Постанова

від 31.01.2017 по справі 905/1805/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 905/1805/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Євсікова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" на ухвалугосподарського суду Донецької області від 22.07.2016 та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№ 905/1805/15 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корум Горлівський машинобудівний завод" за участю третьої особиПриватного акціонерного товариства "Корум Україна" простягнення заборгованості, та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корум Горлівський машинобудівний завод" доПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" за участю третьої особиПриватного акціонерного товариства "Корум Україна" про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки, за участю представників: від ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" не з'явився від ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" не з'явився від ПрАТ "Корум Україна"не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Горлівський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод") про стягнення заборгованості у розмірі 1 132 907 651,86 рос. рубл.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.2015 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1805/15 та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна").

ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" подано зустрічну позовну заяву до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання припиненими зобов'язання за договором поруки № б/н від 20.02.2013.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2015 прийнято вказану зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом.

У подальшому, ПрАТ "Корум Україна" в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору подану позовну заяву до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання припиненими зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/66/КЛ-КБ від 20.02.2013, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Корум Україна".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2016 у справі № 905/1805/15 (колегія суддів у складі: Огороднік Д.М. - головуючий, Паляниця Ю.О., Філімонова О.Ю.) повернуто без розгляду вищевказану позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ПрАТ "Корум Україна" з доданими до неї матеріалами на підставі п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. - головуючий, Будко Н.В., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 22.07.2016 у справі № 905/1805/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 905/1805/15, ПрАТ "Корум Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О., прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "Корум Україна" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 31.01.2017 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Згідно з п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК України). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК України. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору за первісним позовом є стягнення заборгованості з ТОВ "Корум Горлівський машинобудівний завод" у розмірі 1 132 907 651,86 рос. руб., а предметом зустрічних вимог є визнання припиненими зобов'язань за договором поруки від 20.02.2013 № б/н.

Однак, ПрАТ "Корум Україна" як третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору заявлені вимоги до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання припиненими зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/66/КЛ-КБ від 20.02.2013.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позовні вимоги ПрАТ "Корум Україна" не є тотожними ні первісним позовним вимогам, ні вимогам за зустрічною позовною заявами.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про те, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ПрАТ "Корум Україна" підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки самостійна вимога третьої особи не стосується предмета спору між позивачем та відповідачем як за первісним так і за зустрічним позовами.

Крім того, загальні вимоги, яким має відповідати позовна заява і третьої особи з самостійними вимогами, встановлені ст.ст. 54-57 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановлених Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на 19.07.2016) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на 19.07.2016) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, що з 1 січня 2016 розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ПрАТ "Корум Україна" не надано доказів сплати судового збору за звернення з відповідною позовною заявою, при цьому заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявник послався на те, що ПрАТ "Корум Україна" знаходиться у тяжкому фінансовому стані, так як його місцезнаходженням є зона проведення антитерористичної операції, а тому скаржник не може здійснювати господарську діяльність та отримувати прибутки.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено у пп. 3.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, вказаною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави також для висновку про те, що звільнення скаржника від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір.

Відтак, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи, що ПрАТ "Корум Україна" не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для звільнення його від сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, правильно застосував приписи п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України та обґрунтовано повернув позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, а тому підстав для скасування законних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції не вбачає.

Згідно з ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та ухвалу господарського суду Донецької області від 22.07.2016 у справі № 905/1805/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков