Рішення

від 16.01.2017 по справі 201/14137/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/14137/16-ц

Провадження № 2/201/471/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 січня 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Гоц Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розірвання договору -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 ПАТ Акціонерний комерційний банк Конкорд звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20.00.000157 від 04.09.2012 (з урахуванням уточнень позовних вимог) в сумі 430 656,71 грн. та про розірвання договору.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 04.09.2012 між ПАТ Акціонерний комерційний банк Конкорд та ТОВ Сервіс груп Д укладено кредитний договір № 20.00.000157, відповідно до умов якого банк перерахував ТОВ Сервіс груп Д в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ Сервіс груп Д кошти у розмірі 700 000 грн., а останнє зобов'язалось сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 18 % річних та повернути кредит банку в порядку та у строк до 03.09.2013. У встановлений кредитним договором термін зобов'язання ТОВ Сервіс груп Д щодо повернення кредиту, сплати процентів виконані не були. 02.09.2014 укладено додаткову угоду № 4 до вказаного кредитного договору, якої продовжено строк повернення кредиту до 01.09.2016 та встановлена процентна ставка у розмірі 18%.

В забезпечення виконання умов договору 04.09.2012 між позивачем, ТОВ Сервіс груп Д та ОСОБА_1 укладено договір поруки, на підставі якого ОСОБА_1 став солідарним поручителем перед позивачем за виконання ТОВ Сервіс груп Д своїх зобов'язань за кредитним договором.

Представником банку на адресу ОСОБА_1 додатково була направлена вимога про повернення кредиту, сплату процентів, інших платежів за кредитним договором (вих. № 1195 від 20.09.2016). Станом на 04.10.2016 заборгованість ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором становила 430 656,71 грн., з них: 302 460 грн. основна заборгованість, 27 221,40 грн. заборгованість за процентами, 8 049,07 грн. пеня за прострочення строків повернення кредиту, 4 055,71 грн. пеня за прострочення строків повернення відсотків, 15 123 грн. штраф згідно п. 4.3.1. кредитного договору, 3 301,28 грн. штраф згідно п. 4.3.2. кредитного договору, 70 000 грн. штраф згідно п. 4.3.4. кредитного договору. Вимога про повернення кредиту не виконана. Тому, посилаючись на норми ст.ст. 509, 525, 530, 599, 1049 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач або його представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, явку свого уповноваженого представника до суду не забезпечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до норм ст.ст. 3, 6, 11, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, договір поруки, які обов'язково укладаються в письмові формі (ст.ст. 553, 1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин вищим судом відзначено, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Пунктом 9 даної Постанови визначено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, суд виходить з того, що ч. 1 ст. 554 ЦК України встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, що передбачає право кредитора пред'явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.

Кредитор, скориставшись своїм правом, обрав спосіб захисту шляхом пред'явлення позову до поручителя, що відповідає вимогам закону і укладеного договору поруки, умови якого передбачають солідарну відповідальність позичальника і поручителя.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.09.2012 між ПАТ Акціонерний комерційний банк Конкорд та ТОВ Сервіс груп Д укладено кредитний договір № 20.00.000157 (а.с. 9-12).

Відповідно до умов якого банк перерахував ТОВ Сервіс груп Д в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ Сервіс груп Д кошти у розмірі 700 000 грн., а останнє зобов'язалось сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 18 % річних та повернути кредит банку в порядку та у строк до 03.09.2013. У встановлений кредитним договором термін зобов'язання ТОВ Сервіс груп Д щодо повернення кредиту, сплати процентів виконані не були, що є порушенням умов кредитного договору.

02.09.2014 було укладено додаткову угоду № 4 до вказаного кредитного договору згідно якої продовжено строк повернення кредиту до 01.09.2016 та встановлена процентна ставка у розмірі 18% (а.с. 16).

В забезпечення виконання умов договору 04.09.2012 між позивачем, ТОВ Сервіс груп Д та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 став солідарним поручителем перед позивачем за виконання ТОВ Сервіс груп Д своїх зобов'язань за кредитним договором (а.с. 17).

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, - сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У встановлений кредитним договором термін зобов'язання відповідачем щодо повернення кредиту та остаточної сплати процентів виконані не були, що є порушенням умов кредитного договору.

Представником банку на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про повернення кредиту, сплату процентів, інших платежів за кредитним договором (вих. № 1195 від 20.09.2016) (а.с. 61-63). Вимога про повернення кредиту не виконана.

Станом на 04.10.2016 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 430 656,71 грн., з них: 302 460 грн. основна заборгованість, 27 221,40 грн. заборгованість за процентами, 8 049,07 грн. пеня за прострочення строків повернення кредиту, 4 055,71 грн. пеня за прострочення строків повернення відсотків; 15 123 грн. штраф згідно п. 4.3.1. кредитного договору, 3 301,28 грн. штраф згідно п. 4.3.2. кредитного договору, 70 000 грн. штраф згідно п. 4.3.4. кредитного договору.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або контррозрахунку, на спростування розміру грошового зобов'язання, яку позивач просить стягнути з відповідача. З урахуванням презумпції правомірності правочину, укладеного з додержанням встановленої форми, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, заборгованість за кредитним договором, яка виникла з вини боржника, підлягає стягненню з відповідача на користь банку у повному обсязі.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розглядаючи вимоги позивача в частині розірвання кредитного договору № 20.00.000157 від 04.09.2012 укладеного між ПАТ Акціонерний комерційний банк Конкорд та ТОВ Сервіс груп Д з підстав істотного порушення умов договору, суд приходить до висновку, що в задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2016 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до ТОВ Сервіс груп Д , а тому вимога до особи яка не є відповідачем по справі не підлягає задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог банку , суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 6 459,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 178-2 від 06.10.2016 (а.с. 8).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 204, 526, 530, 543, 546 - 547, 549, 550, 553, 554, 559, 610 - 612, 625, 627, 1054, 1049 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 74-76, 88, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд (код 34514392) заборгованість за кредитним договором № 20.00.000157 від 04.09.2012 в сумі 430 656,71 грн. (чотириста тридцять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень 71 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Конкорд (код 34514392) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 459,85 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 85 копійок).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О.С. Наумова