Постанова

від 03.02.2017 по справі 428/11371/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/11371/16-п

Провадження № 33/782/17/17

П О С Т А Н О В А

03 лютого 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області Рябчун О.В., за участю прокурора Маіляна Г.С., у присутності особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який працював з 23.06.2015 року по 01.11.2016 року генеральним директором КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк , наразі не працює, мешкає у АДРЕСА_1,

встановила:

Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.12.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КпАП України, та призначено стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн, також визначено зобов'язання сплати ним судового збору у розмірі 275 грн.

Відповідно до змісту постанови ОСОБА_2, перебуваючи на посаді генерального директора КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк на підставі укладеного 23.06.2015 року контракту між ним та керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_3, здійснюючи повноваження посадової особи юридичної особи публічного права, та суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до вимог пп а п.2 ч.1 Закону України Про запобігання корупції ,керуючись приватними інтересами, діючи із метою приховування суперечностей між особистим приватним інтересом та своїми службовими повноваженнями, наявність яких впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, не вжив заходів щодо недопущення реального конфлікту інтересів, і, не повідомивши керівництво Луганської обласної військово-цивільної адміністрації про наявність реального конфлікту інтересів, всупереч вимогам п.п.3 п.1 постанови КМУ № 859 від 19.05.1999 року Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності , підписав 22.12.2015 року наказ №2/12П про преміювання працівників аеропорту, у тому числі, і себе, у розмірі 5505,6 грн.

На зазначену постанову суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де просив скасувати судове рішення та закрити провадження за даними матеріалами на підставі ст. 247 КпАП України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, згідно укладеного між ним та керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації контракту 23.06.2015 року йому, як керівнику аеропорту, були надані повноваження самостійного розпорядження коштами підприємства, видаючи відповідні накази.

П.15 контракту передбачає можливість отримання ним премії у визначених граничних межах, у відповідності до діючого на підприємстві Положення про преміювання.

З усіх доданих до протоколу документів (контракту, статуту) не конкретизовано, хто саме та за яким розпорядчим актом має право нараховувати та сплачувати премію особисто керівнику аеропорту.

Відповідно до згаданого Положення про преміювання, яке діяло на момент видання наказу № 2/12П від 22.12.2015 року, преміювання працівників підприємства здійснювалося за погодженням із керівником, за рахунок фонду заробітної плати.

Апелянт вважає, що у його діях під час підпису наказу про преміювання не існувало ніякого приватного інтересу, оскільки виплата премії була передбачена в умовах укладеного з ним контракту і, крім того, питання про преміювання приймалось ним не одноособово, а обговорювалось на зборах колективу і він особисто не приймав участь у голосуванні працівників щодо нарахування йому як керівнику премії.

Ці обставини підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, але їх показання суддею до уваги не прийняті.

Крім того, зазначає, що на момент розгляду судом протоколу про адміністративне правопорушення спливли передбачені ст.38 КпАП України строки накладення стягнення, оскільки відповідні документи ( які слугували підставою для майбутньої перевірки) надійшли до прокуратури Луганської області 15.06.2015 року. Тобто, строком для початку вирахування строків накладення адміністративного стягнення повинна вважатись саме ця дата.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі, а прокурор відділу прокуратури Маілян Г.С. заперечував проти апеляційних доводів та просив залишити постанову судді без змін як законну та обґрунтовану.

Перевіривши витребувані із Сєвєродонецького міського суду Луганської області матеріали провадження щодо ОСОБА_2, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а, також, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезазначені вимоги закону виконані судом неповно.

Як вбачається із тексту контракту ( а.п.21-25), він укладений 23.06.2015 року між ОСОБА_2 та керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_3

Відповідно до змісту цього контракту ОСОБА_2 був генеральним директором КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк як об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, створеного на підставі розпорядження керівника Луганської ОВЦА ОСОБА_3 18.06.2015 року, терміном на три роки.

Відповідно до підпункту а п.2 ч.1 Закону України Про запобігання корупції ОСОБА_2 дійсно обіймав службову посаду юридичної особи публічного права, і був суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Як убачається із змісту цього контракту, керівник аеропорту, зокрема, користується наданим йому правом розпорядження грошовими коштами підприємства і у межах своєї компетенції видавати накази та інші акти.

Відповідно до вимог діючою постанови КМУ №859 від 19.05.1999 року Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств , п.14 та 15 згаданого контракту передбачає для ОСОБА_2 нарахування та виплату йому за виконання обов'язків за контрактом посадовий оклад у розмірі 5505,6 грн та премія у розмірі, передбаченому діючим на підприємстві Положенням про преміювання, і її максимальний розмір не може перевищувати розмір посадового окладу керівника ( тобто, 5505,6 грн).

П.16 контракту передбачає і інші, перелічені у ньому, види доплат та винагород.

Гл.8 ( п.8.3)Статуту КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк ( а.п. 40) крім того, передбачає, що конкретні розміри тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовців, а, також, надбавок, премій та доплат встановлюються генеральним директором. Оплата праці генерального директора Аеропорту визначається контрактом.

Відповідно до Положення про преміювання КП Міжнародний аеропорт ( а.п.76-77) ( п.2.1) премії за рахунок фонду заробітної плати виплачуються працівникам підприємства незалежно від стану витрат фонду заробітної плати по підприємству.

Відповідно до наказу № 2/12П від 22.12.2015 року генеральний директор КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк ОСОБА_2, діючи у межах зазначених вище нормативних актів, видав наказ про преміювання у межах фонду оплати праці працівників аеропорту. На підставі цього ж наказу він особисто отримав премію у граничному дозволеному для нього умовами контракту розмірі посадового окладу.

Виходячи із змісту зазначених вище нормативних актів, вважаю, що дії ОСОБА_2 не містять ознаки таких, що вчинені в умовах реального конфлікту інтересів і не є корупційними, як це зазначено у протоколі № 33 про адміністративні правопорушення від 26.10.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст. 172-2 КпАП України відповідальність настає за вчинення дій чи прийняття рішень у мовах реального конфлікту інтересів, тобто, суперечності між приватним інтересом особи та її службовими та представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Висновки суду про те, що приватний інтерес ОСОБА_2 полягає у бажанні поліпшити своє матеріальне становище шляхом отримання доходу не можна визнати обґрунтованими, оскільки право ОСОБА_2 на отримання такої премії серед інших доплат ( із встановленням її граничного розміру) прямо передбачене укладеним контрактом та статутом підприємства як винагорода за виконання обов'язків, на підставі ст. 43 Конституції України та ст. 1,2 Закону України Про оплату праці і виплачена ОСОБА_2 за рахунок коштів фонду заробітної плати винагорода не перевищує законодавчо встановлені і безпосередньо дозволені законодавчим актом розмірів.

Крім того, умови контракту не містять жодного посилання на те, що премію та інші додаткові винагороди генеральному директору аеропорту повинен сплачувати саме Наймач , тобто Луганська обласна військово-цивільна адміністрація та на підставі яких конкретних розпорядчих документів або інший державний орган та у який спосіб.

Укладений між сторонами контракт містить єдиний запобіжний захід щодо уникнення реального конфлікту інтересів - заборону для ОСОБА_2 укладати трудові договори з особами, які є його близькими родичами або свояками, якщо вони будуть безпосередньо підпорядковані йому або підконтрольні одні одному.

Таких порушень умов контракту суду не було надано.

ОСОБА_2 видав наказ у межах наданих йому відповідними документами повноважень, не порушуючи умов контракту та визначених у ньому заборон, не приймаючи участь у голосуванні трудового колективу при вирішенні питань преміювання, про що повідомили суду допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

За таких обставин, виходячи із змісту доданих до протоколу про адміністративне правопорушення документів, підстав для виникнення у ОСОБА_2 передбачених законом обов'язків ( ст. 28 Закону України Про запобігання корупції ) про повідомлення у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не було.

Відповідно до ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо, зокрема, відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що у діях ОСОБА_2 не встановлено складу зазначеного у протоколі № 33 від 26.10.2016 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КпАП України, вважаю за необхідне провадження по справі закрити.

Разом з тим, не погоджуюсь із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо спливу строків притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений 26.10.2016 року і на час його розгляду суддею місцевого суду передбачені ст. 38 КпАП України строки накладення адміністративного стягнення не спливли.

Керуючись ст.247, 294 КпАП України, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.12.2016 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КпАП України та підданий стягненню у вигляді штрафу розміром 3400 грн, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 172-2 КпАП України, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Рябчун