Постанова

від 24.01.2017 по справі 910/15671/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа№ 910/15671/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Чорногуза М.Г.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМС Саплай"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р.

у справі №910/15671/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМС Саплай"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроюмєкс"

про стягнення 86513,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення за фактичне користування нежилими приміщеннями територіальної громади міста Києва за період з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. в сумі 86513,00 грн, з яких 80036,84 грн (78902,33 грн - плата за користування нежилим приміщенням та 1134,51 - компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди), 627,38 грн 3% річних, 5848,78 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/15671/15 позов задоволено частково. Вирішено стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 80036 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 374 грн 97 коп., інфляційні у розмірі 5848 грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 1821 грн 70 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Відповідач користуючись у період з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. нежилими приміщеннями площею 81,5 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, які знаходяться на балансі Позивача без договору оренди, не сплачував кошти за фактичне користування, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 80036 грн 84 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та на підставі ч.2 ст.530 та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України задоволено вимогу про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 5848 грн. 78 коп. та частково задоволено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 374 грн 97 коп. за період з 03.02.2015р. по 31.03.2015р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/15671/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. Зокрема, Скаржник зазначає, що між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, Позивачем не доведено факт користування Відповідачем спірним приміщенням у період з 05.11.2014р. по 31.03.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016р. відкладено розгляд справи №910/15671/15 на 16.08.2016р.

15.08.2016р. від Відповідача до суду надійшли пояснення по суті спору.

У зв'язку з перебуванням суддів Корсакової Г.В., Тищенко О.В. у відпустці, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №910/15671/15, відповідно до якої для розгляду апеляційної скарги Відповідача визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. справу №910/15671/15 прийнято до провадження вищезазначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 15.08.2016р. оголошено перерву до 30.08.2016р.

29.08.2016р. від Позивача до суду надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. апеляційне провадження у справі №910/15671/15 зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №910/15676/15.

12.12.2016р. від Позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/15671/15 та надано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/15676/15.

У зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №910/15671/15, відповідно до якої для розгляду апеляційної скарги Відповідача визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Чорногуз М.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2016р. справу №910/15671/15 прийнято до провадження вищезазначеним складом колегії суддів та поновлено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 24.01.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

10.12.2010р. виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано розпорядженням №1112 "Про питання управління районами в місті Києві", відповідно до якого (з врахуванням змін, внесених розпорядженням №1339 від 29.07.2011р.) за Позивачем закріплено на праві господарського відання нежитлові будинки та нежитлові приміщення згідно з додатком 11, зокрема, приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А', площею 1126,04 кв.м.

01.02.2012р. Позивач прийняв від КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" нежилі приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А' за актом № ОЗ-1 приймання-передачі основних засобів.

05.11.2014р. Позивачем проведена перевірка щодо фактичного використання нежилих приміщень загальною площею 81,5 кв.м. на ІІІ поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, якою встановлено, що вказані приміщення фактично використовує Відповідач під офіс, що підтверджується актом обстеження нежилих приміщень, який підписано представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплено печаткою Відповідача.

21.01.2015р. Позивачем на адресу Відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості в розмірі 45546 грн 72 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача. Вказана претензія залишена без відповіді і виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. у справі №910/15676/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р., вирішено виселити Відповідача з нежилих приміщень загальною площею 81,5 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві; зобов'язати Відповідача передати Позивача нежилі приміщення загальною площею 81,5 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві; стягнути з Відповідача з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Позивача, або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 2436,00 грн. судового збору.

14.12.2015р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого документа №910/15676/15, виданного 11.09.2015р. Господарським судом міста Києва, встановлено, що рішення суду виконано в повному обязі, боржника виселено з нежилих приміщень площею 81,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, № 1/6 літер А', ключ від даного приміщення передано представнику Позивача, що підтверджується актом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з п.4 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п.3 ст.136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно із ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п.4 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями зокрема є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Розмір орендної плати за майно територіальної громади міста Києва визначається Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що є додатком 3 до положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням VIII сесії VI скликання виконачого органу Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, апеляційний суд погоджується з місцевим судом стосовно того, що правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач у період з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. користувався нежилими приміщеннями площею 81,5 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, які знаходяться на балансі Позивача, без достатніх правових підстав, зокрема, без договору оренди та не сплачував кошти за фактичне користування, що підтверджується актом обстеження нежилих приміщень від 05.11.2014р., претензією Позивача від 21.01.2015р., рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. у справі №910/15676/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. та актом державного виконавця від 14.12.2015р.

Відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі регулюється ст.22, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.6.3 положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням VIII сесії VI скликання виконачого органу Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250 (далі - Положення) підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати.

Відповідно до п.8 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Методика) у разі оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Опл - річна орендна плата без ПДВ, грн.; Вп - вартість орендованого майна згідно з висновком про вартість майна, без ПДВ, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з таблицею 2 цієї Методики, %.

Пунктом 11 зазначеної Методики визначено, що розмір місячної орендної плати за перший місяць після укладання договору оренди чи перегляду розміру орендної плати розраховується за формулою: Опл.міс1. = Опл.р/12 х Іп.р. х Ім1., де Опл. р. - річна орендна плата, визначена за цією Методикою, грн.; Іп. р - індекс інфляції за період з дати незалежної оцінки майна до дати укладання договору або перегляду розміру орендної плати; Ім1. - індекс інфляції за перший місяць оренди.

Згідно з п.13 Методики розмір місячної орендної плати за наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.6.5 Положення крім орендної плати орендар сплачує балансоутримувачу також компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

За вказаних обставин, здійснивши перерахунок наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідача за користування приміщеннями площею 81,5 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві у період з 05.11.2014 р. по 31.03.2015р., виконаного у відповідності до п.8, 11, 13 Методики, п.6.3, 6.5 Положення, апеляційний суд зазначає, що вимоги Позивача у розмірі 80036,84 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог Позивача в цій частині.

Також апеляційний суд зазначає, що використання Відповідачем без достатньої правової підстави майна, яке знаходиться на балансі Позивача, фактично позбавило останнього одержати дохід у виді орендної плати, який він міг би отримати з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. в разі укладення договору оренди, що завдало йому шкоди у сумі 80036,84 грн.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.07.2016р. №922/208/15.

Якщо особа, яка завдала шкоди доведе, що шкоди завдано не з її вини, вона звільняється від відшкодування шкоди. Вказаний висновок, викладено в постанові Верховного суду України від 09.11.2016р. №922/210/15.

При цьому, Відповідач зазначає, що використовував приміщення 81,5 кв.м. на ІІІ поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві на підставі договору оренди нежилих приміщень від 01.10.2014р., укладеного з Третьою особою, яка є власником вказаного приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.207р.

Вказане твердження Відповідача підлягає спростуванню з огляду на те, що листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації підтверджується, що Третя особа є власником нежитлового приміщення мансарди загальною площею 351,30 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, а не на ІІІ поверсі.

Крім вимоги щодо відшкодування Відповідачем коштів за користування приміщенням 81,5 кв.м. на ІІІ поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, Позивачем заявлено до стягнення за загальний період прострочки з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. 3% річних у розмірі 627,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 5848,78 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов'язання є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено, що використання Відповідачем без достатньої правової підстави майна, яке знаходиться на балансі Позивача, фактично позбавило останнього одержати дохід у виді орендної плати, який Позивач міг би отримати з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. в разі укладення договору оренди, що завдало Позивачу шкоди у сумі 80036,84 грн.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням. Така ж правова позиція визначена у постановах Верховного суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14 та від 30.03.2016р. №5-86кз 16.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за фактичне користування нежилими приміщеннями за загальний період прострочки з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 566,73 грн. Рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні, оскільки невірно визначено період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання, а саме, місцевим судом його визначено з 03.02.2015р. по 31.03.2015р.

Перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 05.11.2014р. по 31.03.2015р. у розмірі 5848,78 грн підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідально до норм ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМС Саплай" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/15671/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2015р. у справі №910/15671/15 змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМС Саплай" (03680, м.Київ, ПРОВУЛОК РАДІЩЕВА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38513848) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03366500) заборгованість у розмірі 80036 (вісімдесят тисяч тридцять шість) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 73 коп., інфляційні у розмірі 5 848 (п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 72 (сімдесят) коп.

В іншій частині позову відмовити. .

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді М.Г. Чорногуз

В.В. Сулім