Рішення

від 30.01.2017 по справі 350/1137/16-ц

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1137/16-ц

Номер провадження 2/350/60/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючої судді Калиній Г.В.

з участю секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

представників позивачки за дорученням ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

представників відповідача за дорученням ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

представника відділу Держгеокадастру у Рожнятівському районі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Рівнянської сільської ради, відділу Держгеокадатсру у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

У своїй позовній заяві позивачка просить постановити рішення, яким визнати недійсними та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НК № 00997637, виданий ОСОБА_7 Управлінням держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області 14 травня 2010 року на підставі рішення ХХІІ сесії п'ятого демократичного скликання Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року.

У судовому засіданні представник позивачки за дорученням ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що рішенням ХХІІ сесії п'ятого демократичного скликання Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року відповідачу ОСОБА_8 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

14 травня 2010 року, на підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_7 Управлінням держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області видано Державний акт про право власності на земельну ділянку.

Вважає, що Дережвний акт, виданий ОСОБА_7, складений з помилками, зокрема межі земельної ділянки відповідача частково накладаються на межі земельної ділянки, яка у 1998 році виділена чоловікові позивачки ОСОБА_9

Протокол погодження меж земельної ділянки відповідача позивачка не підписувала, оскільки не була присутня під час обмірів земельної ділянки, а тому вважає що межі між землекористуванням позивачки та спірною земельною ділянкою не встановлені відповідно до вимог закону.

Відповідно до рішення XVІ сесії другого скликання Рівнянської сільської ради від 30 січня 1998 року чоловікові позивачки ОСОБА_9, з яким вона перебувала у шлюбі та вела спільне господарство, безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку.

Після смерті чоловіка позивачка мала намір приватизувати вказану земельну ділянку, однак при проведенні обміру земельної ділянки геодезичною організацією землевпорядного проектування було встановлено, що розмір земельної ділянки становить 0,1311 га.

Таким чином, відповідач ОСОБА_7 незаконно приватизував частину належної позивачці земельної ділянки, розміром 0,0189 га.

Вона живе разом з позивачкою, земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку вони спільно користуються більше 16 років. Між їхньою та спірною земельними ділянками існує огорожа, яку вона особисто два роки тому замінила на капітальну. Даних про те, де саме відповідач захопив частину належної позивачці земельної ділянки розміром 0,0189га суду представити не може, вважає, що суд повинен зробити висновок з цього приводу дослідивши викопіювання з карти села.

Будь яких рішень щодо передачі у власність чи у користування землі для обслуговування житлового будинку позивачці Рівнянська сільська рада до цього часу не приймала.

Представник відповідача ОСОБА_10 за дорученням ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що спірна земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована в с. Рівня по вул. С. Стрільців, слугує для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, має кадастровий №2624884801:01:001:0068 та належить ОСОБА_11 на підставі договору купівлі - продажу, який укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 11 вересня 2015 року, та посвідчений нотаріально. Даний договір купівлі - продажу не оспорюється та не заперечується позивачкою. Право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_11 набуто правомірно. Отже на даний час ОСОБА_7 не є належним відповідачем у даному спорі.

Оскаржуваний державний акт виданий на підставі рішення Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року, законність якого позивачкою під сумнів не ставиться. Проте державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Щодо погодження меж земельної ділянки, то воно є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Отже підписання акта погодження меж самостійного значення не має та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Крім того, представник позивачки у судовому засіданні підтвердила, що її сім'я самостійно встановила капітальну огорожу на межі з земельною ділянкою тодішнього власника земельної ділянки ОСОБА_7, тому її твердження про те, що позивачка не погоджувала межу земельної ділянки не відповідає дійсності і відповідно слід вважати, що межі спірної земельної ділянки встановлені самою позивачкою і ні ОСОБА_7 ні ОСОБА_11 їх під сумнів не ставили і не ставлять по сьогоднішній час.

Оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку видавався ОСОБА_7 відповідно до порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою КМУ від 05 серпня 2009 року №844. Абсолютно весь пакет документів, необхідний для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 був подав, Державний акт виготовлений та виданий у відповідності до Закону.

Жодного рішення Рівнянської сільської ради про передачу позивачці у власність чи у користування земельної ділянки, позивачка суду не надала і її представник підтвердила, що таке рішення сільською радою ніколи не приймалось. За таких обставин її право землекористування не може бути порушеним, оскільки юридично воно ще й не наступало, його не існує.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - Держгеокадастру у Рожнятівському районі - ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що вважає позовні вимоги безпідставними. Відповідач для отримання державного ату на землю надав Держгеокадастру у Рожнятівському районі всі необхідні документи, а Державний акт виготовлений та виданий згідно вимог чинного законодавства, зокрема відповідно до порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою КМУ від 05 серпня 2009 року № 844.

Представник відповідача - Рівнянської сільської ради - ОСОБА_12 у судове засідання не прибула, направила суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно змісту ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спірна земельна ділянка площею 0,25 га., що розташована в с. Рівня по вул. С Стрільців, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2624884801:01:001:0068, на даний час належить ОСОБА_11 на підставі договору купівлі - продажу вказаної земельної ділянки, який укладений між відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_11 11 вересня 2015 року, що підтверджується довідкою №850 від 29 вересня 2016 року, виданою Рівнянською сільською радою (а. с. 24), копією договору купівлі продажу земельної ділянки від 11 вересня 2015 року (а. с. 44), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43674445 від 11 вересня 2015 року (а. с. 45).

Відповідач ОСОБА_7 був попереднім власником вказаної земельної ділянки, що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НК № 0997637, виданого управлінням Держкомзему в Рожнятівському районі 14 травня 2010 року (а. с. 4)

Суміжнім землекористувачем ОСОБА_7 був чоловік позивачки ОСОБА_9, якому за рішенням сільської ради було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією архівного витягу з протоколу шістнадцятої сесії другого скликання Рівнянської сільської ради від 30 січня 1998 року та викопіюванням з карти с. Рівня (а. с. 5, 95).

23 грудня 2007 року чоловік позивачки ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою КМУ від 05 серпня 2009 року № 844, для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин або уповноважена ним особа подає сільському, селищному, міському голові або уповноваженій ним особі адресовану територіальному органові Держкомзему заяву про видачу такого акта. Сільські, селищні та міські голови забезпечують організацію прийому таких заяв у кожному населеному пункті.

Заява про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку подається за місцем розташування земельної ділянки.

До заяви додається : копія документа, що посвідчує особу; засвідчена в установленому порядку копія довіреності - для уповноваженої особи; копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; копія рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого органом місцевого самоврядування чи районною держадміністрацією, а також у разі наявності - технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), або проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 року.

На підставі рішення Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_7, в тому числі і спірної земельної ділянки розміром 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, відповідач виготовив технічну документацію із землеустрою, яка включає в себе перелік обмежень прав на земельну ділянку, довідку про присвоєння індексно - кадастрового номера, експлікацію земель з описом меж, акт встановлення ( підтвердження) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, акт прийому - передачі межових знаків на зберігання, висновок про погодження технічної документації та каталог кутів повороту зовнішніх меж землекористування, що підтверджується копією виписки із рішення Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року про передачу у власність земельних ділянок (а. с. 69) та копією технічної документації із землеустрою (а. с. 64-78).

Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7, оформляючи своє право власності на землю, подав всі необхідні документи відповідно до порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою КМУ від 05 серпня 2009 року № 844, та у встановленому законом порядку отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З даних у судовому засіданні представниками позивачки та відповідача пояснень судом встановлено, що саме позивачка встановила капітальну огорожу на межі між своїм землекористуванням та земельною ділянкою, переданою у приватну власність відповідачу, останній претензій до встановленої позивачкою межі не мав та виготовив державний акт відповідно до встановленої позивачкою огорожі.

Представник позивачки стверджує, що виданий відповідачу ОСОБА_10 Державний акт про право власності на земельну ділянку складений з помилками, оскільки межі його земельної ділянки частково накладаються на межі земельної ділянки, виділеної її покійному чоловіку. Суд не вважає таку позицію обґрунтованою, оскільки позивачка не представила жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин про порушення відповідачем встановленої нею межі.

Відповідно до частини першої статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

А за змістом ст.20 зазначеного кодексу кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб , і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-84цс14).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті З ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_6 доводить порушення свого права видачею відповідачем Державного акта на право власності на землю ОСОБА_13 з порушенням порядку встановлення та погодження меж.

Суд не вважає таку позицію обґрунтованою, оскільки позивачка не представила жодного належного та допустимого доказу про порушення власного суб'єктивного права, в даному випадку, права на землю. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказують на те, що в силу оскаржуваного акту безпосередньо порушено право позивачки на дану земельну ділянку чи порушено її межі.

Позивачка не отримала у встановленому порядку державний акт про право власності на земельну ділянку та не представила суду жодних інших правовстановлюючих документів, що підтверджували б її право власності чи право користування земельною ділянкою. Жодного рішення сільської ради про передачу їй у власність чи у користування земельної ділянки позивачка суду не надала, її представник у суді заявила, що такі рішення Рівнянською сільською радою і не приймалися. За таких обставин, у позивачки не виникло право власника чи належного землекористувача, яке підлягає захисту в порядку ст. 152 ЗК України.

Твердження представника позивачки про її чи позивачки право на земельну ділянку, якою вони користуються для обслуговування житлового будинку є голослівними, будь-якими об єктивними доказами не підтверджені.

Таким чином позивачка не довела наявність порушеного права внаслідок видачі відповідачу державного акта на право власності на земельну ділянку, а тому суд вважає за необхідне постановити рішення про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Рівнянської сільської ради, відділу Держгеокадатсру у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку серії НК № 00997637, виданиого ОСОБА_7 Управлінням держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області 14 травня 2010 року на підставі рішення ХХІІ сесії п'ятого демократичного скликання Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року відмовити, за його безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду ОСОБА_7 - Франківської області через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Калиній