Рішення

від 25.01.2017 по справі 908/2677/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 Справа № 908/2677/16

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Думето» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 190/137)

до відповідача: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хімкомплекс» (69006, м..Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3)

до відповідача: 2. Гаражний кооператив «Волгар» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 5)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)

про визнання права власності,

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.01.16);

Від відповдіача-1: не з'явився;

Від вдіповдача-2: ОСОБА_3 (протоколо № ? від 10.05.12) голова правління;

Від 3-ої особи-1: не з'явився;

Від 3-ої особи-2: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання права власності на об'єкти нерухомості, а саме: капітальні гаражі № 5, № 6 по ряду 4, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22, за ТОВ НВК Думето .

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2677/16, судове засідання призначено на 16.11.2016р. Ухвалою суду від 16.11.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.11.2016р. Ухвалою суду від 24.11.2016р. на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі в якості відповідача-2: Гаражний кооператив «Волгар» , розгляд справі призначено на 25.01.2017р.

25.01.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги зазначивши, зокрема, про наступне. Позивач на підставі договорів купівлі продажу № 1 та № 1/1 від 27.03.1996р. став власником капітальних гаражів № 5 та № 6 по 4 раду, що розміщені за адресою: вул. Волгоградська, 22. 04.02.2016р. позивач звернувся з заявою до Державної реєстраційної служби про реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно. Однак йому було відмовлено у державній реєстрації права власності з посиланням на недотримання форм правочинів та їх нотаріального посвідчення. В той же час, договори № 1 та № 1/1 від 27.03.1996р. були укладені сторонами відповідно до вимог діючого на той час цивільного законодавства. Відмова державної реєстраційної служби у реєстрації права власності є саме тим фактом, що зумовив подання позовної заяви про визнання права власності. На підставі ст.ст. 41, 42 Конституції України, ст.ст. 220, 319, 321, 328, 331, 391 Цивільного кодексу Украйни, позивач просить позов задовольнити.

Відповідач-1 (ТОВ «Хімкомплекс» ) у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву суду не представив.

Відповідач-2 (Гаражний кооператив «Волгар» ) у судовому засіданні зазначив, що гаражі № 5 та № 6, розташовані за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22, є власністю ТОВ НВФ Думето . А також пояснив, що ніяких спорів та претензій зі сторони гаражного кооперативу або третіх осіб на данні гаражі за весь час не було. Зазначене відповідач-2 також виклав у письмових пояснення, які надійшли до суду 25.01.2017р.

Третя особа-1 (Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) у судові засіданні не з'явилась, письмові пояснення по суті спору не представила.

Третя особа-2 (ТОВ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації ) у судові засідання не з'явилась, але у своїх письмових поясненнях зазначила, що з 01.01.2013р. реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно, здійснюють реєстратори Державної реєстраційної служби (Укрдержреєстру) та нотаріуси, як спеціальні суб'єкти. З огляду на вищевказане БТІ не має доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.1996р. між Науково-виробничою фірмою «Думето» (станом на час розгляду справи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Думето» , покупець, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством Хімкомплекс (станом на час розгляду справи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хімкомплекс» , продавець, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупця, а останній прийняти та оплатити за капітальний гараж, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, номер 5 по ряду 4, а також документи до нього (п. 1.1).

Того ж дня, 27.03.1996р., між Науково-виробничою фірмою «Думето» (станом на час розгляду справи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Думето» , покупець, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством Хімкомплекс (станом на час розгляду справи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хімкомплекс» , продавець, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 1/1, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупця, а останній прийняти та оплатити за капітальний гараж, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, номер 6 по ряду 4, а також документи до нього (п. 1.1).

Відповідно до пунктів 3.1 договорів № 1 та № 1/1, передача гаражної одиниці, у відповідності до умов даного договору, здійснюється на протязі 3-х днів, після надходження грошових коштів на розрахункових рахунок продавця при обов'язковому підписанні сторонами акту передачі.

Актом здачі-приймання гаражу (до договору № 1 від 27.03.1996р.) від 04.04.1996р. гараж № 5 по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, передано покупцю - ТОВ НВФ «Думето» .

Актом здачі-приймання гаражу (до договору № 1/1 від 27.03.1996р.) від 04.04.1996р. гараж № 6 по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, передано покупцю - ТОВ НВФ «Думето» .

04.02.2016р. позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції з заявами про проведення державної реєстрації права приватної власності на вищевказане нерухоме майна (капітальні гаражі № 5 та № 6).

Рішеннями № 28164894 від 10.02.2016р. та № 28159164 від 10.02.2016р. державний реєстратор Запорізького міського управління юстиції відмовив у державній реєстрації права приватної власності на гаражі № 5 та № 6 по ряду № 4, що розташовані: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22, за позивачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Думето» .

У мотивувальних частинах рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 28164894 та № 28159164 від 10.02.2016р. державний реєстратор зазначив, що подані позивачем документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: заявником подано договори купівлі-продажу від 27.03.1996р. № 1 та № 1/1, що не були нотаріально посвідчені та не пройшли державну реєстрацію до 01.01.2013р. у Запорізькому міському бюро технічної інвентаризації. Крім того, в даних договорах вказана не повна адреса, а саме: вул. Волгоградська, б/н.

Відмова Державної реєстраційної служби у реєстрації права власності капітальних гаражів зумовило позивача звернутися з даним позовом до суду.

Для повного та всебічного встановлення обставин у даній справі необхідним є надання правової оцінки договорам купівлі-продажу № 1 та № 1/1 від 27.03.1996р. щодо їх відповідності вимогам закону.

Згідно із ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України встановлено право сторін вчиняти правочини в усній та в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За умовами ч. 1 ст. 208, ч. ст. 209 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В силу ст. 657 ЦК України, в редакції станом на час розгляду справи, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Приписами п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР, в редакції на час укладення договорів купівлі-продажу від 27.03.1996р., нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. Закону України Про нотаріат , в редакції на час укладення договорів купівлі-продажу, нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР, в редакції на час укладенні договорів купівлі-продажу, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ж ст. 227, нотаріальному посвідченню підлягали договори купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін був громадянин .

Таким чином, договори купівлі-продажу №1 та № 1/1 від 27.03.1996р. укладені сторонами відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент укладання даних договорів.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані та дослідженні документи вбачається, що позивач цілком законно на достатніх правових підставах набув право власності на об'єкти нерухомого майна - капітальні гаражі № 5 та № 6 по ряду 4, що у м. Запоріжжі по вул. Волгоградська.

Що стосується місцезнаходження зазначених гаражів, то матеріалами справи підтверджено, що капітальні гаражі № 5 та № 6 по ряду 4, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22. Місцезнаходження гаражів підтверджується, зокрема, довідкою ЗАТ Спецстрой від 09.04.1996р. № 217 та договором надання послуг по експлуатації гаражів по вул. Волгоградській від 10.04.1996р., договорами надання послуг по експлуатації гаражів по вул. Волгоградській № 11 від 17.05.2006р., № 002/12 від 01.01.2012р., укладеними між позивачем та Гаражним кооперативом Волгар , Техничним паспортом на гаражний кооператив Волгар та схемою розташування гаражів на території Гаражного кооперативу Волгар , затвердженою печаткою ТОВ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації .

Враховуючи в сукупності усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку що представлені позивачем документи свідчать про набуття ним права власності на зазначені у позові об'єкти нерухомого майна. Відмова державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції у державні реєстрації прав та їх обтяжень нерухомого майна позивача, перешкоджає останньому в здійсненні ним права розпоряджатися власним майном.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на: - об'єкт нерухомості, а саме: капітальний гараж № 5, по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22; - об'єкт нерухомості, а саме: капітальний гараж № 6, по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою «Думето» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 190/137; код ЄДРПОУ 22157831) право власності на об'єкт нерухомості, а саме: капітальний гараж № 5, по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22.

Визнати за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою «Думето» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 190/137; код ЄДРПОУ 22157831) право власності на об'єкт нерухомості, а саме: капітальний гараж № 6, по ряду № 4, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 22.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2017р.

Суддя Н.А. Колодій