Постанова

від 01.02.2017 по справі 923/832/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р.Справа № 923/832/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Діброви Г.І.

суддів : Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 12.04.2016 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року

по справі № 923/832/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області

про стягнення 72 440 грн. 85 коп.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м.Генічеськ Херсонської області, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ заборгованість за договором лізингу від 10.04.2013 року № 00007035 у розмірі 72 440 грн. 85 коп., яка складається з плати за користування об'єктом лізингу у розмірі 27 728 грн. 71 коп., збитків у розмірі 32 712 грн. 14 коп., витрат на юридичну допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року у справі №923/832/16 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ заборгованість за договором лізингу від 10.04.2013 року № 00007035 у розмірі 72 440 грн. 85 коп., які складаються з плати за користування об'єктом лізингу у розмірі 27 728 грн. 71 коп., збитків у розмірі 32 712 грн. 14 коп., витрат на юридичну допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області з рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року у справі №923/832/16 не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року у справі № 923/832/16 частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м.Генічеськ Херсонської області на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ суму заборгованості за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 14 491 грн. 98 коп.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року у справі №923/832/16 апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., Діброви Г.І., Лисенко В.А.

У зв'язку з відпусткою головуючого судді Принцевської Н.М. та судді-учасника колегії ОСОБА_3, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Колоколова С.І., Ярош А.І.

28.12.2016 року через канцелярію суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ підтримав заперечення на апеляційну скаргу, письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду позивачем надані не були. Представник скаржника в судовому засіданні 07.12.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово, в інші засідання відповідач явку свого представника не забезпечив.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 923/832/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з частковою відмовою у стягненні збитків та витрат на юридичну допомогу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ (Лізингодавець) і ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області (Лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг від 10.04.2013 року №00007035.

Об'єктом лізингу визначено транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1,6 І benzin, 2013 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG058095, двигун № НОМЕР_1.

Вартість об'єкту лізингу - еквівалент 13 790 доларів США; кількість лізингових платежів - 48; авансовий платіж - еквівалент 5 516 доларів США; строк лізингу (місяців) - 48 місяців; обсяг фінансування - еквівалент 8 274 долари США; лізинговий платіж - еквівалент 288,80 доларів США; залишкова вартість - еквівалент 0,00 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 206,86 доларів США; процентна ставка - змінна відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3; 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач зобов'язався щомісяця здійснювати на користь Лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом;

- будь-які податки, що можуть застосовуватись до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті Лізингоодержувачем Лізингодавцю. Якщо Лізингодавець поніс такі витрати, Лізингоодержувач зобов'язався компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 робочих днів з моменту відправлення Лізингодавцем відповідної вимоги Лізингоодержувачу.

За умовами пункту 6.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Лізингодавець, як власник об'єкта лізингу, сплачує всі податки, гонорари та інші збори в державний бюджет України, пов'язані з правом власності на об'єкт лізингу. Лізингові платежі були розраховані Лізингодавцем, виходячи з припущень, що ставки податків, зборів, обов'язкових платежів у зв'язку з придбанням, митним оформленням, правом власності та експлуатації, а також обов'язковим та добровільним страхуванням об'єкта лізингу залишатимуться в Україні на одному і тому ж рівні протягом усього строку дії цього контракту. Якщо ставки цих податків, зборів, обов'язкових платежів в Україні, тарифи за страхування будуть змінені після підписання Контракту, або якщо інші податки, збори, обов'язкові платежі набудуть чинності, Лізингодавець має право відповідним чином відкоригувати розмір лізингових платежів.

Пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Лізингодавцем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

Відповідно до пункту 8.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації об'єкта лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Лізингодавцю (пункт 8.3.1. контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Лізингодавець вирішить надіслати таку третю вимогу);

компенсація будь-яких витрат, понесених Лізингодавцем та/або винагороди, включаючи окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документації не звільняє Лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Лізингодавця, не зважаючи на можливе розірвання контракту Лізингодавцем.

Відповідно до пункту 8.3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати договір і витребувати об'єкт лізингу від Лізингоотримувача, в тому числі у примусовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

За умовами пункту 12.7 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається Лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується із ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) / місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки.

Згідно з пунктом 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Лізингодавця, якщо інша адреса не вказана Лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Пунктом 13.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Лізингодавець має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди Лізингоодердувача. При цьому, на підставі пункту 13.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації об'єкта лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю всі та будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

На виконання умов договору 23.04.2013 року позивач поставив відповідачу об'єкт лізингу, вказаний у договорі про фінансовий лізинг від 10.04.2013 року №00007035, що підтверджується ОСОБА_4 прийому-передачі до договору про фінансовий лізинг від 10.04.2013 року №00007035.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплачував лізингові платежі на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату та рахунків-фактур до травня 2015 року, після чого, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ надіслало ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області такі нагадування про несплату: Перше нагадування про несплату від 03.07.2015 pоку; Друге нагадування про несплату від 16.07.2015 pоку; Друге нагадування про несплату від 17.08.2015 pоку; Друге нагадування про несплату від 18.09.2015 pоку; Друге нагадування про несплату від 16.10.2015 pоку; Друге нагадування про несплату від 16.12.2015 pоку; Третє нагадування про несплату від 04.08.2015 pоку; Третє нагадування про несплату від 08.09.2015 pоку; Третє нагадування про несплату від 05.10.2015 pоку; Третє нагадування про несплату від 04.11.2015 pоку.

20.11.2015 року відповідачу разом з третім нагадуванням було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 16.11.2015 року №00007035, проте відповідач поштове відправлення не отримав і конверт із вимогою було повернуто на адресу позивача. У вимозі від 16.11.2015 року №00007035 позивач повідомив відповідачу, що станом на 16.11.2015 року його поточний борг складає 15742 грн. 04 коп., а саме: несплачені лізингові платежі в розмірі 12297 грн. 38 коп., штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів у розмірі 674 грн. 00 коп., витрати, понесені Лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості Лізингоодержувача у відповідності до договору у розмірі 2 776 грн. 19 коп. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ вимагало від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області погашення вказаної заборгованості протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги. Також у вимозі було зазначено, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ відмовляється від договору про фінансовий лізинг від 10.04.2013 року №00007035 та вимагає повернення об'єкту лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області.

Стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

З урахуванням пункту 12.7 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір про фінансовий лізинг від 10.04.2013 року №00007035 вважається припиненим з 03.12.2015 року, а останнім днем повернення об'єкту лізингу - 04.12.2015 року.

Після розірвання договору відповідач продовжував сплачувати грошові кошти.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за лізинговими платежами з березня 2016 року по червень 2016 року склала 27 728 грн. 71 коп.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 сплатило за фактичне користування об'єктом лізингу за лютий, березень, квітень 2016 року.

Судовою колегією не приймаються доводи скаржника про те, що саме за вказані місяці було сплачено ним заборгованість з лізингових платежів у повному обсязі, оскільки сторони у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, у пунктах 6.12 і 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачили, яким чином зараховуються кошти, які надійшли з порушенням строків сплати лізингових платежів (плати за користування об'єктом лізингу). При цьому, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що платіжні доручення за лютий - квітень 2016 року були платою за користування об'єктом лізингу в цей період, а не сплатою попередньої заборгованості за договором в зв'язку з невідповідністю номерів зазначених відповідачем у платіжних дорученнях рахунків позивача тим рахункам, які маються в матеріалах справи. До того ж, всі сплачені відповідачем суми грошових коштів були зараховані позивачем в якості погашення ним заборгованості за попередній період у відповідності до умов розірваного договору лізингу.

З огляду на неповернення відповідачем об'єкту лізингу позивачу у встановлений договором термін, незважаючи на припинення договору фінансового лізингу, відсутність доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів у визначеному розмірі, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський правомірно визнав вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, підтвердженими доданими розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

21.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 594 про повернення об'єкта лізингу.

24.06.2016 року в.о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 51538979, щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса від 01.06.2016 року № 594.

30.06.2016 року в. о. начальника Люботинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про розшук майна боржника.

Станом на дату подання позову об'єкт лізингу позивачу не було повернуто, відповідачем такі докази надані також не були.

У зв'язку із неповерненням об'єкту лізингу, позивач змушений був звертатись до спеціалізованої організації ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого впровадження та супроводження повернення об'єкту лізингу.

У позовній заяві ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ просило суд стягнути з відповідача на користь позивача прямі збитки, заподіяні неналежним виконанням відповідачем умов договору та залученням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М у розмірі 10 894 грн. 40 коп. без ПДВ та вказано, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 13097 грн. 29 коп., витрати на юридичну допомогу у сумі 12000 грн. 00 коп. з ПДВ та інші збитки (упущену вигоду) у вигляді процентів і комісій, які входять до складу лізингового платежу у сумі 19 614 грн. 85 коп.

У пункті 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Пунктом 13.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані із вилученням об'єкта лізингу.

Відповідно до пункту 8.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу будь-які збитки, заподіяні невиконанням або не належним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Сума прямих збитків, заявлена позивачем, підтверджується договором про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М , рахунками на оплату, ОСОБА_4 наданих послуг та платіжними дорученнями.

Тобто, матеріали даної справи містять всі необхідні докази на підтвердження понесення позивачем реальних збитків, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення цих збитків, але помилково стягнув в їх складі і розмір нарахованого на цю суму податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За приписами статті 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

По даній справі позивачем нарахований податок на додану вартість на заявлені до відшкодування збитки (витрати, понесені ним у вигляді оплати наданих послуг) на суму 2202 грн. 89 коп., але не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції законні підстави для можливості такого нарахування.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача прямих збитків, заподіяних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у розмірі 10894 грн. 40 коп., тоді як у задоволенні стягнення збитків у розмірі 2202 грн. 89 коп. слід відмовити.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, судова колегія також дійшла висновку про їх часткове задоволення і помилкове задоволення цих вимог судом першої інстанції в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 8.2.3, 8.6, 13.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу відповідач повинен відшкодовувати всі витрати позивача, у тому числі й гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідач не повернув вчасно об'єкт лізингу, позивач намагався самостійно забезпечити виконання зобов'язання з повернення об'єкту лізингу, згідно з пунктом 13.6 договору.

За отриманням правової допомоги позивач звернувся до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва позивача в суді, що підтверджується наступним: Договір про на надання юридичних послуг від 09.06.2010 року №17/2010, Додаткова угода від 15.01.2013 року № 47 до Договору про на надання юридичних послуг від 09.06.2010 pоку №17/2010.

При цьому позивач зазначає, що сума грошових коштів в розмірі 12000 грн. має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, оскільки позивач є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України та сплатила вказаний податок.

Судова колегія вважає доведеними вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат з урахуванням допущених відповідачем порушень господарських зобов'язань у сумі 10 000 грн. 00 коп., тоді як нарахування ПДВ на збитки, які повинні бути відшкодовані відповідачем, є неправомірним, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення 2000 грн. 00 коп. витрат відмовляється.

Щодо інших збитків, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода), судова колегія зазначає наступне.

Як було зазначено вище, позивачу необхідно довести суду наявність всіх умов, що є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування упущеної вигоди.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно 6.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Лізингодавець та Лізингооодержувач, окрім іншого, погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за договором на користь позивача відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/дол. США (як обумовлено сторонами в контракті) встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Положеннями пункту 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 договору, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу як передбачено пунктом 4.2, а також, якщо позивач вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших умов контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкти лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічому стані за адресою місцезнаходження Лізингодавцем, якщо інша адреса не вказана Лізингодавцем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує Лізингодавець будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Лізингодавцем в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Лізингодавця, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та лізинговими платежами що залишилися не сплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Лізингодавця та має бути відшкодованою лізингодавцю лізингодержувачем. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Судова колегія зазначає, що ринковою вартістю колісного транспортного засобу є вартість, за яку можливе відчуження колісного транспортного засобу (його складників) на ринку подібного колісного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Методика оцінки вартості колісних транспортних засобів затверджена Наказом Міністерства Юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року 142/5/2092.

Будь-яких доказів щодо продажу об'єкта лізингу та ринкової вартості об'єкта лізингу, визначеного професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та розрахунки вказаної в пункті договору різниці вартості позивачем не надано, вказані розрахунки не закріплено належними та допустимими доказами.

Позивач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди). У даній справі фактично позивач кваліфікує як збитки (упущену вигоду) несплачені відповідачем грошові кошти, нараховані за користування об'єктом лізингу за договором (відсотки, комісії), що не є за своєю правовою природою збитками, в тому числі упущеною вигодою, у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та свідчить про обрання ним невірного способу захисту. Так, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Доказів проведення таких дій позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в сумі 19 614 грн. 85 коп. є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення саме в цьому випадку, зокрема, обґрунтованість розрахунку цієї суми саме як упущеної вигоди.

До того ж. позивач помилково визначив всю суму позову, заявлену до стягнення з відповідача як заборгованість, яка нібито складається і з суми збитків, що не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки правова природа боргу за договором та відшкодування збитків є різною і до складу одного не може входити інше. Суд першої інстанції не звернув на це уваги і неправомірно задовольнив саме такі позовні вимоги в повному обсязі. Також місцевий господарський суд припустився порушень процесуального законодавства України в частині невірного зазначення у вступній частині рішення ціни позову. Так, позивачем заявлено позов про стягнення 72 440 грн. 85 коп., до складу вимог входять і збитки у вигляді витрат на юридичну допомогу в розмірі 12 000 грн. Ця сума є складовою ціни позову, а не сумою судових витрат на оплату послуг адвоката, яка дійсно за правилами статей 44, 55 Господарського процесуального кодексу України не входить до ціни позову. Ухвали про виправлення описки в цій частині матеріали справи не містять.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року по даній справі було зобов'язано позивача надати письмові обґрунтовані пояснення з посиланням на норми чинного законодавства України щодо: вказання судом першої інстанції розміру позовних вимог без врахування ціни позову; нарахування ПДВ на збитки; заявлення частини лізингових платежів (процентів, комісії) як упущеної вимоги.

Проте, позивач вимоги ухвали суду не виконав і не надав суду апеляційної інстанції жодних письмових пояснень.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2016 року у справі № 923/832/16 частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тому підлягає скасуванню в частині повного задоволення позовних вимог про стягнення збитків з прийняттям нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 27 728 грн. 71 коп., збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем умов договору та необхідністю залучення позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М і відшкодування сплаченої суми наданих послуг в розмірі 10 894 грн. 40 коп., збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу в розмірі 10 000 грн., з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у загальному розмірі 23817 грн. 74 коп., а саме: стягнення збитків у розмірі нарахованого ПДВ 2202 грн. 89 коп., нарахованого ПДВ у розмірі 2000 грн. 00 коп., збитків (упущеної вигоди) в сумі 19 614 грн. 85 коп., а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 13 . 10.2016 року у справі № 923/832/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13 . 10.2016 року у справі №923/832/16 - скасувати частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області про стягнення 72 440 грн. 85 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", 75500, Херсонська обл., Генічеський район, м. Генічеськ, пр-т Миру, 87, код ЄДРПОУ 36016502 на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", 02152, Україна, м. Київ, пр-т. ОСОБА_6, 1-В, офіс В, код ЄДРПОУ 35571472 плату за користування об'єктом лізингу у розмірі 27 728 грн. 71 коп., збитки в розмірі 20 894 грн. 40 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 454 грн. 74 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 500 грн. 21 коп.

Відмовити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 23 817 грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_4