Постанова

від 30.01.2017 по справі 910/10258/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа№ 910/10258/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Чорногуза М.Г.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №б/н від 24.05.2016;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. у справі №910/10258/16 (суддя Якименко М.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсною додаткової угоди до договору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" про визнання недійсною Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-007/01-11 від 02.02.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. у справі №910/10258/16 у позові відмовлено повністю.

Так, суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що положеннями ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції від 19.11.2012 року, чинній на момент укладення Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012, нікчемність правочинів щодо цінних паперів у випадку вчинення їх без участі торговця цінними паперами не встановлено, відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. у справі №910/10258/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що укладення оскаржуваної угоди без участі торговця цінними паперами суперечить Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Правилам (умовам) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 30.01.2017 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач та третя особа правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, ухвали суду направлялись за адресою офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце розгляду справи судом, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" (продавець) за участю ТОВ "КМБ-Інвест" (повірений покупця) 02.02.2011 року укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-007/01-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця цінні папери, а саме 599890 простих іменних акцій документарної форми існування, емітентом яких є ВАТ "Українська національна розрахункова картка", правонаступником якої є ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" (ідентифікаційний код - 23702532), номінальною вартістю 10,00 грн. за один цінний папір, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - НОМЕР_2 (далі - цінні папери), а покупець зобов'язався прийняти зазначені цінні папери та сплатити до 31.12.2012 на користь продавця 8 266 484,20 грн.

У подальшому, у зв'язку зі зміною форми існування цінних паперів з документарної на без документарну, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів змінено на НОМЕР_1.

Право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту їх оплати та зарахування на його особовий рахунок у зберігача (п. 3.1 Договору).

Продавець зобов'язується передати розпорядження на списання цінних паперів своєму зберігачу протягом 20 банківських днів з дня підписання договору. Відповідальним за перереєстрацію прав власності на цінні папери є ТОВ "КМБ-Інвест" (повірений покупця) (п.п.3.2, 3.3 Договору).

Згідно з п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе згідно договору зобов'язань.

Всі зміни, доповнення і додатки до договору здійснюються в письмовій формі, підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору (п. 11.2 Договору).

Позивачем було виконано належним чином умови договору та здійснено перерахування визначених у п. 1.1 договору цінних паперів на рахунок відповідача, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №003025 за період з 02.02.2011 по 15.10.2013 та Актом прийому-передачі цінних паперів від 20.05.2011.

Згодом, а саме 28.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" (продавець) було укладено Додаткову угоду №1.1 до Договору, за умовами якої сторони внесли зміни до п.п. 2.1, 3.1 договору, та погодили, що за умовами договору покупець зобов'язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну суму договору, визначену у п. 1.2 договору, до 31.12.2016 року, у безготівковій формі. Право власності на цінні папери, що є предметом договору, переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів та зарахування на його особовий рахунок у зберігача.

Згідно з п. 4 додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що додаткову угоду укладено без участі торговця цінними паперами - ТОВ "КМБ-ІНВЕСТ", а тому вона суперечить нормам Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Правилам (умовам) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р., у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що положеннями ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції від 19.11.2012 року, чинній на момент укладення Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012, нікчемність правочинів щодо цінних паперів у випадку вчинення їх без участі торговця цінними паперами не встановлено, відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів, вважає необґрунтованим вказаний висновок суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Правовідносини сторін за договором купівлі-продажу цінних паперів регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, нормами Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також спеціальним актом - Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженими Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р.

Як вже було вказано, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки положеннями ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції від 19.11.2012 року, чинній на момент укладення Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012, нікчемність правочинів щодо цінних паперів у випадку вчинення їх без участі торговця цінними паперами не встановлено, оскаржувана додаткова угода не підлягає визнанню недійсною.

Разом з тим, згідно із ч. 9 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції чинній на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди) без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

дарування та спадкування цінних паперів;

операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Так, дійсно вказана стаття не передбачала умови щодо нікчемності правочинів вчинених за відсутності торговця цінними паперами, проте, містила перелік операцій, які можуть вчинятися без участі торговця цінними паперами.

Отже, якщо вчинені сторонами операції не підпадають під вказаний перелік вони мають здійснюватися за обов'язковою участю торговця цінними паперами.

У даному випадку, операція здійснена сторонами (купівля-продаж цінних паперів) не належить до жодної із перелічених у ч. 9 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а тому відповідно мала бути вчинена за обов'язковою участю торговця цінних паперів - ТОВ "КМБ-ІНВЕСТ".

Крім цього, Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами", затвердженими Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р. також передбачено обов'язкова участь торговця цінними паперами при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами.

Так, згідно ч. 4 Розділу III (у редакції чинній на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди) при зміні істотних умов або розірванні договору, що має наслідком виникнення, зміну або припинення зобов'язань торговця та/або його клієнта, торговцю необхідно оформити таку зміну або розірвання додатковим договором та відобразити факт укладання додаткового договору у внутрішньому обліку.

Додаткові договори укладаються та оформляються в тому самому порядку та вигляді, що і основні договори, крім договорів, укладених на фондових біржах.

Договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та печаткою клієнта/контрагента, якщо клієнтом/контрагентом є юридична особа - резидент (для юридичних осіб - нерезидентів - за наявності печатки) (п.2 ч. 1 Розділу III Правил у редакції чинній на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди).

З огляду на викладене, додаткова угода №1.1 мала бути вчинена за участю торговця цінними паперами - ТОВ "КМБ-ІНВЕСТ", тобто в тому самому порядку що і основний договір.

Проте, оскаржувана угода укладена без участі торговця цінними паперами - ТОВ "КМБ-ІНВЕСТ", що в свою чергу суперечить положенням ч. 9 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Правилам (умовам) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами", затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що укладення Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012 за відсутності торговця цінними паперами суперечить положенням ч. 9 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Правилам (умовам) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами", затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1449 від 12.12.2006р., вона підлягає визнанню недійсною.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана додаткова ним не укладалась, оскільки печатка, що міститься на цій угоді позивачу не належить, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на встановлення рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/12958/15 обставин правомірності укладення Додаткової угоди № 1.1 від 28.12.2012, які, на думку суду, є преюдиціальними, слід зазначити наступне.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В свою чергу, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У даному випадку, судом при вирішенні іншої справи №910/12958/15 було надано саме правову оцінку обставинам укладення додаткової угоди №1.1 без участі торговця цінними паперами, а не встановлювалась правомірність її укладення.

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/12958/15 не має преюдиціального значення для вирішення даної справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. у справі №910/10258/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсною додаткової угоди до договору задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. у справі №910/10258/16 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/10258/16, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсною додаткової угоди до договору задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1.1 від 28.12.2012 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-007/01-11 від 02.02.2011, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс", за участю ТОВ "КМБ-Інвест".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" (м. Київ, вул. Єреванська, б. 1, код за ЄДРПОУ 30302374) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" (м. Київ, вул. Райдужна, б. 6, код за ЄДРПОУ 32959617) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 378 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні газові технології" (м. Київ, вул. Єреванська, б. 1, код за ЄДРПОУ 30302374) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційний альянс" (м. Київ, вул. Райдужна, б. 6, код за ЄДРПОУ 32959617) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 515 грн. 80 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/10258/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.Г. Чорногуз