, без зміни її цільового призначення.

Безпідставник також є посилання позивача та її представників про те, що не дивлячись на те, що сільській раді було відомо про спір щодо вказаної земельної ділянки, проект землеустрою був затверджений Пустовійтівською сільською радою до того, як буде розглянута по суті заява прозивача щодо надання їй дозволу на розробку проекту відведення тієї ж земельної ділянки, оскільки ст. 122 ЗК України встановлений двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У позовній заяві позивач ОСОБА_5 вказує, що вона, як суміжний землекористувач, не була повідомлена про час та дату проведення закріплення меж земельної ділянки та не була присутня при цьому, підписи інших суміжних землекористувачів є підробними, що, на її думку є однією з підстав для визнання незаконним та скасування спірного рішення сесії Пустовійтівської сільської ради.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах цивільної справи є дві заяви (пояснення) ОСОБА_7, адресовані суду, протилежного змісту, в одній із них вона вказує на те, що не підписувала акту прийому - передачі межових знаків на зберігання, а в іншій зазначає про підписання такого акту й вказує, що попередній лист написаний не нею.

Допустимим доказом підписання чи не підписання ОСОБА_7 акту прийому - передачі межових знаків може бути виключно висновок судової почеркознавчої експертизи, з приводу встановлення такого факту. Проте, клопотання про проведення такої експертизи сторонами та їх представниками в судовому засіданні не заявлялося.

Ким підписаний акт прийому - передачі межових знаків від імені ОСОБА_6 не встановлено, оскільки сам ОСОБА_9 помер 22.04.2014 року.

В той же час, згідно зі ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Тобто, саме погодження меж та встановлення межових знаків є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок , а підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Отже, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати самостійною підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації.

У матеріалах технічної документації є кадастровий план земельної ділянки, абрис прив'язки кутів повороту меж земельної ділянки ОСОБА_4, що містить опис меж земельної ділянки та внесений до Державного земельного кадастру, про що свідчить відмітка відділу Держземагенства у Глобинському районі Полтавської області.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Закон України Про статус депутатів місцевих рад визначає правовий статус депутата сільської ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради.

Регламентом роботи Пустовійтівської сільської ради передбачено, що депутат сільскої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради.

Рішення сільської ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість депутатів від загального складу ради.

Сільська рада, як орган місцевого самоврядування, є рівноправним суб єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею комунальної власності і прийняття радою рішення є етапом реалізації волі власника на набуття, зміну, припинення таких відносин.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як роз яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7постанови №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В той же час суд вважає, що позивач в позовній заяві та її представники в судовому засіданні не довели, що п.3 рішення Пустовійтівської сільської ради від 10 серпня 2015 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Пустовійтове, вул. Чапаєва та передання її у власність ОСОБА_4 порушено права позивача, а саме: не надали правовстановлюючих документів, які б підтверджували, що передана у власність ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться у власності чи правомірному користуванні ОСОБА_5 або що в результаті затвердження технічної документації із землеустрою були яким - небудь чином порушені законні права суміжного землекористувача ОСОБА_5 (позивача по справі).

Отже, спірне рішення прийнято відповідно до Земельного кодексу України на пленарному засіданні сільської ради, у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та згідно з регламентом роботи Пустовійтівської сільської ради, з дотриманням процедури прийняття рішення .

Таким чином, об єктивними обставинами і матеріалами справи встановлено, що спірне рішення прийняте Пустовійтівською сільською радою у межах встановленої компетенції, позивачем не доведено невідповідності рішення вимогам чинного законодавства України.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку ( кадастровий номер 5320687601:01:002:0051) для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Пустовійтове, вул. Чапаєва та свідоцтва про право власності на нерухоме майно 42519078 від 19.08.2015 року є похідною, а тому в її задоволенні теж необхідно відмовити.

Керуючись ст. 19, 140,144 Конституції України, ст.ст. 25, 26 ЗУ Про місцеве самоврядування , ст.ст. 116, 118 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 107, 213-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з залученням третьої особи ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ Т. В. Левицька