Ухвала

від 01.02.2017 по справі 904/9835/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про результат розгляду скарги

01.02.2017 Справа № 904/9835/16

За скаргою: Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (м.Дніпро)

на дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фауторес" (м. Дніпро)

до Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором підряду на відновний ремонт теплоізоляції теплотраси № 004/16 від 15.03.2016 у загальному розмірі 133 848 грн. 17 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від скаржника (відповідача): ОСОБА_1 - юрисконсульт 1 категорії (довіреність № 38 від 12.01.2017)

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 1-10-16 від 26.10.2016)

від ВДВС: не з'явився

присутній: ОСОБА_3 (НОМЕР_1 від 07.05.2013)

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фауторес" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду на відновний ремонт теплоізоляції теплотраси № 004/16 від 15.03.2016 у загальному розмірі 133 848 грн. 17 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 по справі №904/9835/16 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фауторес" - 108 146 грн. 00 коп. основного боргу, 18 684 грн. 37 коп. - пені, 1 396 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 1 826 грн. 80 коп. - 3% річних, 1 950 грн. 81 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання зазначеного рішення 16.12.2016 господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ.

Від Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради 06.01.2017 надійшла скарга на дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просив суд визнати дії державного виконавця протиправними та зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за виконавчим провадженням ВП № 53178125.

Вказана скарга обґрунтована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 надійшла на адресу відповідача 04.01.2017, але ще 28.12.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 по справі №904/9835/16 було виконано відповідачем у повному обсязі у добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.02.2017.

У судове засідання 01.02.2017 з'явився представник заявника (відповідача) та позивача.

Представник державної виконавчої служби у судове засідання 01.02.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав. При цьому, про день, час та місце судового засідання виконавча служба була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930005701955 (№ 4905108779044), яке повернулося до суду з відповідною відміткою про отримання ухвали суду 17.01.2017.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 06.01.2017 була надіслана сторонам у справі та виконавчій службі завчасно , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що орган державної виконавчої служби про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак не скористався правом на участь його представника у удовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У судовому засіданні 01.02.2017 представником заявника (відповідача) було викладено зміст скарги на дії державної виконавчої служби, з урахуванням доводів якої він просив суд скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2017 проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду вказаної скарги і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників заявника (відповідача) та позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 по справі №904/9835/16 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фауторес" - 108 146 грн. 00 коп. основного боргу, 18 684 грн. 37 коп. - пені, 1 396 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 1 826 грн. 80 коп. - 3% річних, 1 950 грн. 81 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання зазначеного рішення 16.12.2016 господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ.

Від відповідача надійшла скарга на дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просив суд визнати дії державного виконавця протиправними та зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за виконавчим провадженням ВП № 53178125.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає вимоги скарги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

У частині 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про винесення оскаржуваної постанови від 22.12.2016 ВП № 53178125 старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4, тому боржник вірно визначив його суб'єктом оскарження за даною скаргою.

Статтею 129-1 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Так, у пункті 1 частини1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з нормами частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, у відповідності до вказаної норми закону, 22.12.2016 старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 53178125, в якій було зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, а також про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.111 на звороті).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 вказана постанова була направлена, зокрема, боржнику, який її отримав 04.01.2017, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі № 23038 від 22.12.2016 (а.с.111-112).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, боржником 28.12.2016 було у повному обсязі виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 по справі № 904/9835/16, на підтвердження чого відповідач (боржник) долучив такі платіжні доручення:

- платіжне доручення № 1028 від 28.12.2016 на суму 108 148 грн. 00 коп. (а.с.114);

- платіжне доручення № 1029 від 28.12.2016 на суму 18 684 грн. 37 коп. (а.с.115);

- платіжне доручення № 1030 від 28.12.2016 на суму 1 396 грн. 72 коп. (а.с.116);

- платіжне доручення № 1031 від 28.12.2016 на суму 1 826 грн. 80 коп. (а.с.116);

- платіжне доручення № 1032 від 28.12.2016 на суму 1 950 грн. 81 коп. (а.с.116).

Так, відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У зв'язку з вказаними обставинами, відповідач (боржник) просить суд визнати дії державного виконавця протиправними та зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за виконавчим провадженням ВП № 53178125, посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 надійшла на адресу відповідача 04.01.2017, але ще 28.12.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 по справі №904/9835/16 було виконано відповідачем у повному обсязі у добровільному порядку.

При цьому, заявник (боржник) також посилався на неправомірність стягнення виконавчого збору, як наслідок відкриття виконавчого провадження.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 та 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В даному випадку, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 22.12.2016 , а рішення суду виконано відповідачем лише 28.12.2016, отже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець під час примусового виконання рішення суду у справі № 904/9835/16 в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2016 за виконавчим провадженням ВП № 53178125 діяв у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частини 5 статті 26 та статті 27 вказаного Закону.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду скарги обставини, наведені правові норми, суд вважає доводи заявника неправомірними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради на дії Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 9049835/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом 5-ти днів в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя ОСОБА_5