Рішення

від 30.01.2017 по справі 908/5882/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/138/15-27/136/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 Справа № 908/5882/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» (69104, АДРЕСА_1)

до відповідача 2: Приватного підприємства «ДАРИНА ПЛЮС» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської УкраїниАДРЕСА_2)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1698 від 27.09.2016 р.;

ОСОБА_2, дов. № 6311 від 01.11.2016 р.

Від відповідача-1 : ОСОБА_3, дов. б/н від 01.03.2016 р.

Від відповідача-2 : не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» та до відповідача-2: Приватного підприємства «ДАРИНА ПЛЮС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р., укладеного між Приватним підприємством «ДАРИНА ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» , предметом якого була купівля майна згідно додатку № 1 до договору (лінія по переробці автошин з металевим кордом типу « BULKAN» ).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.02.2016 р. у справі № 908/5882/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 р. у справі № 908/5882/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2016 р. у справі № 908/5882/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016 р., справу № 908/5882/15 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.11.2016 р. справу № 908/5882/15 прийнято до свого провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 12/138/15-27/136/16 та призначено судове засідання на 20.12.2016 р.

Ухвалою суду від 20.12.2016 р., відповідно до п. 3 ст. 69 ГПК України, згідно з письмовим клопотанням позивача, строк вирішення спору в справі було продовжено на п'ятнадцять днів до 30.01.2017 р., відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.01.2017 р., у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача-2, а також необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 30.01.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача-2, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для повного, всебічного, об'єктивного розгляду спору.

У судовому засіданні 30.01.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача-1 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача-1, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень , які містяться в матеріалах справи. Просять позов задовольнити на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 317, 658, 694 ЦК України, ст.ст. 20, 207 ГК України. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступними обставинами. 18.04.2013 р. між позивачем (продавець) та ПП ДАРИНА ПЛЮС (покупець) укладений договір № 1 купівлі-продажу лінії по переробці автошин з металевим кордом типу « BULKAN» . Згідно з п. 1.6 договору право власності на майно переходить до покупця після сплати останнього платежу за цим договором. Однак повної оплати за договором відповідачем-2 не проведено, і цей факт сторонами не заперечується. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2014 р. у справі № 908/1547/14 стягнуто з відповідача-1 заборгованість за договором № 1 від 18.04.2013 р. та видано наказ про примусове стягнення. Як стало відомо банку, відповідач-2 відчужив дане майно згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р. відповідачу-1. Таким чином, відповідач-2 відчужив майно, яке йому не належало, а отже не мав на це необхідного обсягу дієздатності, у силу припису п. 1.6 договору № 1. Оскільки остаточну сплату за договором не проведено, то й право власності на майно до відповідача-1 не перейшло. Вказане в договорі майно, як на момент продажу, так і на даний час обтяжене заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до договору застави № 2504 від 29.09.2010 р. Крім того, відповідач-2 не отримував від позивача, як продавця майна та заставодержателя, згоди на відчуження майна, яку в силу ст. 586 ЦК України мав би отримати.

Відповідач-1 проти позову усно заперечив. При новому розгляді справи письмового відзиву на позов не надав. У матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача -1 (а.с. 67-68 т. 1), в якому зазначено, що відповідач-1 набув право власності на обладнання, що було предметом оспорюваного договору. Як свідчать матеріали виконавчого провадження ВП № 44222772 та, зокрема, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2014 р., акт опису та арешту майна боржника від 25.05.2015 р., заявка на реалізацію арештованого майна № 9622/6 від 08.09.2015 р., обладнання, що було продане позивачем відповідачу-2 за договором № 1, являється власністю ТОВ ДАРИНА ПЛЮС та на вказане майно здійснюється процедура звернення стягнення в повному обсязі згідно з наказом господарського суду Запорізької області в справі № 908/1547/14. Враховуючи, що ні банк, як стягувач, ні ПП ДАРИНА ПЛЮС , як боржник, не піддали сумніву факт переходу права власності на обладнання, придбане за договором № 1, то на сьогодні немає законних підстав вважати, що спірне обладнання не являється власністю відповідача-1. Ця обставина була фактично визнана самим позивачем у листі від 03.11.2015 р., адресованому ВДВС Запорізького РУЮ, з метою підтвердження правомірності примусової реалізації майна боржника у виконавчому провадженні 46589648. Вважає очевидним висновок, що відповідачем-1 було правомірно придбано у відповідача-2 майно за оспорюваним договором, у момент укладення якого відповідач-1 не порушував жодних вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Вважає договір дійсним.

У судовому засіданні 25.01.2017 р. представник відповідача-2 усно зазначив, що майно за оспорюваним договором на праві власності належить ПП ДАРИНА ПЛЮС , а банк проти цього не заперечує, що підтверджується, на його думку, повідомленням банку від 03.11.2015 р. за вих. № 9161.

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що не можна вважати доведеним той факт, що банк задовольнив свої вимоги по відношенню до покупця, пред'явивши позов та отримавши рішення про стягнення заборгованості. Саме по собі судове рішення та наказ суду не задовольняють матеріальні вимоги стягувача, а є лише підтвердженням правомірності таких вимог. Реального виконання судового рішення не відбулося. Платіж у сумі 260227,50 грн. покупцем ПП ДАРИНА ПЛЮС за майно за договором № 1 сплачений не був, а також він не стягнений у виконавчому провадженні № 46589648, а отже й право власності до відповідача-2 не перейшло, в зв'язку з чим і відчужувати майно відповідач-2 не мав права. У повідомленні банку від 03.11.2015 р. за вих. № 9161, наданого за запит ВДВС, немає підтвердження (визнання) того, що власником майна є покупець за договором № 1, на що посилається відповідач-1. Дане листування стосується правовідносин, що виникли в процесі здійснення виконавчого провадження й такі правовідносини виникли між банком та покупцем, і не мають жодного відношення до відповідача-1. Лист банку не може бути підставою набуття права власності, оскільки він не є правочином.

Відповідач-2 (ПП «ДАРИНА ПЛЮС» ) відзив на позовну заяву, витребувані судом документи не надав, у судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких письмових клопотань, заяв від відповідача-2 до суду не надійшло.

Ухвали суду направлялися на адресу відповідача-2, зазначену в позовній заяві та в відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. УкраїниАДРЕСА_2

Ухвали про порушення провадження в справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача-2, повернуті підприємством поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

В підпункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача-2 про час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача-2 за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» , в особі в.о. начальника відділу розвитку банківського бізнесу територіально відокремленого безбалансового відділення № 10013/0149 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (продавець за договором, позивач у справі), як продавцем, та на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 16.10.2012 р. по справі № 2-796/12, як Заставодержателем рухомого майна, що належить громадянину України ОСОБА_4 (надалі боржник), та Приватним підприємством «ДАРИНА ПЛЮС» (покупець за договором, відповідач-2 у справі) було укладено договір № 1 купівлі-продажу лінії по переробці автошин з металевим кордом типу « BULKAN» (далі - Договір № 1).

За умовами п. 1.1 розділу 1 вказаного договору «Предмет договору» , продавець зобов'язується передати майно, що належить боржнику та знаходиться в заставі у продавця, у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену даним договором грошову суму.

Згідно з п. 1.3 договору майно складається з: млин-гільйотина NBS 50-120 V - 4 шт., витягувач корду ТГ 40 М 16-16 - 8 шт., витягувач корду ТГ 5,5 М 18-22,5 - 3 шт., гільйотина Г 7,5 М 12-22,5 - 6 шт., гільйотина Г 5,5 М 12-22,5 - 1 шт., млин NBS 35-40 VС - 8 шт., млин NBS 45-95 Р - 1 шт., витяжна система типу «Циклон 3» - 4 шт., грануляторне сито PRM 1500 - 1 шт., калібратор гранул КТ 100 - 2 шт., шредер тяжкої лінії UKZ 60-120 М - 7 шт., шредер середньої лінії UKZ 30-60 М - 1 шт., транспортер стрічковий - 2 шт.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Договору № 1 сторони домовилися, що право власності на майно, вказане у договорі, переходить до покупця після сплати останнього платежу за цим договором. До моменту повної оплати покупець вважається зберігачем майна та несе всі ризики щодо утримання такого майна чи його випадкової загибелі або знищення.

Умовами пункту 2.1 Договору № 1 сторони визначили, що продаж майна вчиняється за початковою ціною реалізації предмета застави в розмірі 472900,00 грн. без ПДВ, ціна цього договору визначена на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 16.10.2012 р. у справі № 2-796/12 та рішення апеляційного суду Львівської області від 04.04.2013 р. у справі № 1302/796/12, з врахуванням звіту про оцінку майна, виконаного ТзОВ «Гал-Світ» .

Згідно з пунктами 2.2, 2.4 вказаного договору сторони визначили наступний порядок оплати за договором. 200000, 00 грн. покупець сплачує в день підписання цього договору, решту суми - 272900, 00 грн. протягом восьми місяців щомісячно по 34000,00 грн., починаючи з квітня 2013 року і не пізніше 20.12.2013 р. Останній платіж провести не пізніше 20 грудня 2013 року в сумі 34900,00 грн.

Передача майна від продавця покупцю здійснюється після оплати покупцем 200000,00 грн. (п. 2.5). Передача майна від продавця покупцю оформляється актом приймання-передачі майна (п. 2.6).

Обов'язок покупця відповідно до п. 3.3.1 Договору № 1 - сплатити за майно ціну, встановлену цим Договором. Згідно з п.п. 3.4.3, 3.4.4 покупець стверджує, що придбане майно за цим договором до моменту повної оплати буде знаходитися на відповідальному зберіганні в покупця за адресою: Запорізька область, Запорізький район, село Веселянка, вул. Центральна, 1, індекс 70453. Будь-які покращення, що зроблені чи внесені покупцем щодо майна, та стали його невід'ємною частиною, продавцем не відшкодовуються, та до моменту повного розрахунку переходять у власність продавця.

Пунктом 4.6. Договору № 1 сторони домовилися, що в разі несплати покупцем будь-яких платежів за даним договором у продавця виникає право вимагати повернення майна.

Строк дії договору визначений у п. 6.1. Цей договір починає свою дію з моменту його укладення і діє до 20.12.2013 р. Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За актом приймання передачі майна від 19.04.2013 р. покупець передав, а продавець прийняв майно згідно договору № 1 купівлі-продажу лінії по переробці автошин з металевим кордом типу « BULKAN» .

У подальшому, 02.12.2013 р. між Приватним підприємством «ДАРИНА ПЛЮС» (продавець за договором, відповідач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» (покупець за договором, відповідач-1 у справі) укладено договір купівлі-продажу (далі - оспорюваний договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця лінію по переробці автошин з металевим кордом типу « BULKAN» (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору сторони погодили, що кількість, найменування та інші індивідуальні особливості товару відображуються в специфікаціях до цього договору. Відповідно до п. 1.3. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару продавцем покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній.

Загальна сума договору, згідно з п. 4.2, складає 500000,00 грн. Згідно з п.п. 4.3, 4.4 покупець оплачує товар по ціні, зазначеній у товарних накладних. Оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку.

Договір вступає в силу з моменту підписання до 31.12.2014 р. (п. 7.1).

Додатком № 1 до даного договору сторони погодили специфікацію № 1 від 02.12.2013 р., відповідно до якої лінія по переробці автошин з металевим кордом « BULKAN» складається з: млин-гільйотини NBS М 16-16 - 8 шт., витягувачу корду ТГ 5,5 М 50-120 V - 4 шт., витягувачу корду ТГ 40 М 18-22,5 - 3 шт., гільйотини Г 7,5 М 12-22,5 - 6 шт., гільйотини Г 5,5 М 12-22,5 - 1 шт., млина NBS 35-40 VС - 8 шт., млина NBS 45-95 Г - 1 шт., витяжної системи типу «Циклон 3» - 4 шт., грануляторного сита PRM 1500 - 1 шт., калібратору гранул КТ 100 - 2 шт., шредера тяжкої лінії UKZ 60-120 М - 7 шт., шредера середньої лінії UKZ 3-60 М - 1 шт., транспортера стрічкового - 2 шт.

Тобто майно, яке є предметом за договором від 02.12.2013 р. тотожне майну, яке перелічено в договорі № 1 від 18.04.2013 р. Зазначене також підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р., предметом якого була купівля майна згідно додатку № 1 до договору, оскільки Приватним підприємством «ДАРИНА ПЛЮС» за даним договором відчужене майно, яке не належало вказаному підприємству на праві власності в зв'язку з несплатою остаточної плати за договором № 1. Позивач також зазначає, що ПП «ДАРИНА ПЛЮС» не отримувало в нього, як продавця та заставодержателя майна, згоди на відчуження майна, як передбачено ст. 586 ЦК України.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази і пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, діючим цивільним законодавством передбачено право заінтересованої особи, що не є стороною договору, але заперечує його дійсність, звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Правовідносини між позивачем та відповідачем-2 (ПП ДАРИНА ПЛЮС ), а також між відповідачами 1 та 2 врегульовано договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч 1, 2 ст. 321 ЦК).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК).

За приписами ч.ч. 1, 4, 6 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 695 ЦК).

Стаття 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

З умов договору № 1 від 18.04.2013 р. вбачається, що товар за даним договором проданий відповідачу-2 у кредит з розстроченням платежу. Відповідно до п. 1.6 договору право власності на майно, вказане в договорі, переходить до відповідача-2 (покупця) після сплати останнього платежу за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2014 р. у справі № 908/1547/14, яке набрало законної сили, стягнуто з ПП ДАРИНА ПЛЮС на користь ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Львівське обласне управління АТ Ощадбанк суму 136900,00 грн. основного боргу, який виник за договором № 1 купівлі-продажу від 18.04.2013 р., суму 118225,00 грн. штрафної санкції та 5102,50 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, судом 23.06.2014 р. виданий відповідний наказ.

Рішенням суду у справі № 908/1547/14 встановлено, що ПП ДАРИНА ПЛЮС за договором № 1 від 18.04.2013 р. розрахувалося частково в сумі 336000,00 грн., сума основного боргу відповідача перед позивачем на час розгляду справи в суді становить 136900,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2014 р. Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження (ВП № 44222772) з виконання наказу № 908/1547/14, виданого 23.06.2014 р. господарським судом Запорізької області.

Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 31.01.2015 р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/1547/14, виданого 23.06.2014 р. господарським судом Запорізької області.

У подальшому, 20.02.2015 р. ВДВС Запорізького РУЮ Запорізької області відкрито виконавче провадження (ВП № 46589648) з виконання наказу № 908/1547/14, виданого 23.06.2014 р. господарським судом Запорізької області.

25.05.2015 р. державним виконавцем складений акт опису та арешту майна, відповідно до якого описане та арештоване майно, яке є предметом оспорюваного договору.

Договір купівлі-продажу є: оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами. Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця.

Доказів здійснення ПП ДАРИНА ПЛЮС повної оплати майна за договором № 1 від 18.04.2013 р., примусового стягнення остаточної оплати за даним договором, а також задоволення вимог стягувача (позивача) у межах виконавчого провадження (ВП № 46589648) матеріали справи не містять. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1 від 18.04.2013 р., наданого позивачем суду, залишок непогашеної заборгованості за договором - 136900,00 грн., сума штрафних санкцій (п. 4.4 договору) - 118225,00 грн.

Таким чином, станом на день укладення оспорюваного договору від 02.12.2013 р., відповідач-2 - продавець за договором, не набув права власності на майно, визначене договором, у силу приписів п. 1.6 договору № 1 від 18.04.2013 р. та ст.ст. 334, 697 ЦК України.

Відповідно до ст. 658 ЦК України та ст. 319 ЦК України, згідно з якою право розпорядження майном належить власнику цього майна, відповідач-2 не мав права розпорядження майном, визначеним оспорюваним договором. Відповідно до п. 1.7 договору № 1 від 18.04.2013 р. відповідач-2 до моменту повної оплати вважається зберігачем майна.

Суд приходить до висновку, оскільки під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р. ПП ДАРИНА ПЛЮС (відповідач-2) не був фактичним власником майна, яке перелічено в додатку № 1 до договору, то він і не мав права відчужувати майно відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р.

За умовами договору купівлі-продажу № 1 від 18.04.2013 р. майно, яке відчужувалося, знаходиться в заставі у продавця - позивача в справі. У матеріалах справи відсутні докази надання згоди заставодержателя на право відчуження ПП ДАРИНА ПЛЮС майна, проданого останньому в кредит за умовами договору № 1.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» ).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб керівником ПП ДАРИНА ПЛЮС , а також одним із засновників приватного підприємства є ОСОБА_5, який від імені ПП ДАРИНА ПЛЮС уклав договір купівлі-продажу № 1 від 18.04.2013 р. та договір купівлі-продажу від 02.12.2013 р. Дана особа - ОСОБА_5 є також одним із засновників ТОВ ЕКОТЕХ-ЗР та керівником даного товариства. Тобто, вказані юридичні особи є пов'язаними між собою.

Згідно з п. 2.3 оспорюваного договору купівлі-продажу від 02.12.2013 р. право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару продавцем покупцю, про що свідчить підпис на товарній накладній. Оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку за ціною, вказаною в товарній накладній (п.п. 4.3, 4.4 договору).

Відповідачами в справі не надано суду ані товарної накладної про передачу товару за договором від 02.12.2013 р., ані доказів проведення безготівкового розрахунку за договором.

Згідно з ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюваним договором купівлі-продажу від 02.12.2013 р. права позивача є порушеними. Укладений між ПП ДАРИНА ПЛЮС та ТОВ ЕКОТЕХ-ЗР договір купівлі-продажу від 02.12.2013 р. підлягає визнанню недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Заперечення відповідача-1 спростовуються наведеними вище нормами законодавства. Посилання відповідача-1 на матеріали виконавчого провадження та на лист позивача від 03.11.2015 р., адресований ВДВС Запорізького РУЮ, не спростовує висновків суду.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідачів-1, 2 на користь позивача стягується судовий збір у сумі 609,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» та до відповідача-2: Приватного підприємства «ДАРИНА ПЛЮС» задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 грудня 2013 року , укладений між Приватним підприємством «ДАРИНА ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» , предметом якого була купівля майна згідно додатку № 1 до договору.

Стягнути з Приватного підприємства «ДАРИНА ПЛЮС» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. УкраїниАДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 36097597) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління АТ Ощадбанк (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 09325703) суму 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЗР» (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38935869) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління АТ Ощадбанк (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 09325703) суму 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 02 лютого 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.