Рішення

від 02.02.2017 по справі 756/1957/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Інтекогарант-Україна про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства Інтекогарант-Україна - КоваленкаЯрослава Олександровича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року,

встановила:

08.02.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06.06.2016 р. просила стягнути зПриватного підприємства Інтекогарант-Україна ( далі - ПП Інтекогарант-Україна ) на її користь суму матеріальних збитків у розмірі 5 370,52 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Також просила відшкодувати судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10.01.2016 року вона звернулась до менеджера ПП Інтекогарант-Україна з проханням організувати тур до Індії з 20 -28 лютого до 16-18 березня 2016 р. терміном на 15-18 днів в готель Holidey INN.

12 січня 2016 р. менеджер повідомила, що це можливо та оголосила ціну туру 3260 доларів США, що по курсу туроператора 24,5 грн. за долар США становило 79 870 грн. В цей день ввечері вона отримала підтвердження необхідності здійснення обміну валюти та про домовленість з туроператором про вказаний тур.

В цей же день між нею та ПП Інтекогарант-Україна було укладено договір №1201/16 на туристичне обслуговування.

Наступного дня менеджер відповідача їй повідомила про відсутність вільних місць у обраному нею готелі та про наявність вільних місць в іншому готелі, від якого вона відмовилась на самому початку. Вона приїхала до офісу відповідача, де на її вимогу їй повернули сплачені нею гроші в сумі 79 870 грн. Внаслідок вказаних дій вона втратила близько 500 грн. при купівлі 3260 доларів США.

15.02.2016 року вона отримала лист від відповідача про розірвання укладеного договору.

З огляду на те, що відповідач відмовився розглянути питання заміни тура з урахуванням понесених нею збитків, в односторонньому порядку відмовився від своїх зобов'язань за договором, не забезпечив замовлений нею тур, просила відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду в сумі 5370,52 грн., що є різницею між вартістю туру на день розірвання договору та сплаченими нею коштами, з урахуванням курсової різниці долара США до гривні.

Заподіяння моральної шкоди в розмірі 5000 грн. обґрунтовувала тим, що невиконання відповідачем договору про надання туристичних послуг призвело до суттєвих емоційних переживань, поглиблених відсутністю будь-якої інформації про причини небажання відповідача виконати свої зобов'язання за договором. Моральні страждання збільшувались тоді, коли працівники відповідача неодноразово, протягом тижня, в грубій формі відмовлялись отримати її претензію, почали її ігнорувати та подали заяву до Оболонського райвідділу поліції.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 1, 8,10,22 Закону України Про захист прав споживачів , ст. 20 Закону України Про туризм просила позов задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП Інтекогарант-Україна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПП Інтекогарант-Україна - Коваленко Я.В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 4 000 грн., судових витрат по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Свої доводи мотивує тим, що в день підписання договору відповідач повідомив позивача про неможливість замовлення туристичного продукту, оскільки була надана відмова зі сторони туроператора. Наступного дня на вимогу позивача відповідачем було повернуто кошти у повному розмірі. При цьому позивачу пропонувались інші варіанти для відпочинку, на що була отримана категорична відмова.

З огляду на відсутність в діях відповідача умислу на завдання шкоди позивачу, не зазначення, в чому саме проявлялися моральні страждання позивача в період з 12.01.2016 р. по 13.01.2016 р., відсутності доказів на підтвердження своїх доводів, вважав, що вказана вимога задоволенню також не підлягає.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.

Представник ПП Інтекогарант-Україна в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з положень ч.1, 2 ст. 23 ЦК України та доведеності тієї обставини, що внаслідок порушення прав позивача, як споживача туристичних послуг,останній була заподіяна моральна шкода.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1201\16 на туристичне обслуговування, за умовами якого згідно із замовленням туриста на туристичне обслуговування і даним договором турагент за встановлену в договорі плату зобов'язується забезпечити надання туристу й особам, що слідують з ним, комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язується на умовах даного договору прийняти і оплатити їх.

Згідно вказаного договору туристична компанія повинна була надати послуги з бронювання туру до Індії в період 02.03.2016 р. по 18.03.2016 р.

В цей же день позивачем була сплачена вартість туру в розмірі 100%, а саме 79 870 грн., що відповідало 3200 доларів США (курс туроператора на день оплати 24,5 грн. за 1 долар США).

13.01.2016 р. з готелю Holidey INN надійшло повідомлення про відсутність вільних номерів відповідної категорії на замовлені дати.

У зв'язку з неможливістю надання туристичних послуг відповідачем було повернуто сплачені позивачем кошти в розмірі 79 870 грн., які були внесені в якості передоплати за тур.

Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди позивач посилалась на те, що така шкода була завдана внаслідок порушення її прав, як споживача туристичних послуг, та яка полягала у суттєвих емоційних стражданнях.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

17 вересня 2011 р. набув чинності Закон від 19 травня 2011 р. № 3390-VI Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції (далі - Закон № 3390-VI), яким установлено порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є рухомим майном.

Відповідно до п.6 ст.1 Закону № 3390-VI шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних із розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; час, коли продукцію було введено в обіг.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції. При цьому на потерпілого покладається обов'язок довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом у продукції та завданою шкодою.

Доказів заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) суду надано не було.

Оскільки ні чинним законодавством, ні договором, укладеним між позивачем та ПП Інтекогарант -Україна не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та відсутністю будь-якої інформації про причини небажання виконати свої зобов'язання за договором, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди є помилковим.

Допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового вирішення справи в оскаржуваній частині, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Інтекогарант-Україна - Коваленка Ярослава Олександровича задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та судових витрат по сплаті судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №756/1957/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/930/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: КирилюкГ.М.